"Ющенко дізнався, що ніхто не біжить виконувати всі його накази..."

Сьогодні рідко хто пригадує ті антиміфи, які долав кандидат в президенти Ющенко ще декілька років тому – месія, провінціал, популіст.

 

І хоча вони не справдилися повністю, але все ж почали пробиватися крізь залишки позитивного іміджу українського президента.

 

Того іміджу, який не змогли знищити конкуренти, який, здавалося, існував незалежно від свого носія, і який сьогодні переживає кризу.

 

Хто в цьому винен – сам Ющенко, його оточення, чи відсутність команди професіоналів-іміджмейкерів поруч з ним?

 

"Зараз відбувається ломка іміджу Ющенка. Ось того віртуального Ющенка, який був", – розповідає "Українській правді" один з колишніх політтехнологів нинішнього президента Денис Богуш. Почасти, дивного в цьому немає нічого: "...зробив добрі справи – його скривдили, підняв опозицію – його отруїли, але він вижив. І ось він став президентом. На цьому всі казки закінчуються. Тепер Ющенко – президент".

 

Але перехід від "Ющенка-героя" до "Ющенка-президента" відбувся не так, як планували колись його піарщики. "Ми розраховували на певне падіння рейтингу після початку президентства Ющенка, але не такого стрімкого і не такого загрозливого", - зізнався Богуш.

 

"Зазнали руйнації ті риси, які тільки-но були заявлені. Саме вересневий скандал поставив їх під сумнів. Це: наявність команди, її некорупційність, наявність стратегічного бачення, швидкий похід у СОТ та Євросоюз", - додає відомий теоретик і практик іміджелогії Георгій Почепцов, який до помаранчевої революції працював у адміністрації президента Кучми.

 

"Чіткої, послідовної стратегії в іміджевому позиціюванні президента не простежується, і він продовжує скоріше обнадіювати, ніж втілювати у життя задеклароване", - говорить завідувач Лабораторії політичної психології та іміджмейкерства Інституту соціальної і політичної психологій Павло Фролов.

 

Відсутність послідовності в іміджовому позиціюванні виявляється також і в невизначеності власної цільової аудиторії.

 

З одного боку, Ющенко намагається бути послідовним і прагне лишатися вірним гаслу кота Леопольда: "Ребята, давайте жить дружно!". З другого — ми бачимо, як він, не знайшовши підтримки і порозуміння із союзниками, налагоджує стосунки із своїм головним суперником на виборах, даючи тим самим підстави вважати, що у такий спосіб він прагне стати "своїм" серед "чужих". Прикладів подібної непослідовності можна навести чимало".

 

Політтехнологи сходяться в головному: імідж Ющенка зазнав значних втрат за час його правління.

 

 

Велика політика – це насамперед боротьба іміджів. Лідер може все життя бути демагогом, не розбиратися в економіці та робити одну помилку за іншою, але він може мати серйозну команду політтехнологів та спін-докторів, які майже завжди витягнуть його з халепи. Який-не-який, але рейтинг буде забезпечений завжди.

 

Саме тому українських аналітиків чи не найбільше почало хвилювати не питання серйозних помилок президентської команди – врешті-решт, багато хто прогнозував розпад команди, корупційні скандали, відсутність стратегії тощо. Для цього достатньо було прочитати біографії Ющенка, Тимошенко, Порошенка та інших.

 

Хвилює аналітиків інше – чому Ющенко настільки нездарно провалює іміджеві іспити, щоразу постаючи якщо не в постаті обвинувачуваного, то з позиції людини, яка захищається.

 

"Ющенко втрачає свою харизму, він стає звичайною людиною, яка є фігурантом якихось скандалів. І він у цих скандалах і суперечливих ситуаціях діє не так, як люди діють у себе вдома.

 

Коли виникає скандал у сім’ї, то кожна людина приблизно знає, як можна цю ситуацію "розрулити". Ющенко перетворюється з харизматичного героя у звичайну людину. Коли почався скандал з сином, розчарування тільки посилилося", - вважає Денис Богуш.

 

Не всі стояли на Майдані за Ющенка, частина – за демократію, і ще частина – проти Януковича. За словами Богуша, зараз відсоток тих людей, які кажуть, що вони стояли на Майдані за Ющенка різко зменшується, а збільшується, відповідно, відсоток тих, хто каже, що вони стояли за демократію і проти Януковича.

 

"Ці люди згадують себе на революції і кажуть, що вони стояли не за Ющенка. Ми прогногнозували, що таким чином рейтинг Ющенка зменшиться на 15% максимум. Але ж не на 25!", - каже він

 

Ще навесні винуватцями цієї тенденції вважали радників президента. Однак після змін у команді, все більше фактів свідчить про особисту причетність Ющенка до власних помилок. Так, Павло Фролов взагалі вважає, що політтехнологічний слід в образі Ющенка помітний лише у разі втручання політтехнологів.

 

І хоча аналогічні запитання українським респондентам не ставилися, наші власні дослідження також вказують на те, що загальна оцінка Ющенка громадянами досить мало залежить від того, наскільки успішними є його конкретні дії, а висловлювання — доречними", - каже Фролов.

 

Підливають масла у вогонь і постійні апеляції Ющенка до простих людей. Так, сцени з прийомом Параски Королюк у Києві багато кому нагадали аналогічні зустрічі Путіна з ветеранами, розпиття чаю з актрисами і так далі й тому подібне.

 

"Не можу не погодитись із тим, що приїзди до Києва Параски Королюк є продуманим піар-ходом навіть у тому випадку, якщо спочатку це була випадковість. А от наскільки цей піар-хід є вдалим, думаю, можна посперечатися, оскільки для значної частини прихильників Ющенка важко, а то й просто неможливо ідентифікуватися з Параскою.

 

Вона для них якщо й не чужа, то все одно психологічно не своя. Поруч з нею вони почувалися б дискомфортно, ніяково і відчували б певний сором за свого лідера", - вважає Фролов.

 

Однак Ющенко все більше і більше відходить від розуміння тенденцій сучасного світу і займається проповідуванням патріархального стилю життя. Наслідки цього різноманітні – від повного провалу стенду України на токійському "Експо-2005" з його сторічними вуликами до отримання президентських преференцій Сергієм Тарутою завдяки його скіфській колекції.

 

 

Втім, констатувати програш Ющенка самому собі ще рано. Перетурбації в команді, посилення тиску з боку конкурентів та наближення парламентскьих виборів створюють для нього потужний моральний дискомфорт, але не згинають його.

 

Просто, як писав відомий американський політолог Ричард Нойштадт про багатьох президентів, Ющенко став головою держави і раптом дізнався, що ніхто не біжить виконувати всі його накази, і він не може все проконтролювати та нікого примусити діяти.

 

В результаті, він закривається в собі, звільняє всіх, хто "зрадив" (Зінченка, Порошенка, Тимошенко), і починає варитися в своєму котлі. Настає депресія, період масової недовіри і хитань – звідси й хаотичні рішення, непродумані дії, нелогічні вислови.

 

Однак як і будь-який сильний лідер, Ющенко скоро має вийти з цього психологічного стану. Він матиме два шляхи: або до посилення своєї ролі у процесі прийняття рішень, до оточення себе тільки своїми людьми і "закручування гайок".

 

Або ж до збільшення кількості інформаційних джерел, до професіоналізації команди і гри з пресою та конкурентами на рівних. Перший шлях в демократичній країні веде до застою, другий – до бурхливого розвитку. Який шлях обере Віктор Андрійович – наразі невідомо.

 

Так, зараз, на думку Павла Фролова, "Ющенко на свідомому рівні радше намагається бути самим собою і грати роль "духовного батька нації", "просвітителя". Інша річ, що на рівні власної підсвідомості йому явно бракує чіткого відчуття того, що його "Я" являє насправді, і це виявляється у значній психологічній залежності від свого найближчого оточення і, як наслідок, у відсутності послідовності, зокрема, й у позиціюванні власного іміджу".

 

Георгій Почепцов погоджується: "Єдина риса, яку він чітко зберіг з минулого, це почуття того, що він щирий і вірить в те, що декларує, про що говорить. Якщо це відчуття буде поховано, то це буде найстрашнішім ударом для Ющенка".

 

"Все зараз залежить від Ющенка самого. Він може повернути назад людей, які йому вірять. Його високий рейтинг, який був таким впродовж 4 років до 2004 року, цей рейтинг не зробили політтехнологи. Це він зробив сам. Це – реальний ресурс Ющенка, його харизма, його зовнішній вигляд. Політтехнологи могли тут лише щось підкоректувати, познищувати антиміфи тощо. Основний ресурс Ющенка – це він сам", - вважає Денис Богуш.