Місцевим радам можуть дозволити затверджувати тарифи на тепло

«Епідемією» назвав голова НКРЕКП введення місцевими радами мораторіїв на житлово-комунальні тарифи. Відповідні рішення вже прийняли місцеві ради Києва, Дніпра, Львова, Полтави, Житомира, Тернополя, Чернівців, Закарпаття, Кременчука, Куп’янська, Кривого рогу. Так, ці мораторії на сьогодні не мають юридичної сили, адже з 2014 року в міських рад було відібрано право встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги. І на сьогодні врегулювати відповідні проблеми влада на місцях може лише за підтримки Кабінету Міністрів.

Проте вже зовсім скоро ситуація може змінитися. Річ у тім, що ще в травні цього року Уряд вніс на розгляд ВР законопроект, яким передбачено передачу повноважень щодо встановлення тарифів на теплову енергію з альтернативних джерел енергії від НКРЕКП місцевим радам. Йдеться про внесення змін до Закону України «Про теплопостачання» щодо передачі повноважень на встановлення тарифів та ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії з альтернативних джерел енергії.
Парламентарі з розглядом цієї законодавчої ініціативи зволікають, разом з тим її прийняття дало б своєрідний карт-бланш органам місцевої влади перейти від так званого «популізму» до реальних дій і самостійно продемонструвати виборцям свою реальну ефективність.

Тим часом «Публічний аудит» проаналізував норми законопроекту, розібравшись у його плюсах та мінусах.

Так, ухвалення цього закону дозволить меру та місцевим депутатам особисто зайнятися залучення інвесторів до фінансування виробництва теплової енергії з відновлювальних джерел енергії. У їхній компетенції також буде виділення інвесторові необхідної земельної ділянки, забезпечення створення робочих місць, під’єднання підприємства до необхідних мереж тощо. Тобто, всі ці питання віддаються під повний контроль місцевих рад, які погоджуватимуть як планові інвестиції, так і тариф на теплову енергію з альтернативних джерел енергії. І вже жодної залежності від рішень Кабміну в цьому питанні вони не матимуть – всю повному повноту відповідальності перед своєю територіальною громадою органи місцевого самоврядування нестимуть фактично одноосібно.

Станом на сьогодні  стаття 17 ЗУ  «Про теплопостачання» до повноважень НКРЕКП відносить встановлення та регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, та ліцензування певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на таких установках.
Цим законопроектом пропонується  частину повноважень Нацкомісії передати органам місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на теплову енергію та місцевим адміністраціям щодо ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії.

Зокрема, органи місцевого самоврядування матимуть повноваження щодо встановлення для відповідної територіальної громади  тарифів,  у тому числі на виробництво теплової енергії, що виробляється на установках із використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії в обсягах до 55 тис. Гкал на рік. Не відносяться сюди тарифи на виробництво теплової енергії, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової й електричної енергії.
Для аналогічних установ за органами місцевого самоврядування зберігається повноваження щодо погодження інвестиційних програм стосовно об’єктів теплопостачання, які перебувають у комунальній власності (у тому числі, що виробляють теплову енергію на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії в обсягах до 55 тис. Гкал на рік), крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках.
«Законодавець некоректно відобразив диспозицію статті, оскільки уточнення, яке зазначене в дужках, дає можливість подвійного трактування норми. З одного боку, можна говорити, що повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів можуть поширюватися виключно на установи, які використовують нетрадиційні або поновлювальні джерела енергії (до 55 тис. Гкал) та перебувають у комунальній власності, а з другого, виходячи з попередніх положень цього законопроекту, мова повинна йти як про комунальні, так і про приватні підприємства», – коментує заступник керівника «Публічного аудиту» Андрій Вігірінський.
Причому, як акцентує спеціаліст, саме на приватні підприємства ця норма закону має поширюватися в першу чергу, оскільки місцеві органи влади не володіють на сьогодні матеріальним ресурсом  та можливостями для інвестування в створення саме комунальних підприємств такого типу. Вігірінський звертає увагу на те, що недосконалість юридичної техніки може призвести до того, що норма буде «мертвою» від початку.

У той же час місцеві державні адміністрації матимуть повноваження щодо ліцензування виробників теплової енергії із використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії в обсягах до 55 тис. Гкал на рік.
«Можна говорити про те, що 55 тис. Гкал недостатньо для певного населеного пункту чи територіальної громади, в той же час ніхто не обмежує кількість таких підприємств – усе залежатиме від менеджменту», – вказують у «Публічному аудиті».

Національний регулятор, за проектом закону, матиме в сфері теплопостачання повноваження щодо ліцензування підприємств, які виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС і когенераційних установках; а також у випадку, якщо вона виробляється на установках із використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії в обсягах понад 55 тис. Гкал на рік.
За Нацкомісією також залишається встановлення та регулювання тарифів на виробництво теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках; на установках із використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії в обсягах понад 55 тис. Гкал на рік.

«Плюси від змін до ЗУ  «Про теплопостачання» – це інвестиції в регіон, робочі місця для місцевого населення, скорочення споживання природного газу, вугілля, мазуту тощо. Разом з тим ці інвестиційні проекти повністю залежатимуть від органів державної влади. Зважаючи на їх сьогоднішній склад та якість роботи, є небезпека того, що вони жодним чином не будуть активізовувати залучення інвестицій, якщо не помітять ситуативної вигоди особисто для себе», – резюмує фахівець «Публічного аудиту».