Виплата зарплати під час звільнення. Як захистити свої права

Працівник, якому під час звільнення не виплатили зарплату, має право стягнути саму заборгованість, а також середній заробіток за період затримки.

Якщо працівник вирішив звільнитися, роботодавець має виплатити йому всю зароблену суму коштів у день звільнення. Про це йдеться у роз'ясненні Координаційного центру з надання правової допомоги при Міністерстві юстиції.

Якщо у день звільнення людина вже не працювала, кошти їй повинні виплатити не пізніше наступного дня після пред'явлення вимоги про розрахунок.

Що робити, якщо роботодавець відмовляється виплатити зарплату
Працівник, якому під час звільнення не виплатили заробітну плату, має право не тільки стягнути саму заборгованість, але й середній заробіток за період затримки розрахунку, а також компенсацію втрати невиплачених доходів.

Стаття 175 Кримінального кодексу передбачає кримінальну відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати у вигляді штрафів, аж до позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Важливо, що відсутність грошей у роботодавця не є поважною причиною для невиплати заробітної плати працівнику.

Як стягнути заборгованість
Стягнути заборгованість з виплати зарплати можна двома способами: у досудовому та судовому порядку.

У досудовому порядку необхідно звернутися до комісії з трудових спорів (якщо вона створена на підприємстві). Якщо такої комісії немає або вона не створена – необхідно звернутися зі скаргою на роботодавця в Державну службу з питань праці. Територіальні відділення Держпраці існують у всіх областях України.

Ймовірно, що після скарги на роботодавця працівник отримає заробітну плату і звертатися до суду не доведеться. Це істотно заощадить час.

Якщо ж досудовий порядок не приніс результату – залишається звертатися до суду. Для цього потрібно:

- спочатку звернутися письмово з заявою до роботодавця з вимогою виплатити зарплату. Таку заяву потрібно відправити поштою рекомендованим листом і залишити собі чек та копію такої заяви;

- потім звернутися з заявою на ім'я роботодавця про видачу довідки про нараховану, але невиплачену заробітну плату. Якщо з якоїсь причини роботодавець не надав ці документи, то тоді потрібно звернутися до Пенсійного фонду і взяти довідки за формами ОК5 і ОК7. З цих документів буде видно, якою є офіційна зарплата працівника, а також як сплачувалися соціальні внески за цього найманого працівника;

- якщо у працівника на руках є трудова книжка із записом про останнє місце роботи, є наказ про прийняття на роботу і наказ про звільнення, копії таких документів також додаватимуться до заяви. Якщо таких документів немає, то тут доведеться обійтися лише довідкою ОК5 і ОК7 з Пенсійного фонду;

- далі потрібно скласти позовну заяву до суду. Або ж заяву про видачу судового наказу. Судовий наказ видається в тому випадку, коли позовні вимоги беззаперечні (тобто, якщо роботодавець не заперечує суму заборгованості і згоден з нею). Такі суперечки розглядаються набагато швидше. За п'ять днів можна отримати такий наказ, він є виконавчим документом та подається до виконавчої служби для примусового виконання;

- якщо існують суперечки щодо суми заборгованості, доведеться звертатися до суду з повноцінною позовною заявою. Такі трудові суперечки можуть розглядатися за спрощеним порядком, але термін їх розгляду не повинен перевищувати 60 днів.

Чи існує термін давності
Будь-які терміни давності на такі суперечки не поширюються.

Стягнути заробітну плату можна і через декілька років з моменту її невиплати.

Крім того, позивачі за законом у таких суперечках звільнені від сплати судового збору.

ЛIГАБiзнесIнформ