Зінченко на чолі ППСУ

Ще нествореного Блоку Тимошенко прибуло. За місяць до початку виборчої кампанії до нього вирішила приєднатися Партія патріотичних сил України.

 

З'їзд цієї партії міг не відбутися взагалі або пройти у повному забутті, якби не одна обставина – очолити цю партію вирішив Олександр Зінченко. Вирішив – і зробив.

У суботу з'їзд ППСУ одноголосно ухвалив відповідне рішення.

 

Місцем своєї партійної "коронації" Зінченко обрав готель "Братислава". Над інтер'єром приміщення солідно попрацювали дизайнери. Стіни затягли світло жовтою тканиною, на синьому тлі поставили букети з білих лілій та еустом, додавши осіннє листя, пофарбоване золотим барвником. Їх доповнили стендами з фотографіями Зінченка та партактиву, а також плакатами з зображенням Зінченка у повний зріст а ля "Ющенко йде в президенти".

Партійці прибули на з'їзд хто на власних авто, хто - на службових. Здебільшого це були відставні військові, ветерани правоохоронних органів, судді. Саме на основі їх організацій було створено у березні 2005 року ППСУ. Очолив її тоді Віктор Палій, у 2001-2003 начальник головного управління розвідки міністерства оборони.

 

Саме через знайомство з Палієм Зінченко і потрапив до ПСПУ. "Безумовно, я знайомий з багатьма людьми, знайомий ще до 25 березня, коли партія була зареєстрована. Знайомий з Віктором Палієм, частиною активу і на місцях були знайомі", - розповів Зінченко про свої зв'язки з партією.

 

Він також згадав, що як державний секретар мав відношення контакти по роботі з цими людьми з міністерства оборони, офіцерських організацій, розвідки. Хоча, напевно, були ці контакти і раніше.

 

Наприклад, рухівець Василь Куйбіда в інтерв'ю "Україні молодій" згадав, що члени ППСУ працювали в охороні порядку на революційному Майдані, а крім того, часто постачали його потрібною інформацією з відповідних спецслужб. Звісно, що тоді вони теж контактували з Зінченком.

 

"Це не випадковість, що вийшла нагору, а тривалий процес контактів", - сказав Зінченко про своїх нових однопартійців

 

 

Після обіду "попсушники" мали формалізувати своє прагнення до єднання з БЮТ. Як правило, в партіях з досвідом це відбувається через делегування кільком особам права про переговори щодо створення блоку. Власне, колишні керманичі такий проект рішення і підготували, але Зінченку це не сподобалося, і він поставив вимогу готувати документ про участь партії у виборах 2006 у складі блоку.

 

Його тон був настільки безкомпромісним, що екс-заступнику голови партії В'ячеславу Негоді лише залишилося поставити рішення на голосування, як бажає бос.

 

Після цього Зінченко попередив однопартійців, що вони впряглися у важке "ярмо", що далі починається "штабна робота" і попросив не дивуватися викликам до штабу.

Після такої стряски "попсушники" вже не дуже захотіли іти на другий фуршет, а розбрелися по домівках, роздумувати, а чи в ту ріку вони вступили...

 

Насправді, не всі в ППСУ були гарячими прихильниками блокування з Тимошенко, а той же Негода в інтерв'ю "Україні молодій" зазначив, що "зараз важко визначити, хто ближчий до Майдану, - блок Тимошенко чи партія Ющенка".

 

Більш того, раніше екс-керівник партії Палій був по різні боки барикад з самою Тимошенко.

В 2003 в розпал скандалу з "Кольчугами", коли Тимошенко тоді заявила, що в Україну в ввезені білоруські "кольчуги", щоб увести міжнародну комісію в оману, Палій робив багато чого, щоб обілити імідж держави, а значить і тодішнього президента Кучми. Саме він, начебто, викликав на допит офіцера, який передав інформацію Тимошенко, накричав, а потім наказав звільнитися.

 

Крім того, напевно, старі партійні керманичі краще розуміють, що їм навряд чи поживитися на виборчому полі Тимошенко. Партія нова, і не має розгалуженої мережі, тому програватиме осередкам і "Батьківщини", і ПРП, які вже не один пуд солі з'їли у виборчих кампаніях. Крім того, в розрахунок підуть колишні заслуги перед Батьківщиною (хто хоче, може взяти це слово у лапки).

 

Не випадково й Зінченко дратується, коли його питають про списки.

"Щодо квот, то я, можливо, відношуся до тих політиків-ідеалістів, які вважають, що математикою 1/4, 1/6, 1/10 робити політику неможливо. Виграють особи, які будуть додавати загальній командній справі, і будемо позбуватися осіб, які не будуть додавати нічого", - пояснює він.

 

"Це винятково важливі вибори – йдеться не про п'ятірку десятку найкращих – а чим партія й блок будуть боротися не лише в Києві на "центральному майданчику", а по всій вертикалі. Отже, за своєю формою, це ніби перші партійні списки, а за своєю суттю вони знову пронизані мажоритарною складовою – треба переконувати людей. Треба перемагати партією, але перемогти можуть виключно люди. Райони, міста будуть орієнтуватися на відомих людей", - додає Зінченко.

 

Його нова партія - аж ніяк не підпорка блоку Тимошенко, і навряд чи вона зможе стати колись потужною силою, оскільки рано чи пізно вся дрібна політична рибка буде поглинута великими китами політики.

 

Отож виходить, що ППСУ – це лише спроба Зінченка підняти свою вагу, і невідомо в чиїх очах – оточуючих чи своїх власних.