Коли закінчиться ера Лукашенко?

19 березня в Республіці Білорусь відбулися президентські вибори, за результатами яких на третій термін був обраний Олександр Лукашенко, отримавши 82.6% голосів виборців.

У зв'язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням:

"Коли закінчиться ера Лукашенко?"

Дмитро Видрін (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

"Эра Лукашенко закончится тогда, когда его народ изберет нового президента, не раньше и не позже. Я не думаю, что какое-то вмешательство с Востока или Запада может повлиять на эту игру. Лукашенко достаточно харизматический политик, а харизматиков могут убирать только избиратели и никто другой".

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

"Закінчення "ери Лукашенко" не залежить ані від Заходу, ані від самого населення Білорусі. Поки що тільки Москва може реально вплинути на політичну ситуацію в Білорусі. Захід не стане чинити тиск, аналогічний тискові в Югославії, який привів до заміни Мілошевича, бо неофіційно Білорусь віддана Заходом в зону російського впливу. Сама білоруська громадськість не має можливостей для заміни Лукашенка. "Батька" контролює мас-медіа та місцевий бізнес, а тому опозиційним силам у Білорусі немає можливостей доносити свої ідеї до всього населення і не вистачає реальних коштів для розбудови інфраструктури.

Поки що білоруський режим вигідний Москві як один із найбільш "проросійських" на пострадянському просторі. Для того, щоби Кремль припинив підтримку білоруського режиму, потрібно щоби в Москві перемогла політика "ізоляціонізму" і відбулася відмова від ідеї реінтеграції, в тій чи іншій мірі, колишніх радянських республік. Поки що підстав говорити про зміну російської міжнародної політики не має, а значить, немає підстав і для закінчення "ери Лукашенко"".

Кость Бондаренко (директор Інституту національних стратегій):

"Я думаю, що ера Лукашенко закінчиться через п'ять років. Наступні п'ять років стануть початком кінця Олександра Лукашенко у будь-якому випадку: чи він сам добровільно відійде від влади, чи його усунуть внаслідок якихось інтриг - це вже інше питання. Інша річ, - навряд чи він буде усунений від влади внаслідок якихось стихійних виступів громадян. Народу він подобається".

Віктор Небоженко (керівник соціологічної служби "Український барометр"):

"Закат эры Лукашенко уже начался. На самом деле Запад прекрасно понимал, что к Лукашенко нет оппозиции внутри страны, но он (Запад) сделал все, чтобы продемонстрировать Лукашенко в образе авторитарщика и диктатора, который лидер Беларуси с удовольствием играл. Если Жириновский в России уже устал от своих ролей, то Лукашенко чувствует, что он на пике своей карьеры и с радостью играет сильного европейского диктатора.

На самом деле, это как раз начало конца, потому что после этого, обладая колоссальными возможностями в международных организациях, прекрасно зная, где хранятся деньги Лукашенко, Запад (а прежде всего Соединенные Штаты) начнет его планомерную и жестокую осаду, и население уже здесь не будет играть роли. Будут применяться все средства: от политического насилия над Лукашенко, до подкупа его ближайшего окружения.

Самому Лукашенко теперь будет очень трудно, потому что, нарисовав цифру в 82.6%, у него появляется соблазн не только выступать против Запада, но и фрондировать по отношению к Москве, которой он будет говорить, что такая высокая степень легитимности делает его единственным хозяином Беларуси. Я думаю, это очень сильно не понравится Путину, который даже не может мечтать о такой явке, или о таком количестве голосов для себя на третий срок. Я думаю, что, как это не пикантно, ухудшатся отношения Лукашенко не только с Западом, но и с Кремлем, что хорошо вписывается в стратегию США. Поэтому, я думаю, началу конца Лукашенко уже дан старт, и закат его правления может быть различным, зависимо от вкусов геополитических режиссеров".

Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

"Мені видається, що це останній термін Лукашенко. Пояснюється це не тим, що його чекають економічні та соціальні кризи, чи навіть не з тим, що Захід і так звана демократична громадськість роблять все можливе для того, щоб він пішов, а, насамперед, тому що накопичується в державному апараті невдоволення тими обмеженнями, які накладає режим Лукашенко на можливості представників апарату.

Вони обмежені в тому, щоб зростали їх статки, як це фактично мають представники апарату більшості пострадянських країн, відповідно вони не можуть направляти своїх дітей на навчання за кордон, скажімо, як це роблять чиновники України. Це повинно, через певний час, я думаю досить скоро, перейти таку межу, за якою він вже перестане контролювати апарат і тоді у нього будуть справжні проблеми".

Юрій Якименко (директор політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

"На мій погляд, треба почекати принаймні до наступних президентських виборів, оскільки, якщо говорити про ці, то все ж таки з настроїв більшості виборців Білорусії видно, що цей президент їх влаштовує.

Не можна змінити владу в Білорусі такими засобами, як вона була змінена в Україні під час "помаранчевої революції". Для цього просто немає об'єктивних суспільних підстав, як, власне, і суб'єктивних".