Точка зору: Чи вилетить Україна в "трубу"?

Росіяни виставляють нам нереальні ціни на газ, і причина тут - не лише "помаранчева революція". Кучма сидить в Києві чи Ющенко, а Кремль боротиметься за суперпроект, який створить "Європу до Уралу"... Шкода, що інтереси України в ньому не передбачені.

Про газ з українських політиків не говорить лише... Та всі говорять. При цьому в лавах борців за голоси електорату спостерігається небачена єдність: практично всі політичні сили (окрім провладних, відповідно) вважають, що краще за владу знають, як розв'язати проблему.

З комуністами-вітренками-"нетаками" все зрозуміло. Але і Юлія Тимошенко чи Володимир Литвин прямо кажуть, що якби влада була у їхніх руках, в газовому контексті вони би розпорядилися нею краще.

А найоригінальнішу думку щодо причин кризи має Віктор Янукович, який після вчорашньої таємничої і дуже термінової наради у вузькому колі зібрався вимагати позачергової сесії парламенту. "Регіонали" хочуть поставити питання про термінове ж прискорення вступу в Єдиний економічний простір - як головний, на їхню думку, інструмент подолання газової кризи.

Все це, однак, від лукавого. Точніше - від виборів. Можливо, Віктор Федорович з приємністю згадує ліквідацію Росією подвійного оподаткування енергоносіїв, яке вилилося майже в мільярд доларів російських втрат (те, що це - гроші, витрачені Кремлем на президентську кампанію Януковича, нещодавно де-факто визнав сам Володимир Путін; куди тим "мільйонам Березовського"!). Але більше так не буде.

Крім того, ЄЕП за будь-якого "прискорення" - справа довга. А "Газпром" погрожує вже 1 січня...

Закиди більшості політичних сил про неготовність і невміння влади достойно та ефективно провести переговори з росіянами, очевидно, небезпідставні. На жаль, незрозуміло, як можна ці переговори проводити з більшим успіхом, не заперечуючи інших життєво важливих інтересів держави.

Принаймні, самі росіяни поки що проголосили лише один варіант, за якого вони нібито згодні "дещо переглянути" абсолютно нереальні ціни, яких російська сторона вперто притримується. А саме - участь в управлінні українською газотранспортною системою.

В принципі, в Росії не можуть не розуміти, що за Ющенка "трубу" росіянам ніхто не віддасть. Але дечого, схоже, не розуміють і в Україні. Наприклад, того, що контроль над стратегічно важливим шляхом постачання енергоносіїв з Євразії до Європи - це таке питання, поруч з яким блідне навіть "всесвітнє" значення кольорових революцій. Саме українська "труба", що б там не казали про новий газогін на дні Балтійського моря (який все одно ще багато років після побудови не досягатиме потужності нашої ГТС) - отже, саме українська "труба" є сьогодні матеріальним уособленням "Великої Європи від Атлантики до Уралу". Енергоносії для Європи та інвестиції для Росії - ось те, що рухає Кремлем (корисливі інтереси чиновників, звісно, теж - але вони тут прекрасно вкладаються в державні, як їх ці чиновники розуміють).

Показовою для України є історія з Вірменією. Багато хто у нас звернув увагу на заяву вірменського спікера про можливе підвищення орендної плати за російську військову базу у відповідь на обіцяне Росією підвищення цін на газ: мовляв, навіть проросійськи налаштований Єреван бере приклад з Києва. Менше відомо, однак, що у вірменів все одно немає виходу: без російської військової присутності їх чекають похмурі перспективи збройного конфлікту з Азербайджаном, який має більшу й боєздатнішу армію...Тобто ця присутність їм потрібна, а не так, як Україні - база ЧФ у Севастполі.

А ще менше була помічена пропозиція Росії дружнім вірменам: "Газпром" може дещо знизити заявлену ціну в 110 доларів за тисячу "кубів" у відповідь на... передачу держпакетів акцій провідних вірменських підприємств.

Це не зовсім те, що маємо в Україні, де йдеться про "трубу" (якої у Вірменії немає). Зате й одне, і друге цілком вкладається в озвучену колись Анатолієм Чубайсом ідею "ліберальної імперії" - тобто економічного контролю Росії над країнами СНД не так через газовий чи нафтовий кран, як через безпосередню участь російського капіталу в їхніх економіках.

А повертаючись до "труб", слід згадати ще й про Білорусію. Ми знаємо, що покірним сябрам росіяни ціну на газ не підвищують, залишаючи її на рівні сміховинних 47 доларів за тисячу "кубів". І що це, звісна річ, пояснюється саме цією покірністю. Але ситуація має і цілком матеріальний аспект: білоруська ГТС вже перебуває під контролем "Газпрому"! Це, з одного боку, означає, що сам "Газпром" і оплачує транзит газу. А з другого, і це важливіше - що в принципі нічого особливого від Білорусії "Газпрому" вже й не треба.

Звідси бачимо, що росіяни не просто чинять "газовий" тиск на Україну та інші країни СНД з метою впливу на політичну ситуацію чи просто заробляння грошей. "Газпром" як головний інструмент зовнішньої політики РФ використовується в першу чергу зі стратегічною метою, яка до того ж є подвійною: по-перше, встановлення й зміцнення, по можливості, економічного контролю над сусідніми державами, по-друге, просування стратегічного проекту - створення підконтрольного Росії (тобто надійного для Кремля) монопольного каналу постачання газу до Європи.

Україні "пощастило" - друга мета Росії стосується винятково нас. Прибалтам чи грузинам доводиться витримувати "звичайний" тиск росіян, ми ж виявилися розмінною монетою геостратегічних розрахунків. Звідси - й ціна "від" 220 доларів, що дорівнює ціні для Німеччини (у СНД ж найближче до нас стоїть Молдова - її росіяни лякають 160 дол.; а Молдова ж далі від Росії, ніж ми)

Проблема в тому, що українська "труба" на сьогодні є єдиним реальним важелем впливу на Росію та, власне, чи не останнім фактором сякої-такої ваги України в очах європейців і, ширше, міжнародної спільноти. Тому ну дуже-дуже хотілося б нарешті почути від наших політиків: чи мають вони на увазі можливість домовлятися з Росією за рахунок цієї самої "труби"? Єдину, нагадаємо, можливість, яку росіяни офіційно припускають?

Тим більше, що підвищення цін - хоча й не такого, як обіцяє "Газпром" сьогодні - нам не уникнути, навіть "здавши" ГТС (бо ми - не дев'ятимільйонна Білорусія майже без важкої промисловості, а світові ціни таки ростуть). От тільки опиратися тоді буде вже зовсім нічим.

Олександр Михельсон, Інтернет Репортер

  Обсудить на форуме Силы Народа