Ігор Шаров: "Переговори, поцілунки й навіть чаювання..."

Діалогу уряду з парламентом немає, вважає Ігор ШАРОВ

 

Ігор Шаров пропонує колегам наступного тижня запросити в Раду прем'єра, - інакше, мовляв, налагодити діалог з урядом не вдається.

 

В умовах парламентської виборчої кампанії, що де- факто розпочалася в Україні, ключові політичні гравці минулої влади - публічні й непублічні - шукають своє місце як у цих процесах, так і в майбутніх, поствиборних розташуваннях. Про специфіку цього пошуку "Дню" розповів політик, який входить уже друге скликання Верховної Ради, лідер парламентської фракції "Вперед, Україно!" Ігор ШАРОВ.

 

 

- Із лідерами всіх згаданих політсил переговори про членство в блоці велися давно, напрацьовувалися, зокрема, попередні домовленості. Після того як вони були частково озвучені, Віктор Мусіяка свою думку з цього приводу змінив. Власне, з-поміж членів фракції "Вперед, Україно!" членом однойменної партії є він один, інші - симпатики НП. Відповідно, на вибори ми рухатимемося у складі Народного блоку Литвина, а пан Мусіяка, дочекавшись свого партійного з'їзду, який i ухвалить остаточне рішення, вірогідно, приєднається до нас пізніше.

 

 

- Наскільки мені відомо, наразі пан Бойко та його політсила перебувають на завершальному етапі переговорів щодо членства в іншому блоці. Називати його не буду, але бажаючим здогадатися нескладно, їхнiй союз був легко прогнозованим.

 

 

- Переговори ми проводили, але спільного знаменника не знайшли. Їхня сторона висувала чималі вимоги, задовольняти які ми не могли.

 

 

- Пропозиції, що лунали, в тому числі - щодо квот, сторони не влаштовували. До того ж самі переговори велися не на належному рівні, лише в контексті якихось особистих розмов, пропозицій "на ходу".

 

- З Юлією Володимирівною ми знаємо одне одного достатньо давно, завжди чимало спілкувалися, й з наших розмов, які відбувалися ще до її відставки, я зробив висновок: ні про яке блокування йтися взагалі не може. Звичайно, публічна риторика була іншою: Тимошенко говорила те, що хотів чути Президент.

 

 

- Будь-яка медаль має два боки. Чи можна за умов, коли у нас 127 партій офіційно зареєстровані, говорити про структуризацію суспільства? На українців чекає дуже непроста кампанія, наслідки якої, особливо з огляду на те, що надходить час набуття сили конституційних змін, будуть більш ніж серйозними. Цей чинник - не останній серед тих, що обумовлює прагнення політичних сил міцно "прив'язатися" до образу лідера. Особливо за умов, коли його особистий рейтинг часто відчутно більший за аналогічний показник самої політсили. Сьогодні це властиво багатьом, в тому числі й нам.

 

Рейтинг Литвина справдi чималий, але не сталий, потребує укріплення. Водночас існує реальна небезпека: деякі члени НП, спостерігаючи позитивну динаміку симпатій, можуть дещо "розхолодитися".

 

 

- Давайте мислити логічно: який був зиск главі президентської адміністрації шкодити журналісту? А чи був такий зиск для тих, хто, станом на кінець 2000 року, мав намір повалити режим щойно переобраного Кучми? Відповідь, здається, очевидна.

 

Щодо самого Литвина, то з цього приводу він назбирав чимало фактичного матеріалу, який, вважаю, знайде привід обнародувати. Цього вистачить, щоб спростувати, бодай за формальними ознаками, всі закиди.

 

 

- Ні, не з російськими. Запевняю: жоден іноземний громадянин на нашу кампанію не працюватиме. Хто конкретно займатиметься питаннями її технологічного супроводу, говоритимемо за фактом формування штабу, розподілу обов'язків його членів.

 

 

- Фахівці порадили. Ми хотіли, щоб назва партії, хоча б фрагментарно, також звучала.

 

 

- На сьогодні він не є членом партії, але мені відомо про його намір брати участь у виборчій кампанії. У 1998 році саме я вперше привів його до Верховної Ради, розказав, як ми тут працюємо, все показав, провів по підземеллю на Грушевського. Тоді й умовив балотуватися. Пам'ятаю, до цього, аби мати доступ до ВР, він навіть був оформлений моїм помічником. Знаючи його багато років, скажу: загалом він є позитивним персонажем у вітчизняній історії, по-справжньому цивілізовані бізнесмени, на кшталт нього, в Україні зустрічаються рідко.

 

 

- Лобіювання - нормальне явище. Інша річ, що воно повинно мати відповідну законодавчу базу. Свого часу я намагався його легалізувати, розробив та подав тематичний законопроект.

 

 

- Така "слава" за нами тягнеться іще з часів, коли партія - тоді ще Аграрна - створювалася, у тому числі за ініціативою найвищого керівництва країни, на основі місцевих сільськогосподарських управлінь. Наразі ми не у владі й "приваблювати" посадами не можемо. Не буду стверджувати, нібито подібне неможливе в принципі, але в масовому порядку такого точно не відбувається.

 

 

- Ні, не вдасться, перш за все тому, що в її існуванні немає потреби. А от співпраця уряду з парламентом мусила б бути продуктивнiшою. Коли керівництву держави знадобилося підписати "Декларацію про єднання", розмови з народними депутатами велися дуже чемні. Мені тоді так сподобалася промова Президента! Так само було під час переговорів щодо надання згоди ВР на призначення Єханурова прем'єр-міністром: зважені перемовини, поцілунки й навіть спільні чаювання. Але після того як відбулося результативне голосування, між нами постала навіть не скляна стіна, а така свинцева заслінка, що навіть світло не пропускає. Вести продуктивний діалог тепер просто неможливо. Для того, щоб мені, лідеру фракції, поговорити з Юрієм Єхануровим, довелося його набирати дев'ятнадцять разів! На жоднен із них він не відповів: прем'єр, мовляв, не має часу. Починаючи з 1994 року я працював iз різними урядами, від Кабінету Масола й до Тимошенко, але нічого подібного не пам'ятаю. Наразі мені цікаво дізнатися, як наш прем'єр збирається відводити країну від економічної кризи? Яких заходів для цього вживатиме? Якою є його позиція з приводу держбюджету, енергетичної кризи, зрештою - з приводу запобігання поширенню пташиного грипу? Я вже звернувся до колег-керівників фракцій з проханням разом ініціювати появу Юрія Івановича наступного тижня в парламенті, щоб він міг нарешті висловитися. Адже спілкуватися в інший спосіб, на жаль, не виходить.

 

Якщо пан Єхануров не збагне, що співпраця з парламентом є для будь-якого уряду питанням номер один, вочевидь, інше питання - про доцільність його перебування на посаді - може постати вже в грудні. Спеціальних індульгенцій Кабмін не має, адже навіть програми його ми цього разу не затверджували...

 

 

- Ця ідея не дістала належної підтримки ані серед політиків, ані в суспільстві. Водночас у перспективі, можливо, й варто буде підвищувати прохідний бар'єр, щоб поступово структурувати парламент і йти цивілізованим шляхом до скорочення кількості партій в Україні. Бо немає стільки ідеологій, скільки в нас існує партій!..

 

Ксенія Василенко, "День"