Віктор Медведчук: Хочеться пояснити виборцю: Партія регіонів – це одне, а СДПУ (о) - інше

Я хотів би внести ясність у наші відносини з Партією регіонів. Кажу не про з’ясування відносин із нею. З цим у нас усе гаразд. Відносини нормальні, ділові — мабуть, у чомусь партнерські.

 

Хочеться, однак, пояснити виборцю просту річ: Партія регіонів — це одне, а СДПУ(О) — інше.

 

Нещодавно я з прикрістю з’ясував, що для багатьох виборців регіонали і ми, есдеки, — одне і те ж, одна команда, як кажуть наші доброзичливці, або одна «зграя», як висловлюються наші недоброзичливці.

 

Зараз настав такий момент, коли я хочу сказати: хваліть нас або лайте, — це особиста справа кожного, аби лише ви нас не плутали, аби лише чітко розрізнювали, де закінчується Партія регіонів і починається Соціал-демократична партія України (об’єднана).

 

Як виникла ця плутанина? Що призвело до того, що багато виборців почали судити за відомим каноном: ми кажемо регіонали — маємо на увазі есдеки, ми кажемо есдеки — маємо на увазі регіонали?

 

Цьому сприяли одна наша заслуга й одна помилка.

 

 

Заслугою ми вважаємо те, що СДПУ(О), її актив й особливо керівники партії послідовно підтримували Януковича з моменту його висунення в квітні минулого року на посаду президента і до рішення Верховного Суду, що фактично позбавило його цієї посади.

Наші однопартійці Добкін, Заєць й особливо Шуфрич блискуче представляли інтереси Януковича.

 

У Центральній виборчій комісії з листопада найпереконливіше звучав голос народного депутата, соціал-демократа Нестора Шуфрича, а не будь-кого з однопартійців Януковича. Це при тому, що у фракції Партії регіонів у парламенті нараховується 50 депутатів, а в партії перебувають 728 тисяч осіб.

 

Так ось і вийшло, що багато виборців почали вважати есдеків «людьми Януковича», тобто регіоналами.

 

Це наочно проявилося, коли керівництво Партії регіонів раптом підписало з партією Ющенка документ, який одні охрестили «пактом про ненапад», а інші — навіть «договором про дружбу», хоча справжній його зміст значно скромніший.

 

Багатьом прихильникам Партії регіонів цей меморандум не сподобався. Він не сподобався також багатьом ющенківцям, але в цьому випадку ми говоримо про уболівальників регіоналів. І ось люди чують, що такі політики, як той самий Шуфрич, також не в захваті від події. У них виникає запитання: людина так чудово підтримувала Януковича, а тут зненацька перестала — чому?

 

Дійшло до того, що під час зустрічей із виборцями Нестора Івановича Шуфрича запитують, буває, прямо: «Чому ви вийшли з Партії регіонів?» І дивуються, коли він відповідає, що ніколи в цій партії не був, а є одним із керівників зовсім іншої партії — СДПУ(О).

 

Таким чином, своєю заслугою перед виборцями, які віддають перевагу Партії регіонів та її лідеру, ми, есдеки, мимоволі зробили самі собі «ведмежу послугу».

 

Чи повинні ми про це шкодувати? Переконаний: анітрохи. Ми не могли ухвалити іншого рішення. Не ставати ж у лави «помаранчевих», багато з яких самі тепер гірко жалкують, що опинилися в цих лавах!

 

Був, щоправда, третій варіант: нейтралітет. Був і четвертий: підтримка Януковича, але пасивна, майже непомітна, як робили інші партії, які входили до блоку підтримки Януковича. Але ці варіанти не для нас. Про «есдеків» повинні говорити все, що завгодно, тільки не те, що вони ні риба ні м’ясо, ні теплі ні холодні. Така наша принципова, послідовна позиція. Ми завжди і скрізь або риба, або м’ясо, або гарячі, або крижані.

Тож ми не могли ухилитися від заслуги, один із наслідків якої завдає нам тепер певного неспокою.

 

 

Ми не могли ухилитися від заслуги, але ми могли уникнути помилки, якої припустилися одразу після інавгурації нового президента країни.

 

Ми почали заявляти, що ведемо переговори з Партією регіонів про створення передвиборного блоку — звісна річ, опозиційного. І нас почали сприймати як додаток до цієї політичної сили. Ми дали людям привід думати, що в країні, як і раніше, існує та неформальна «біло- синя» коаліція, що йшла на президентські вибори.

 

Зараз, однак, на нас чекають парламентські та місцеві вибори. Це саме по собі вимагає від нас недвозначної визначеності. Ми повинні нагадати виборцям України — і повторювати це аж до дня майбутнього голосування: Соціал-демократична партія України (об’єднана) є самостійною політичною силою. Серед небагатьох вона, як відомо, виграла вибори 1998 і 2002 років саме як партія.

 

Ми твердо вирішили йти паралельним курсом. Це означає, що ми не вважаємо себе ні противниками, ні союзниками Партії регіонів. Ми — її конкуренти. Ми боремося не проти неї, а за виборця. Ми говоримо йому: аналізуй, оцінюй і вирішуй, але плутати нас не треба.

Ми такі, якими ми є. У нас є свої недоліки, але є також достоїнства та переваги, і їх, як нам здається, більше. У політиці ми принциповіші, послідовніші і, я би сказав, активніші за деяких інших. Якщо ти, виборцю, вважаєш це нашим плюсом, голосуй за нас.

 

Соціал-демократи не вагаються, коли треба заявити та відстоювати свою принципову позицію. Вони політичні бійці за покликанням і досвідом. Такими вони будуть і в новому складі парламенту України, і в місцевих радах. Ми вам це обіцяємо.

 

 

Нам, однак, мало, щоб нас просто визнали бійцями та високо оцінили наші бійцівські якості. За інших рівних умов головне все-таки — наше бачення сьогодення та майбутнього України, наша програма. Нам важливо, щоб виборець добре засвоїв, чим наша програма відрізняється від програм наших конкурентів.

 

Оцінку цим відмінностям виборець, звісно, поставить свою, але ми найбільше хочемо, повторюю ще раз, щоб нас ні з ким не плутали.

 

СДПУ(О) — партія ідеологічна. Вона сповідує сучасну соціал-демократичну ідеологію. Ми вважаємо, що головне — це соціальна політика держави — допомога всім, хто її так чи інакше потребує. У центрі — Людина з її реальними потребами. Немолодій людині потрібно достойне матеріальне забезпечення, медичне обслуговування, молоді — освіта, а підприємцю — умови для чесного й успішного ведення бізнесу. Це ми маємо на увазі, коли проголошуємо: «Держава існує для людей, а не люди — для держави».

 

Для нас це важливіше, ніж, наприклад, гасло «Сильні регіони — сильна держава».

Ми з повагою ставимося до таких цінностей, як закон і порядок, громадянське суспільство, сім’я і праця, свобода та відповідальність людини, сильна держава як гарант моралі, патріотизму й демократії, — до цінностей, прихильність до яких проголошують інші українські партії, у тому числі Партія регіонів.

 

Але в базовому ідеологічному переліку СДПУ(О) лише три основні цінності: свобода, справедливість, солідарність.

 

Свобода — це життя в сучасній правовій демократичній державі.

 

Справедливість — це рівність можливостей, забезпечена всіма матеріальними та політичними ресурсами країни.

 

Солідарність — це партнерські відносини працівників і роботодавців, взаєморозуміння всіх поколінь, взаємна повага та відповідальність громадян і держави.

 

Названі три цінності ми вважаємо підмурком, на якому тільки й можуть триматися всі інші. Цим ми відрізняємося від інших. Це — перевірена часом тріада європейської соціал-демократії, її ідеологічна марка.

 

Цю марку ми тримаємо і триматимемо.

 

„День”