Україну чекає потрійний помаранч

Аутсайдери "помаранчевого саду" таки зібрались на вибори самостійно. Така ініціатива ПРП, названа її авторами "примирювальною", насправді може призвести до реалізації відомого прислів'я про боротьбу за мир, після якої каменя на камені не лишається...

 

Сумарний рейтинг "помаранчевих" НСНУ та БЮТ зрівнявся з рейтингом Партії регіонів. Це - катастрофа для революції, і ця катастрофа може стати невідворотною.

 

Таку дуже свіжу думку на прес-конференції в Києві в четвер висловили двоє "польових командирів" Майдану, народні депутати Володимир Філенко та Тарас Стецьків. Як представники керівництва партії "Реформи і порядок", вони говорять про розкол "помаранчевих" вже не вперше. Та цього разу є специфіка: "командири" скликали журналістів, аби дати фактичний старт самостійній виборчій кампанії ПРП.

 

Основна ідея, з якою "РіПка" намагатиметься подолати тривідсотковий бар'єр, насправді виглядає дещо дивно. Вона зводиться до того, що "помаранчеві" йдуть на вибори двома колонами, і це, як уже було сказано вище, погано. Тому пропонується створити... ще й третю "помаранчеву" колону.

 

Самі ініціатори такого підходу, звісно, пояснюють усе в інших термінах.

 

- Ми хочемо об'єднати тих, хто через протистояння Ющенка й Тимошенко відійшов від помаранчевої ідеї, - каже Тарас Стецьків. - Спільний електорат складає 40 - 45 %, але голоси можна просто втратити!

 

Відтак ПРП сподівається стати тією силою, що підбере "розчарований" електорат. Як цього досягти?

 

- Ми будемо постійно наголошувати, що ідеали Майдану, в силу різних причин, ще не реалізовані. І будемо боротись за їх послідовне втілення, - пояснює Володимир Філенко.

- Якщо ми не зуміємо цього донести до людей, то так і буде! - гарячкує Стецьків.

- Але я думаю, що ті, хто зробив Майдан, зможуть зробити і вибори, - без зайвої скромності додає Філенко.

 

Насправді в ПРПістів і немає іншого виходу. З цілої низки причин ця партія, очолювана, до речі, міністром фінансів Віктором Пинзеником, не встигла вскочити до передвиборчих блоків ані на основі НСНУ, ані на основі БЮТ. Перші, як нормальна олігархічно-бюрократична партія, і без того не знають як запхати в прохідну частину списку всіх "потрібних" людей (тим більше, що через падіння рейтингу ця прохідна частина постійно звужується). Другі ж поставили вимогу виходу Пинзеника з уряду Єханурова, до якого БЮТ перебуває у фактичній опозиції. На що не погодився вже Пинзеник.

 

Філенко зі Стецьківим запевняють, що їм і ті, й інші пропонували "дуже високі місця" в прохідних частинах списків. Однак самі вони згодні лише на участь в єдиному списку "помаранчевих", і тоді вже - хоч на двохсоте місце. А от низка їхніх однопартійців виявилися прагматичнішими: ще тиждень тому зі складу ПРП вийшов Микола Томенко, цього тижня його прикладу послідували Сергій Терьохін та Володимир Яворівський. Небезпека нависла й над кількома регіональними організаціями ПРП. Як правило, більшість "утікачів" переходять під крило Юлії Тимошенко.

 

Це - одна з головних проблем ПРП. Друга - участь або неучасть у виборах лідера партії. Іти у відпустку, а тим більше - у відставку, Пинзеник затято не хоче. Але брати участь у виборах, лишаючись міністром, і тим наражатись на критику щодо використання адмінресурсу, теж побоюється.

 

Відтак сам Пинзеник має визначитися на другому етапі партз'їзду в суботу. Там же нарешті визначаться і з блокуванням на виборах. Поки що відомо напевне лише те, що до ПРП може приєднатися "Пора" (яка теж виявилася нікому особливо не потрібною). Філенко зі Стецьківим, утім, навіть в режимі "без запису" не зізнаються, хто ще може увійти до цього блоку. Хоча й не заперечують чутку, яка може стати сенсацією - щодо можливої участі в блоці Віталія Кличка.

 

Та проблеми ПРП - це, зрештою, дрібниці, характерні для нинішнього періоду масового вимирання дрібних партій завдяки введенню пропорційної виборчої системи й імперативного мандату. Значно цікавіше те, як вплине поява "третьої колони" помаранчевих на самі перспективи лояльних до цього кольору сил.

 

Поки що вожді ПРП намагаються, принаймні, на широку публіку, не надто критикувати ані Ющенка, ані Тимошенко, дотримуючись при цьому суворої рівноваги в ставленні до обох головних "помаранчевих" таборів. І побільше критикувати Януковича. (Як висловився Філенко, "Якщо списки НСНУ та БЮТ - це кепсько, то список Януковича - це просто загроза національній безпеці!").

 

Проте прагнення стати єдиними "щирими помаранчами" неминуче змусить ПРП активізувати свою критику. Гра ж бо йде все-таки на одному електоральному полі. Тобто ідея об'єднання всіх вірних Майдану виглядає гарно на папері та в промовах Стецьківа - але практика цілком може виявитись діаметрально протилежною: на додачу до двох суперників з'явиться сила, яка буде критикувати їх обох, і тим ще більше посилювати всенародне розчарування в помаранчевій ідеї.

 

Ні в НСНУ, ні в БЮТ поки що не зважають особливо на цю небезпеку. Тим більше, що час для гарного старту ПРПісти вже прогавили; "помаранчевий" виборець, як і будь-який інший, великою мірою орієнтується на лідерів. І ці лідери вже давно відомі.

Проте ця небезпека таки існує.

 

Прогнозувати перспективи ПРП, зрештою, таки рано: все-таки ця партія має непоганий організаційний потенціал, цілу низку досвідчених політиків (навіть незважаючи на вихід значної їх частини) та дуже добре розкручений бренд. З іншого боку, й боротьба на цих виборах буде значно жорсткіша, аніж 1998 року - коли ПРП востаннє самостійно брала участь у виборах (і без особливого успіху).

 

Головне ж у тому, що тепер уже напевно участь у виборах братимуть-таки аж три "помаранчевих" табори. Що безумовно забагато для однієї країни, в якій нова влада за рік так нічого й не зробила для зміцнення не лише політичної нації, але хоч би своїх, "помаранчевих", ідей (зате багато чого зробила для їх руйнації).

 

Тішить в цьому сенсі хіба що те, що трьома колонами "помаранчевий" похід, очевидно, й обмежиться. Хоч це, на жаль, аж ніяк не знімає з порядку денного питання про "п'яту колону"...