Журналіст Андрій Шевченко потрапив до першої п'ятірки Блоку Юлії Тимошенко. З одного боку, це можна вважати вдалим піар-ходом для самого БЮТу, а з іншого важко уявити майбутню об'єктивність громадського телебачення, яке, як стверджує, хоче розвивати майбутній депутат (а те, що він стане депутатом, не викликає сумніву).
У середу, 7 грудня вранці Блок Тимошенко затвердив першу десятку свого виборчого списку. З них у першу п'ятірку ввійшли сама Тимошенко, її найближчий сподвижник колишній голова СБУ Олександр Турчинов, Микола Томенко (що останнім часом було легко передбачити), Василь Онопенко (колись він був у першій п'ятірці об'єднаних есдеків) та найбільша несподіванка журналіст Андрій Шевченко.
Сам Шевченко заявляє, що до БЮТу він іде з метою здійснення своєї давньої мрії розбудови суспільного мовлення в Україні.
"Я отримав чітку пропозицію від Тимошенко, яка сказала, що вона та її політична сила готова стояти за суспільне мовлення і відповідним чином діяти в парламенті", - сказав Шевченко.
Під час виступу на з'їзді Тимошенко назвала Шевченка "демократичною істотою, яка може існувати тільки в демократичному товаристві".
"Це барометр, який буде нам давати знання про стан справ у нашій команді", - сказала Тимошенко.
Від квітня по листопад "баромерт" був першим віце-президентом Національної телекомпанії України. Він привів за собою багатьох людей, зокрема, з "5 каналу", та все намагався модернізувати заіржавілу махіну "Першого національного". Але кілька десятиліть бюрократизації та понад тисячу некваліфікованих працівників, яких і звільнити за законом важко, і тримати дорого дали своє.
Іржа виявилася сильнішою, "Перший національний" залишився совдепівським. Шевченко пішов, так і не зробивши з каналу нічого доброго. Єдине, що залишилося на згадку глядачам новий дизайн заставки каналу.
Справа суспільного мовлення, або ж, як його називають, "громадскього телебачення", теж так і не зрушила з місця, хоча про неї говорили ще на Майдані в 2004 році. Тепер Шевченко вирішив, схоже, братися за ту саму справу з іншого боку. З боку влади.
Як він каже, проект у результаті року "роботи" перебуває у стані клінічної смерті. І все, що тепер потрібно це починати з самого початку. Важко тільки уявити, як депутат буде займатися виключно цією справою ну але може, Андрій і справді настільки ідеаліст і мрійник, що встоїть перед усіма спокусами влади та просто й далі робитиме свою нинішню роботу? Та й кому вірити надалі Шевченку-журналістові, чи Шевченку-політикові? Бо все-таки це дві великі різниці. Подивимось.
У середу, 7 грудня вранці Блок Тимошенко затвердив першу десятку свого виборчого списку. З них у першу п'ятірку ввійшли сама Тимошенко, її найближчий сподвижник колишній голова СБУ Олександр Турчинов, Микола Томенко (що останнім часом було легко передбачити), Василь Онопенко (колись він був у першій п'ятірці об'єднаних есдеків) та найбільша несподіванка журналіст Андрій Шевченко.
Сам Шевченко заявляє, що до БЮТу він іде з метою здійснення своєї давньої мрії розбудови суспільного мовлення в Україні.
"Я отримав чітку пропозицію від Тимошенко, яка сказала, що вона та її політична сила готова стояти за суспільне мовлення і відповідним чином діяти в парламенті", - сказав Шевченко.
Під час виступу на з'їзді Тимошенко назвала Шевченка "демократичною істотою, яка може існувати тільки в демократичному товаристві".
"Це барометр, який буде нам давати знання про стан справ у нашій команді", - сказала Тимошенко.
Від квітня по листопад "баромерт" був першим віце-президентом Національної телекомпанії України. Він привів за собою багатьох людей, зокрема, з "5 каналу", та все намагався модернізувати заіржавілу махіну "Першого національного". Але кілька десятиліть бюрократизації та понад тисячу некваліфікованих працівників, яких і звільнити за законом важко, і тримати дорого дали своє.
Іржа виявилася сильнішою, "Перший національний" залишився совдепівським. Шевченко пішов, так і не зробивши з каналу нічого доброго. Єдине, що залишилося на згадку глядачам новий дизайн заставки каналу.
Справа суспільного мовлення, або ж, як його називають, "громадскього телебачення", теж так і не зрушила з місця, хоча про неї говорили ще на Майдані в 2004 році. Тепер Шевченко вирішив, схоже, братися за ту саму справу з іншого боку. З боку влади.
Як він каже, проект у результаті року "роботи" перебуває у стані клінічної смерті. І все, що тепер потрібно це починати з самого початку. Важко тільки уявити, як депутат буде займатися виключно цією справою ну але може, Андрій і справді настільки ідеаліст і мрійник, що встоїть перед усіма спокусами влади та просто й далі робитиме свою нинішню роботу? Та й кому вірити надалі Шевченку-журналістові, чи Шевченку-політикові? Бо все-таки це дві великі різниці. Подивимось.
Артем Чапай, Смольний
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
