• Головна / Main Page
  • СТРІЧКА НОВИН / Newsline
  • АРХІВ / ARCHIVE
  • RSS feed
  • Михайло Косів: «При існуючому status quo Президентові не варто йти у четвер до Верховної Ради»

    Опубликовано: 2006-01-18 17:14:00

    «Сталося, як у вислові видатного англійського письменника Самуеля Джонсона, що благими намірами вистелена стежка до пекла. Так трапилося з нашими змінами до Конституції. Хотіли уникнути авторитаризму, прийняли зміни до Конституції, а тепер не відомо, чи останній скандал із урядом, який породили недосконалі конституційні новели. Таких «підвішених» ситуацій може виникати ще багато»

    - Пане Михайле, як має виходити із ситуації країна, у якій Президент втратив свої керівні повноваження, а Верховна Рада їх ще не набула? На кому буде триматися політична стабільність до парламентських виборів?

    - Без сумніву, на Президентові. Конфліктна ситуація в країні склалася тому, що парламент порушив норми не лише процедурні, але й законодавчі, конституційні. Гарантом Конституції за її новим варіантом залишається Президент.

    Проте варто відповісти на запитання: навіщо створювати і нагромаджувати ситуації, які завідомо ведуть у глухий кут і є такими, що не мають вирішення. Такою є ситуація, за якої нова Конституція вже набула чинності, а парламент ще не може формувати уряд. Для цього на основі виборів має бути сформована коаліція більшості, яка запропонує Президентові кандидатуру нового прем’єра. Глава держави має внести її (кандидатуру - ред.) на затвердження парламенту. Зараз такої коаліції не існує. Уявіть собі, що ті, хто проголосував за відставку Кабінету Міністрів, зараз мали б домовитись і запропонувати кандидатуру нового Глави уряду. Невже хтось може повірити, що комуністи, регіонали і бютівці погодять одну кандидатуру? Це неймовірно. На носі вибори, і якби вони це зробили, то поставили б хрест на своїй політичній кар’єрі та на виборах 2006 року.

    Усі, хто пропонував послати уряд у відставку, посилалися на 85 статтю Конституції. Там справді сказано, що згідно із новими повноваження парламент може відставити уряд. Але яким чином Верховна Рада має це зробити, йдеться у 87 статті Конституції. Це дуже чітко регламентується.

    Є три можливі випадки відставки уряду. Парламент міг вдатися до подібної процедури, якби напередодні 150 голосами порушив це питання. Втім, цього зроблено не було. Натомість свавільно і незаконно було порушено Конституцію. Парламент згідно з Конституцією не може відправляти уряд у відставку, однак може висловлювати йому недовіру. Відповідно до статті 115 Конституції, якщо Верховна Рада висловлює недовіру Кабміну, то це означає, що уряд у повному складі йде у відставку. Нічого такого не було. Натомість парламент - найвищий законодавчий орган - порушив Основний закон держави, фактично потоптавшись по ньому.

    - Парламент продовжив роботу 8 сесії, але чомусь замість того, щоб шукати виходу із ситуації, розглядати базові конституційні закони «Про Кабмін», «Про Регламент ВРУ» й ін., розглядає «дрібні» питання?

    - Я абсолютно згідний з вами. Звичайно, поліпшення чи уточнення законів, чим Рада займалася у вівторок, важливо, але це дрібниці порівняно із тим, чим би ми мали займатися у такій складній ситуації. До того ж це зроблено із порушенням Регламенту. Роботу продовжили, а працювати немає над чим. Найважливіше, з чого варто було б почати пленарний тиждень, - розглянути проект постанови Кармазіна про відміну попереднього голосування щодо відставки уряду. І або дуже ґрунтовно, на законній основі підтвердити попереднє рішення, або скасувати його. Бо воно незаконне. Саме з цього парламент мав почати роботу цього тижня.

    Далі, якщо набули чинності повноваження Президента, Кабінету Міністрів, парламенту, то треба було б розглядати і приймати Закон «Про Кабінет Міністрів». Адже що трапилось? Стаття 115 Конституції свідчить, що після висловлення ВРУ недовіри Кабміну уряд має піти у відставку. Хто має підписати відповідне рішення? Президент? Ні, бо не він ухвалював таке рішення. Це раніше він міг послати уряд у відставку, що Ющенко і зробив з урядом Тимошенко. Він і підписав відповідний указ. Хто тепер мав підписати відповідне рішення, невідомо. До речі, невідомо, хто підписуватиме це рішення уже після обрання нового парламенту. Тому Закон «Про Кабінет Міністрів», у якому це також потрібно унормувати, потребує негайного прийняття. Цього не робиться. Тому й сталося, як у вислові видатного англійського письменника Самуеля Джонсона, що благими намірами вистелена стежка до пекла. Так трапилося з нашими змінами до Конституції. Хотіли уникнути авторитаризму, прийняли зміни до Конституції, а тепер не відомо, чи останній скандал із урядом, який породили недосконалі конституційні новели. Якщо питання, частину яких було названо, не будуть вирішені, то таких «підвішених» ситуацій може виникнути ще багато.

    - Рада відправила уряд у відставку через незадоволення вирішення проблем газопостачання в Україну, водночас не зайняла із цього питання жодного власного рішення. Яка думка ВРУ власне щодо газового забезпечення України?

    - Рада мала б викликати на своє засідання міністра палива й енергетики Плачкова і голову НАК «Нафтогаз» Івченка і заслухати їх інформацію. Бо в угоді «Нафтогазу» і «Газпрому» передбачено, що до 1 лютого 2006 року буде укладене рішення між Україною і Російської Федерацією щодо газопостачання. Адже те, що підписано, це усього лиш рамкова угода, що діятиме максимум півроку.

    Що саме не влаштовує в угоді критиків уряду? Перший аргумент, що «Нафтогаз», мовляв, не з тими підписав контракт, бо, за чутками, «РосУкрЕнерго» - кримінальна структура. Водночас причетними до цієї фірми називають осіб із найвищого керівництва Російської Федерації. Який пропонують вихід? Структурою, яка на сьогодні могла б замінити «РосУкрЕнерго», є «Ітера». Структура, яка працювала з організаціями Павла Лазаренка і з відомою корпорацією ЄЕСУ («Єдині економічні системи України»). Але ж «Ітера» за своїм кримінальним характером нічим не краща за «РосУкрЕнерго».

    Звичайно, найкраще було б безпосередньо укладати угоду з «Газпромом», проте від цього відмовляється сам «Газпром» і підсуває нам подібні структури. Як остаточно буде розв’язано ситуацію, не відомо. Так, угода має багато негативів. Ми її також критикуємо. Виникає багато питань. Але виникає запитання: чому замість того, щоб заслухати людей, які відповідають за цей напрям роботи, відставили весь уряд? Це не надає міцності уряду щодо провадження подальших переговорів. Рада у переговорах підіграла російській стороні. Одна річ, коли уряд говорить з позиції своїх повноважень, а інша - коли над ним висить статус відставленого і урядовці лише виконують обов’язки. Те, що зроблено у ВРУ, без сумніву, дії «п’ятої колони» і подарунок Росії.

    - ПРП постійно декларувала намір об’єднати помаранчеву команду. Наскільки ймовірною залишається така можливість після того, як Ющенко назвав команду Тимошенко «п’ятою колоною», а та у свою чергу назвала дії Ющенка і його команди «зрадою національних інтересів»?

    - Ми останні, хто змушений був розвести руками і сказати, що нічого не буде щодо єдності помаранчевої команди. Ми дуже наполегливо працювали і з НСНУ, і з «Батьківщиною», щоб за будь-яких обставин зберегти єдність команди. Саме з цього мотиву більшість фракції ПРП не голосувала за призначення Єханурова. Не тому, що ставимося до нього упереджено, а тому, що вважали відставку Тимошенко помилковим кроком.

    Щодо можливого союзу у майбутньому, гадаю інакшого виходу просто не буде. Блок «ПРП-ПОРА» власне для того і пішов на вибори «третьою» помаранчевою силою, щоб у наступній Верховній Раді ні у кого з помаранчевих сил не було спокуси укладати сепаратистські угоди з нашими опонентами. Щоб не дати сповзти ідеям помаранчевої революції до опортунізму.

    Сьогодні велике розчарування серед народу. Але розчарування не в ідеях Майдану, а і в діях тих лідерів, які не зуміли утриматися на висоті. Зараз не можу сказати, чи вдасться об’єднати всіх помаранчевих. Втім, ми все робитимемо для цього. Зараз представники різних помаранчевих таборів кажуть один про одного багато негативного, однак треба брати до уваги, що під час виборів взагалі говорять дуже багато капостей, усі борються за результат.

    - Чи варто Президентові іти у парламент, якщо він не має там достатньої підтримки?

    - При існуючому status quo Президентові не варто йти у четвер до Верховної Ради. Якби цьому передували певні кроки парламенту щодо Конституційного Суду або укладання певного перемир’я, чи мораторію на взаємні звинувачення, якби парламент хоча б обговорив проект Кармазіна, якби були кроки парламенту назустріч главі державі, то, можливо, йому варто було б іти у Раду. Як досвідчений парламентар я вважаю, що зараз Ющенкові не варто йти у парламент. То буде ганьба не Ющенка, а самого статусу Президента. Не варто Вікторові Андрійовичу йти на такі експерименти щодо себе, якщо до четверга нічого не зміниться.

    Депутат

    «Обсудить на форуме Силы Народа»

    e-news.com.ua

    Внимание!!! При перепечатке авторских материалов с E-NEWS.COM.UA активная ссылка (не закрытая в теги noindex или nofollow, а именно открытая!!!) на портал "Деловые новости E-NEWS.COM.UA" обязательна.



    При использовании материалов сайта в печатном или электронном виде активная ссылка на www.e-news.com.ua обязательна.