Хто найбільше розвеселив український народ на минулому тижні?

Стежити за подіями в політиці по новинах і газетних статтях - те ж cаме, що намагатися стежити за часом по секундній стрілці. Губишся у безлічі подій. Бо кожен політик намагається почати свою службу народові з посади шоумена. А потім якось втягується. І з кожними виборами таких Петросянів у нас все більшає. Тому, щоб хоч якось упорядкувати цей броунівський рух, неквапливо, без гонитви за удаваними сенсаціями, я пропоную вже в понеділок оцінити - хто найбільше за всіх розсмішив і порадував український народ за тиждень. Такий собі рейтинг веселих політиків.

 

Чим наш уряд відрізняється від терористів? З терористами можна домовитися. Влада продовжує веселити нас, абсолютно не допускаючи можливості переговорів з народом. Люди, що стоять біля керма України, не тільки обманюються у своїх кращих почуттях - вони одурюють й інших. Спасибі, що хоч деякі з них роблять це, принаймні, смішно.

 

На минулому тижні розвеселити нас намагалися різні люди. Відбувся з'їзд НСНУ в Києві. В цей же час убогі демократичні країни будували плани, як ощасливити всіх в регіоні демократією, створивши "антиросійський демократичний союз", а Україна в окремому форматі ще й спілкувалася з Європою. Вийшла з підпілля Юля Володимирівна, наговоривши стільки, що з лишком перекрила мовчання за час самітництва. Луценко порадував опонентів, хоча знову-таки, хотів якнайкраще. Отже, приводів посміхнутися було достатньо. Втім, усе по порядку.

 

Ще не вмерла Україна.

 

У країні помітна зміна домінуючих прагнень. Мода на патріотизм з глечиками і вишиванками минає - вже ніхто не заявляє, що українські роялі треба випускати з жовто-синіми клавішами. Зебри в зоопарках теж сплять спокійно - їх не перефарбовуватимуть.

 

Поки що. Правда, вранці ще повторюють - "Ще не вмерла Україна". Аутотренінг. І народ заспокоюють. Але політикам не до спокою. Ніяк не слабшає інтеграційна сверблячка у Президента і Тарасюка, який має дбати про це за посадою. Хоча розумні люди давно зрозуміли, що привести Україну до світових стандартів простіше, змінівши світові стандарти. Тобто, або ми робимо гривню конвертованою, або знецінюємо долар! І євро. А рубль, побачивши, що відбувається, впаде сам. І всі зрозуміють, які ми гарні, і відразу нас приймуть до усіх організаційй, куди так довго не пускали. І, справедливості заради, додам - не пускають і не хочуть пускати в майбутньому.

 

Не здаються вожді. Тягнуть бідний народ до Європи. Ще й баласт навісили на українських дипломатів у вигляді Грузії та інших учасників демократичної співдружності. Мало нам було ГУАМА та інших сумнівних друзів? Рятівники демократії зібралися - не більше не менше. Унікальні, нехай вибачить мені Віктор Андрійович за вживання слова, яке він так любить. Утім, форум заслуговує окремого дослідження і, напевно, ще довго буде темою для анекдотів. Якщо нас не пускають до міжнародних європейських організацій, ми на зло відкриємо свою і не пустимо їх! Ось! А Віктор Андрійович зайнятий іншими, важливішими, справами. Він, як завжди, декларує вголос якісь очевидні речі. Виступаючи на засіданні круглого столу представників бізнесу і уряду України "Україна на роздоріжжі", він запевнив представників бізнес-кіл, що 2006 рік в Україні буде роком реформ. Тобто, в 2005-й ми що - прогавили? Або у Президента дежавю? Це який сміливий великий державний розум потрібно мати, аби здогадатися, що далі так жити не можна! Він вже обіцяв реформи рік тому, і що? Наша пісня гарна, починай спочатку? Ми знову на роздоріжжі? Гаразд, про цей цирк - іншим разом. Тому що зрозуміти Віктора Андрійовича - справа не з легких. Дуже важливим для країни був другий етап з'їзду НСНУ - все-таки партія влади. Йому передував невеликий, проте показовий епізод. Така віха. Етап великого шляху.

 

Що ділять в шляхетній родині НСНУ

 

Не дають народові сумувати "наснуки". Напередодні з'їзду закінчилося скандалом (добре, що не потворною бійкою) засідання київської обласної політради НСНУ. Лідер обласної партійної організації, народний депутат Вадим Литвин запропонував розглянути лише один пункт порядку денного - затвердження невідомо ким складеного переліку кандидатур до списків партії на вибори у Верховну Раду. Воно й правильно - чого час на дрібниці гаяти, коли потрібно ділити місця в списку. Є час для дрібниць і час - для серйозних речей. Справа приємна і вигідна. Але ті, кому потрапити в список не "світило", а продавати місця не дозволяли повноваження, щиро обурилися. Їх, в першу чергу, цікавило питання фінансування виборчої компанії. Теж зрозуміло: хто чим живе, про те й турбується. Литвин не був готовий дати зрозумілі відповіді, тому терміново закрив засідання політради, яка так і не ухвалила жодного рішення. Здавалося, дрібниці. Нехай не розібралися із засіданням політради, але ж революцію-то здійснили! Однак ця невдача - приклад показовий для НСНУ по всій країні. І не тільки для НСНУ. В запалі боротьби за крісла і гроші геть забувають про людей. Хоча й зрозуміло - не до дрібниць.

 

Хто такий Козлевич?

 

Апетити соратників діючого Президента на парламентські місця виявилися не такими вже й великими. 65%. Небагато. Особисто я здивований щедрістю "наснуків". Все-таки і Ющенко погодився очолити список, і бренд розкручений. А партнери ніякі - судить самі.

 

НСНУ планує утворити блок з Народним Рухом України, Партією промисловців і підприємців, Конгресом українських націоналістів, партією "Християнсько-демократичний союз" і Українською республіканською партією "Собор". Отже, на перший погляд, союзники, м'яко кажучи, - легкоатлети. Я б взагалі з ними не ділився. Хто такий Козлевич? Не знаю ніякого Козлевича.

 

Власне з'їзд почався із запізненням на декілька годин. Кажуть - снігопад. Думаю, що сніг не можна вважати справжньою причиною. Просто традиція така у нової влади - спізнюватися. Точність, вона ж для королів і снайперів. А Батьки нації і Месії вище за умовності. Але повіримо ідеологам НСНУ. Я знаю, що всі розчаровані, і НСНУ ніхто вірити не хоче. Та все ж. Для різноманітності. Ну, сніг так сніг. Нехай буде так. Зате, поки сніг заважав депутатам зібратися, присутніх розважав Петро Олексійович Порошенко.

 

Роздавав автографи, "зірочка" наша, а від прямих питань ухилявся. У принципі, вистачило б автографів. Ви уявляєте Кучму або Медведчука, Клінтона чи Путіна в такій ролі? Ну, звичайно, вони ж не такі "народні герої". А, може, просто "зоряної хвороби" у них немає?

 

На запитання журналіста про одіозні фігури в списку, Порошенко обурився: "Ви мене вважаєте одіозною фігурою?!" Звичайно, ні, Петре Олексійовичу. І взагалі, кидайте ви цих невдячних киян. Крісло донецького губернатора чекає вас. В усякому разі, в Донецьку цей жарт стає все більш популярним. А я як журналіст, радісно передчуваю цю битву. Хто б не з'їв Порошенка в Донецьку - місцева "братва" чи соцпартія, яка бере регіон "під крило" - зрозуміло одне: легкої перемоги тут не буде. А значить, роботи журналістам - аж за край.

Утім, смішно не це. Смішною є роль Ющенка на парламентських виборах, яку на з'їзді озвучив депутат Безпалий. Мовляв, поведе Віктор Андрійович блок імені свого до парламенту, а саме перед виборами прізвище "Ющенко" зникне із списку. Він Президент - навіщо йому депутатський мандат? Хто такий Козлевич? І правильно, навіщо він взагалі підв'язався на таку роботу? Як це виглядає - не перед кандидатами, що рвуться до ВР, а перед пересічними громадянами? Ющенко веде на вибори свою партію, вже перед самим бар'єром "зіскакує", а улюблені друзі входять у владу. Темною конячкою. І спитати нема з кого. Якось несерйозно. І незрозуміло. На м'ясокомбінатах є така робота - "козел-провокатор". Він веде стадо на бійню, заманює довірливих в пастку, а сам залишається в живих. І так багато разів. Боже борони - жодних асоціацій. Так, згадалося...

 

Так Бог з ними, з "наснуками". Вони вже збанкрутіли, і на зміну їм йдуть інші партії. Народжений повзати літати не може, але іноді заповзає дуже високо. А фінал-то завжди один. Починаєш вірити, що ти здібний до польоту. Що ти - великий вождь нації. Спроба злетіти закінчується падінням. Завжди. Як єдиний правильний тест на таку здатність.

 

Почекаємо.

 

Колишніх соціалістів не буває!

 

Вражаючою активністю на цьому тижні відрізнявся наш соціалістичний міліціонер. Юрій Луценко просто майстер феєричних заяв і несподіваних кроків. Соціалізм - це вам, батечко, не аби що! Таких людей готує - замилуєшся. Юрій Луценко побував в Маріуполі. Цю поїздку він назвав не стільки "міліційним візитом", скільки дружньою зустріччю. Ну, друзів не вибирають. Підтримали маріупольські олігархи від металургії Соцпартію - будь добрий, Юро, дружи. Політика - іграшка дорога. Не для бідних. Правда, гроші пахнуть: маленькі - потом, а великі - кров'ю. Але заради світлого соціалістичного завтра...

 

Міністр МВС побував в ізоляторі тимчасового утримання, де зробили сучасний ремонт.

Двох-, трьох- і п'ятимісцеві камери з телевізорами, столиками та умивальниками, повний комплект постільної білизни. В ізоляторі передбачені душові, кімнати для розігрівання їжі, для зберігання особистих речей, два прогулочні дворики. Краса. Соціалізм у дії. Ситий, доглянутий і - за дротом. Ідеальна модель. Звичайно, душа соціаліста не могла залишитися байдужою до такої правильної моделі. Луценко в СІЗО дуже сподобалося. Він навіть пожартував, що треба поміняти прописку. В чому питання, Юрію Віталійовичу? Не тільки ж вам усіх садити. Тим більше, що у пресі з'явилося дещо про авто та щедрість Омельченка. Щось там було таке, схоже на корупцію? Чи ні? Ну, а поки розбираються наші численні генпрокурори, Ви б і відпочили від трудів праведних - там, де сподобалися умови.

 

Новоспеченим соціалістам і народним депутатам Володимирові Бойку і Сергію Матвієнкову голова МВС подарував пістолети українського виробництва. Луценко сказав, що це лише символ, подяка за фінансовий і моральний внесок комбінату імені Ілліча в роботу міліції. Міністр додав, що до комбінату краще не підходити близько з поганими намірами. Я, правда, схильний розглядати такий жест Луценка як натяк. Мовляв, за кожним щось є, але депутатська недоторканність заважає. Отже, тримайте пістолети і вже якось самотужки... Позбавте міліцію від зайвої роботи. Отже, соратникам Мороза варто добре поміркувати про свої обов'язки перед партією. Після таких попереджень.

 

Там же Юрій Віталійович заявив, що готовий вибачитися перед головою Донецької облради Борисом Колесниковим. "Кримінальну справу щодо Колесникова порушувала прокуратура. Міліція лише провадила слідство і виконувала дії, призначені прокуратурою. Заяви, що з'явилися, про фальсифікацію - наразі лише заяви. Все повинен вирішити суд. Якщо за вироком суду Колесников буде виправданий, я підтверджую готовність принести йому свої вибачення, а слідчий, який вів цю справу, буде покараний", - пообіцяв Луценко. До речі, Колесникова у тюрмі тримали більше трьох місяців. Може, й собі пістолет притримаєте, Юрію Віталійовичу? До вироку суду. У сенсі, щодо справи Колесникова.

 

Міліційні сльози

 

А взагалі, головному міліціонерові дуже важко. Він навіть знаходить час, пустивши скупу чоловічу сльозу, поскаржитися на тиск. Тиснули на Юру і Порошенко, і Тимошенко. Було важко. Але Луценко вчинив принципово - нікого не піймав і нікого не покарав. Всі задоволені. І Президент не обійдений міліційною увагою. Юрій Луценко повідомив, що його відомство має нову інформацію, яка може допомогти в розслідуванні справи про отруєння Віктора Ющенка. "У нас є одна зацепочка, яка зараз розробляється", - заявив він. "Це - перехоплений лист одного із затриманих і обвинувачених в серійних вбивствах, в якому злочинець, описуючи якісь події, згадує про отруєння кандидата в президенти Віктора Ющенка і додає деякі деталі", - пояснив міністр. За його словами, автор листа не звинувачується в замаху на Ющенка, "він просто виказує свою точку зору з приводу цього інциденту". "Те, що він згадує про це в своєму листі, цікаво для нас і додає деякі деталі", - сказав Луценко. Геніально! Хтось виказує свої міркування, а МВС вже вчепилося. Шановний міністре, ви хочете всі міркування використовувати як версії? Вам буде важко. Але народ підтримає. Успіхів Вам, Юрію Віталійовичу. А успіх, як відомо, усміхається сміливим. Правда, потім довго сміється з них..

 

Перші наслідки "приватизації століття"

 

Деякі новини стосовно "Кріворожстальних справ". Делегація представників профспілкового комітету ВАТ "Криворіжсталь" повернулася з поїздки на меткомбінат Mittal Steel Temirtau (Казахстан). Чув би Віктор Андрійович, що посміли ці профорги говорити про нових індійських друзів! Як повідомив представник делегації, побачене і розказане про діяльність Mittal Steel на казахстанському комбінаті залишило гнітюче враження. За його словами, власник не вкладає кошти в оновлення основних фондів комбінату, незадовільно інвестує соціальну сферу. А кадрова політика орієнтована на скорочення штату. Так, власник не наймає новий персонал у разі звільнення співробітників. Крім того, за 2-3 роки до настання пенсійного віку співробітника йому пропонують єдиноразову виплата у розмірі 6 тис. доларів в обмін на відмову від подальшої роботи на комбінаті і від відповідних пільг і виплат. От так. Посадили ми на свою шию нових інвесторів. Тут вже варто й затурбуватися Президентові і наближеним. Поки всі один одного поздоровляли з продажем стратегічного підприємства, ніхто не помічав дивних речей. Всі про суму говорили. Така купа грошей! А якщо станеться розвал і виникнуть акції протесту робітників, багато хто пригадає, що Mittal Steel й участі в аукціоні брати не міг. Там були нюанси з офшорною реєстрацією і таке інше. Цікаво, після розкручування цього скандалу Ющенко і Тимошенко так само сперечатимуться за право вважатися автором продажу перлини металургії? Або, навпаки, відмовлятимуться? Гаразд, Господь з нею, з "Криворіжсталлю". Наївні індуси ж не здогадуються, що перепродувати комбінат будуть після кожних виборів. Отже, ще заробимо. Тобто, я хотів сказати - зароблять. Народ-то, як завжди, мимо каси.

 

Соцпартія. І знову здрастуйте

 

А найсмішніше, що соціалісти, контролюючі ФДМ, знову - усі в білому! Семенюк-то хворіла. І Мороз - знову чистий і має рацію. І ніяких фірм, торгуючих металом під контролем Семенюк і Рудьковського, теж ніби не існує. Браво! До речі, про Рудьковського. Тут в Чернігові він добряче насмішив журналістів, удаваючи "щирого" і незаможного українця. "Люблю істи національні страви. Наприклад, вівсянку... Цей костюм ношу вже два роки... А на якому авто їжджу? Ви все самі добре знаєте...", - сказав Рудьковський. Преса почала з вівсянки, яка є не зовсім національною стравою, але нардеп просвітив присутніх, що в Україні овес таки росте. Та ніхто ж не сперечався, овес в Україні, звичайно, росте, але спрадавна у нас вівсом годували тільки коней. З жиру скаженіли, напевно, за бандитської влади. Хоча за таких темпів розвитку економіки "вівсяний розвинений соціалізм" не за горами. А стосовно авта, то ми, й справді, дещо знаємо. Микола Рудьковській вважає за краще їздити на "Астон Мартін". Оце - стиль. Ото - доходи. А пролетарі всіх країн - пролітають! Я не заздрю, просто турбуюся про імідж - на такій машині і - в пошарпаному костюмі?

 

Але головною зіркою української політики на цьому тижні була Юля Володимирівна

Тимошенко заявила, що не бачить спенсу об'єднуватися з політичною силою Віктора Ющенка на парламентських виборах 2006 року. І правильно. Я сьогодні вже говорив: "Хто такий Козлевич?" Напевно, недоцільно нині об'єднуватися, бо зараз - не президентські вибори, і немає такої дилеми: об'єднатися і перемогти", - сказала Ю. Тимошенко. При цьому вона відзначила, що є "можливість об'єднання після виборів". Правильно, Юліє Володимирівно. Якщо ви прокинулися на вулиці, значить, там і заснули! Під вашим чуйним керівництвом уряд наробив стільки, що об'єднуватися і перемагати не треба. Краще розділіться і програйте.

 

Але і цим екс-прем'єр не обмежилася. Вона не конкуруватиме з Ющенком. Головний ворог - Янукович. "А ось конкурувати по-справжньому буде наш блок з блоком Януковича. І залежно від того, хто з наших політичних сил набере більше голосів на виборах, залежно від цього і формуватиметься більшість", - сказала Ю.

 

Тимошенко. Воно й звично якось - боротися проти Януковича, і речовки для демонстрантів переписувати не треба. А головне, особиста образа: така нехороша людина, а за його часів економіка країни росла. А за такої непересічної, красивої і нагородженої титулом від польських друзів Юлії Володимирівни - якісь суцільні кризи. Отже, потрібно йому показати, кого люблять більше. Правильно. Ату того, хто розумніший.

 

Тут, щоправда, у Львові Юлії Володимирівні поставили неприємне запитання. Як, мовляв, така українка, патріотка, коса і все решта, а в Криму на тлі російського прапора позує. "Флот, мовляв, не розділити!" Тимошенко відповіла в своєму стилі. "У моєму житті є тільки один прапор - український!" Хтось зрозумів відповідь на питання? Я - ні. Ніхто не питав про прапор в житті, запитали - "чому на білбордах Ви з російським прапором?" Утім, після знаменитої програми уряду прем'єра Тимошенко я не дивуюся з відсутності логіки. І Ющенко вона звинуватила в тому, що очолив список (такого навіть Кучма собі не дозволяв), і з Януковичем пообіцяла боротися зі всією старанністю. Тобто, добро переможе зло: поставить його на коліна і по-звірячому уб'є. Мабуть, Тимошенко як і раніше, вважає себе якщо не рятівником України, то, в усякому разі, людиною для країни дуже корисною. І наводить докази якихось успіхів свого уряду. В житті, як в математиці, дуже багато уявних величин. І темне минуле постійно кидає тінь на світле майбутнє. А до Львова Тимошенко приїхала, тому що, цитую: "Ваш дух і віра зможуть підняти пів-України". Ну, правильно. Давній друг Юлії Віктор Ющенко отримав прізвисько президента половини України. Юля знову пів-України обіцяє відродити.

 

Сподіваюся, йдеться про одну й ту ж половину? А Схід, Південь та інші роботяги уникнуть експериментів? Було б добре. А там, порівнюючи, й інші поженуть експериментаторів. Нічого, Юлія Володимирівна обіцяє поїздити регіонами, так що смішних відповідей на запитання, цікавих цитат та інших забавок нас чекає ще багато. Люди хочуть гідного життя, а їм весь час влаштовують веселе. І це в Україні стає традицією. Може, воно й до кращого - голодні, але сміємося? І чекаємо наступного тижня. Відчуваю, сумувати знову не дадуть.