Як Кучма тягав «диван Мельниченка»

Кореспондентові вдалося прокрастися на закрите засідання комісії ВР зі з‘ясування обставин касетного скандалу. Депутати травили анекдоти, розповідали байки про Кучму й диван та обзивали Мельниченка «паскудою»...

 

Літак із майором Мельниченком тільки-но приземлився на території України, але прокуратура вже збирається провести в понеділок слідчий експеримент у Секретаріаті Президента. Про це повідомив депутат від фракції СПУ Іван Бокий. Чи будуть ставити на місце сумнозвісний диван – не відомо. В державі ж поки що вирують пристрасті. В тій же Верховній Раді обранці з‘ясовують стосунки на підвищених тонах. Як саме – можна було спостерігати на закритому засіданні парламентської комісії з розслідування касетного скандалу.

 

Спостерігати за проведенням закритого засідання – справа цікава, хоча й невдячна. Відчуваєш себе «народним Штирлицем», чи то пак самим Мельниченком, сидиш і думаєш: коли ж тебе виженуть? Проте майже повністю бачиш роботу депутатів зсередини, бо народні обранці звертають на тебе увагу лише після години дискусій та обговорень. І стільки нового...

 

Про необхідність поставити крапку у справі касетного скандалу хто тільки не говорить. Щоправда, кожен уявляє цей найпростіший знак орфографії по-своєму. Для одних це – Кучма й Литвин за гратами, для інших – опальний майор, котрий стоїть на колінах і просить пробачення у всієї країни. Країна ж, на відміну від багатьох політиків, у принципі Миколі вірить, але дуже вже втомилася від справи і теж хоче побачити крапку. Яку-небудь.

 

Комісія зі з‘ясування обставин організації касетного скандалу нібито й покликана довести справу до логічного кінця і дати оцінку. Але якщо врахувати, що очолює її «колега» Володимира Литвина пан Драчевський, виникають деякі сумніви у об’єктивності декого.

Нажаль, змалювати дослівно все, що відбувалося удень 1 грудня в кімнаті 213 приміщення комітетів Верховної Ради не можу (хоча й дуже хочеться) – комісія вирішила не розголошувати фактів, оприлюднених свідком (генерал-майором управління Держохорони Сергієм Кисловим). А оскільки я перебував там у якості нелегала, то й права такого теж не маю. Хоча сам офіцер значно спростив ситуацію: Сергій Кислов стояв перед телекамерами і розповідав фактично те ж саме (правда без прізвищ), коли мене нарешті викрило всевидюче і грізне око Володимира Литвина в особі пана Драчевського та піддало справжньому остракізму. Якщо в Давній Греції вигнання ненадійних громадян вирішувалось за допомогою таємного голосування черепками, то на засіданні комісії все виявилось значно простіше. Прямо як в пісні гурту «ДДТ»: «Открылась дверь, он вышел и пропал…»

 

Потрапив же я до обраного кола дуже просто – зайшов до зали і сів збоку на диванчик (символічна карма Мельниченка?), «заглибившись» у документи. Чи мене сприйняли за колегу свідка, чи за елемент меблювання – невідомо. Подумавши про досвід Миколи, диктофон вирішив не вмикати. Все ж таки рівень не той...

 

Засідання розпочиналось весело. Ярослав Сухий, наприклад, перед початком зачитував анекдоти на кшталт «молодий, чуйний маніяк шукає дівчину, котра швидко бігає і голосно кричить» та «боксера може образити кожен. Але от встигнути вибачитись – ні...». Словом, настрій був відповідний до важливих цілей комісії. Інші депутати переймалися спогадами, хто і скільки разів сидів у Кучми на диванчику. В інтонації певних осіб відчувалися нотки страху: а раптом я теж записаний? Після цього стало зрозуміло, що, звичайно ж, всі вони зацікавлені у пошуку істини. А те, що називають Мельниченка брехуном – так це виключно через глибокі переконання.

 

Хоча, Ярослав Кендзьор, наприклад, був у гарному гуморі. Розповів байку, як, уже після оприлюднення плівок, завітав до Кучми і, зайшовши в кабінет, запитав: «Леоніде Даниловичу, це і є той диван?». Гарант почав виправдовуватись – тиснув на те, що «він же дубовий – як його можна підняти?», і безуспішно намагався пересунути меблі.

 

Зрештою, питань для роботи позачергового засідання комісії було визначено два: вислухати колишнього начальника Миколи Мельниченка і обговорити «негідну» поведінку депутата Євгена Філіндаша, котрий 30 –го листопада заявив в ефірі «5 каналу», що не всі члени комісії зацікавлені в об’єктивному розслідуванні цієї справи. До речі, в чому полягає «негідність», конкретно не пояснили. Як і не дали відповідь ображені словом «екс-кучмісти» на іронічне запитання Андрія Шкіля: «А що, екс-кучмісти – це погано?». Просто намагалися довести, що депутат чомусь не має права висловлювати свою думку без дозволу комісії. Розмова навіть перейшла на підвищені тони.

 

Говорив немало і свідок, Сергій Кислов. Відповідав на багато запитань. Правда, більшість депутатів ставила їх з такою інтонацію, ніби хотіла лише почути, який усе-таки непорядний цей Мельниченко. Один член комісії взагалі видав щось на зразок: «Моя особиста думка, що Мельниченко паскуда! Ну то й що?».

 

Вже після допиту свідок переповів свою думку журналістам. Основні тези можна звести до наступного:

 

- Микола Мельниченко не міг робити записи в кабінеті Кучми, бо «ніколи в охороні президента не служив, а весь цей міф вигаданий ним для створення власного іміджу героя і борця».

 

- Під диван не можна було фізично покласти диктофон.

 

- Мельниченко працював не щодня, а через 2-3 доби, і ніколи сам не міг зайти в кабінет Кучми. У нього не було самостійного доступу до кабінету Кучми, і тому він не міг робити які-небудь записи в кабінеті президента.

 

- У той час функції Мельниченка полягали в тому, щоб розставляти металодетектори і перевіряти ті приміщення, які відвідував Кучма під час відряджень.

 

- Касетний скандал був спланованою акцією із дискредитації Кучми з метою його скинення.

 

На цілком логічне питання про те, чому ця інформація не була оприлюднена раніше, офіцер відповів просто: раніше в нього ніхто не запитував. Повернення Мельниченка в Україну він пов'язує з виборами і з тим, що деякі політики хочуть роздути «касетний скандал» з новою силою.

 

Сам майор, зрозуміло, так не вважає. Під час його прибуття до України, в аеропорту «вигнанця» зустрічав депутат Іван Бокий. В коментарі «Смольного» він сказав, що Мельниченко разом з Єльяшкевичем вирішили прибути в Україну самостійно і засвідчити проти Кучми. «Микола прибув іще й для того, аби було виконано рішення Європейського суду і Верховного суду України щодо відновлення його у списку Соціалістичної партії на виборах до Верховної Ради 2002 року», – сказав Бокий.

 

«Я зустрічав його як колега, але аж ніяк не офіційний представник фракції чи партії. Це чисто людський момент і я вважав за необхідність бути», - додав він.

 

Цікаво, що подальші кроки Мельниченка депутат прогнозує так: «Безумовно – відстоюватиме своє право на депутатство у ЦВК. Окрім цього, він вже одержав повістку від слідчих Генеральної прокуратури і буде допитаний як особливо важливий і головний свідок». Але найцікавіше, мабуть, станеться в понеділок – саме в цей день проведуть слідчий експеримент в колишній Адміністрації Президента (тепер – Секретаріаті), де екс-майор розкаже й покаже наочно – як проводилися записи. От би потрапити й туди...

 

Смольний