Лідія Леонтьєва: Будуть три рівнодіючі сили: "Блок Ющенка", "Блок Януковича" та "Блок Тимошенко"

Чим закінчиться "штовханина гаманців" на вході в парламент?

Своїми думками та прогнозами щодо технологічних особливостей парламентської виборчої кампанії в інтерв'ю "Львівській газеті" ділиться фахівець з інформаційних війн і пропаганди, політолог і політтехнолог Лідія Лєонтьєва.

 

 

- Виборчі кампанії, які відбувалися в Україні з початків її незалежності, проходили у площині "влада - опозиція". Явна-неявна, сильна-несильна влада та явна-неявна опозиція, але це були лінійні вибори, де ми мали двох опонентів. Не беру до уваги дрібних політичних гравців, які часто виконували або технічну, або допоміжну функцію, або функцію клонів.

 

Першою особливістю майбутніх виборів буде тріада. Тобто, не матимемо лінійних протистоянь "влада - опозиція" тощо. Будуть три рівнодіючі сили: "Блок Ющенка" (хоча я думаю, що Президент не піде на чолі цього блоку), "Блок Януковича" та "Блок Тимошенко". "Блок Ющенка" - вже де-юре влада, але багато хто сприйматиме його ще як відлуння опозиції. Це стосується й Тимошенко: вже не у владі, але ще не в опозиції. І Янукович: був у владі, але не опозиція, точніше не така опозиція, до якої звикли за 15 років незалежності.

Рейтинг цих трьох сил варіюватиметься від 16% до 28%, залежно від соціально-економічної ситуації в державі. Ці три сили декларують себе як ліберальні, тому за умови поліпшення економічної ситуації разом набиратимуть відсотки, коли вона погіршає - разом втрачатимуть.

 

Друга особливість: вибори досі були в площині технологій і тих чи інших форм піару, зокрема чорних. Тепер ми говоритимемо про інтелектуалізацію та ідеологізацію учасників перегонів. Це будуть вибори лідерів, які пропонують ідеї, а не вибори "кольорових" політичних сил.

 

 

- Так. Однак є ще один політичний центр, не настільки потужний, але він відіграватиме свою роль. Маю на увазі пана Литвина, який спробує отримати свою частку на цій тріаді. Йому вигідно, щоб у зазначеній тріаді виникали суперечки та війна компроматів, інформаційна війна. Як не парадоксально, застосування чорного піару між цими силами виливатиметься в голоси для Литвина. Бо чорний піар викликатиме відторгнення і тих, "хто продукує", і тих "проти кого". Цей електорат перейде до Литвина. Тобто що більша війна між Тимошенко та Ющенком, то краще Литвинові.

 

Я не казатиму про таких гравців, як Вітренко, Корчинський, - вони й далі котитимуться в нішу радикалів. Наразі невизначеною та незрозумілою є ніша "зелених" і "Пори". Якщо не враховувати певних заяв, біґбордів, вони ще не видали продукту, тому не можна спрогнозувати їхню стратегію та результати їхньої кампанії.

 

Третьою особливістю стане обмеження для ЗМІ активно діяти у виборчій кампанії через ухвалення Закону "Про вибори народних депутатів". Тому, думаю, акценти перейдуть із традиційних мас-медіа - телебачення, радіо, преси - в інтернет і неформальні комунікації. Попередня виборча кампанія показала, наскільки ефективно можна використовувати їх. Власне тут ми можемо говорити про чорні технології та чорний піар. Це обмеження дій медіа викличе необхідність масових акцій. Я назвала б цю виборчу кампанію "концертною". Маю на увазі не лише традиційне використання популярних співаків і груп, а вуличні дії, мітинги, акції, перформанси - "міні-Майдани". Основною можливістю декларувати свої позиції політикам, які себе трактують як опозиційні, буде "майданна" агітація, "майданний" піар. Гадаю, більшість телеканалів уникатимуть відкритої конфронтації з чинною владою, й тому доступ опозиції на екрани буде обмежений економічними факторами.

 

 

- Інтернет дає широкі можливості для використання чорного піару. Через мережу, я переконана, розповсюдять чергові плівки із записами розмов тих чи інших урядовців, ймовірно, опублікують документи, які свідчитимуть про корумпованість або певні дії, що не зовсім вписуються у філософію влади або того чи іншого політика, який братиме участь у виборах. Думаю, враховуючи великий розрив між багатими та бідними в Україні, порушуватимуть питання матеріального достатку політиків-лідерів перегонів. Велику роль тут відіграватимуть маленькі політичні партії, які увійдуть у "Блок Тимошенко". Вона декларуватиме підтримку Президента, а маленькі партії виконуватимуть функцію "викривальників". У цьому випадку ми можемо говорити про Бродського чи Хмару, які вже виявили себе як політичні міліціонери.

 

 

- Однозначно. І це буде зумовлено двома факторами. Перший: у свідомості тих, хто платить гроші, живе стереотип, буцім російські технологи, попри велику кількість помилок, є методично, технологічно, креативно вищими від українських. Другий: російські політтехнологи, яких уже сьогодні можна зустріти в Києві, є більш агресивними, наполегливими в плані самопіару. Думаю, українські фахівці-політтехнологи не є гіршими, вони здебільшого навіть кращі, бо розуміють потреби, психологію, ментальність виборця. Але вони не настільки агресивно вихваляють себе, як російські. Однак, гадаю, ця виборча кампанія - остання, в якій зможуть масштабно брати участь російські політтехнологи.

 

І ще одне: якщо в попередніх кампаніях факт наявності російських політтехнологів анонсували та подавали як позитив, то тепер, гадаю, цього факту не афішуватимуть. Із минулих виборів відомий прийом створення паралельних штабів. На мою думку, паралельно з російськими штабами, які творитимуть свою кампанію, сформують, імовірно, менше фінансовані українські штаби тих самих політичних сил. Певні політичні сили створюватимуть ці паралелі та порівнюватимуть їхню діяльність. Відтак російських політтехнологів запросять великі політичні сили, здатні фінансувати два штаби - український і російський.

 

Для підсумку можна зазначити, що "паралельність", "концерти" - це нібито щось нове. Хоча реально все це нагадуватиме "штовханину гаманців" на вході в парламент. А Європа та світ уже давно живуть і змагаються в інших моделях, перспективах, відстоюючи життєві цінності. Тому порада всім: вчитися, вчитися і вчитися, як говорив забутий політичний діяч.

 

"День"