Довіра населення до провідних українських політиків

Результати трьох масових опитувань населення, здійснених Інститутом соціальної та політичної психології АПН України в липні-вересні ц.р. за квотною вибіркою, що репрезентує доросле населення України віком від 18 років і старше.

 

Перше опитування було проведено 8-12 липня. Опитано 1254 респонденти у 266 населених пунктах, з яких 101 - міський, 165 - сільські. Середнє відхилення від норм вибірки становить 2,5%.

 

Друге опутування проведено 1-7 вересня. Опитано 1249 респондентів у 223 населених пунктах (118 - міські, 105 - сільські). Середнє відхилення від норм вибірки становить 2,3%.

 

Третє опитування проведено в експрес-режимі 18-20 вересня. Опитано 1253 респонденти у 291 населеному пункті (171 - міський, 120 - сільські). Середнє відхилення від норм вибірки становить 2,3%.

 

Протягом літнього періоду 2005 р. намітилися тенденції зниження рівня довіри та зростання недовіри громадян до вищих посадових осіб держави. Порівняно з травнем в липні найбільш істотно впали показники довіри до Голови Верховної Ради В. Литвина (з 59,5 до 53,6%) та Прем'єр-міністра Ю. Тимошенко (з 60,6 до 54,7%), що скоріше за все було спровоковано конфліктом між ними з приводу проходження в парламенті законопроектів, пов'язаних зі вступом України до СОТ. Менш істотно (з 61,1 до 58,2%) знизився тоді рівень довіри до Президента України В. Ющенка, який не брав у цьому конфлікті безпосередньої участі і, більше того, відігравав у ньому роль "миротворця".

 

У подальшому, в міру розчарування населення економічною політикою влади, тенденція падіння довіри та зростання недовіри до Ю. Тимошенко та інших членів уряду поглиблювалася. Досить різко погіршилося співвідношення показників довіри та недовіри також у В. Ющенка, до чого, судячи з усього, спричинився насамперед скандал навколо його сина Андрія. Показники ж В. Литвина стабілізувалися і навіть дещо поліпшились. Як наслідок, Голова ВР став лідером рейтингу народної довіри, випередивши Президента і Прем'єр-міністра. На початку вересня В. Литвину більшою чи меншою мірою довіряли 55,7%, не довіряли -28,8% опитаних; інтегральний показник балансу довіри-недовіри в нього становив +26,3. Тоді як В. Ющенку в цей же час довіряли 52,1%, не довіряли - майже 37% респондентів, а його інтегральний показник становив лише +15. Ю. Тимошенко довіряли 47,5%, не довіряли - 41,4% опитаних, інтегральний показник балансу довіри-недовіри становив +6.

 

Криза у владній команді, гучні відставки, викиди негативної інформації та скандали, що їх супроводжували, спричинили різке падіння довіри громадян не лише до окремих персонали, а й до влади, до українського політикуму в цілому. Про це свідчить, скажімо, той факт, що сьогодні в Україні не залишилося жодного політика, котрому б довіряли більше половини співгромадян. Прикметно також, що істотно знизилися рейтингові показники не лише у Президента та відставленої ним прем'єрки, а й у Голови ВР, який не був ні ініціатором, ні безпосереднім учасником кризових процесів, що охопили владну верхівку. Разом з тим слід зазначити, що В. Литвин зазнав порівняно менших рейтингових втрат і залишається лідером довіри. За даними експрес-опитування, проведеного 18-20 вересня, йому довіряють 47,4%, не довіряють 34,8% громадян, інтегральний показник балансу довіри-недовіри становить +12,3. Кількість респондентів, які довіряють Президентові України В. Ющенку, зменшилася до 45,9%; тих, які йому не довіряють, збільшилася до 41,7%; інтегральний показник балансу довіри-недовіри становить +4,2.

 

Частка опитаних, довірою яких користується Ю. Тимошенко, знизилася до 37,7%; не довіряють їй 50%; інтегральний показник балансу довіри-недовіри набув від'ємного значення (-12,3). Таким чином, рейтинги як В. Ющенка, так і Ю. Тимошенко сьогодні фактично опустилися до того рівня, який фіксувався в червні-липні 2003 р., тобто до президентської виборчої кампанії та помаранчевої революції. Більш або менш суттєво знизилася довіра та, відповідно, зросла недовіра й - до інших учасників конфлікту у владній команді. Після скандальних викриттів та відставки колишнього секретаря РНБОУ П. Дорошенка йому довіряють лише 6,4% опитаних (у травні довіряли 29,4%; у липні - 18,9%; на початку вересня - 16,9%). Не довіряють П. Порошенку 77,9% респондентів (у травні не довіряли 45,3%; у липні - 51,4; на початку вересня - 56,1%). Частка опитаних, які довіряють Р. Безсмертному, зменшилася до 10,8% (проти 22,5% у травні і 14% на початку вересня), а тих, хто йому не довіряє, зросла майже до 42% (проти 25% у травні і 28% на початку вересня). До 25% зменшилася кількість респондентів, що довіряють М. Томенку (проти 37% у травні і 28,4% на початку вересня), а недовіру йому вже висловлюють 32,5% респондентів (проти 27% у травні та на початку вересня). О. Турчинову довіряють 18% опитаних (проти 31% у травні), не довіряють -33% (проти 22% у травні).

 

Скандально відома заява колишнього держсекретаря О. Зінченка, з якої, власне, й розпочалася криза влади, спочатку викликала сплеск довіри до нього і різко зменшила рівень недовіри. Однак у міру поглиблення кризи недовіра до її ініціатора знову, як і в період його секретарювання, почала зростати і нині випереджає за темпами динаміку показників довіри. Під час останнього опитування О. Зінченку довіряли 33,8% респондентів; не довіряли - 33,4%; інтегральний показник балансу довіри-недовіри становив -0,6.

 

Недовіра до нинішнього керівника президентського апарату О. Рибачука (27,8% проти 19,6% на початку вересня) також випереджає довіру до нього (14,2% проти 9,3% на початку вересня). Інтегральний: показник балансу довіри-недовіри становить -9,5. Частки респондентів, що тією чи іншою мірою довіряють і не довіряють Ю. Єханурову, який на момент останнього опитування вже виконував обов'язки глави уряду, виявилися приблизно однаковими (27% і 25,7% відповідно). Інтегральний показник балансу довіри-недовіри становить +1,1. Тобто спостерігається певна, слабковиражена, тенденція переважання рівня довіри співгромадян до новопризначеного Прем'єр-міністра над недовірою до нього.