Тернопільська облрада відмовилася відмовлятися від недоторканості

"Пропоную прийняти рішення про те, що наша обласна рада до кінця своєї каденції ніколи не дасть згоду на притягнення до кримінальної відповідальності жодного з депутатів усіх рівнів Тернопільської області. Усі депутати нехай знають про це і нехай будуть спокійними до кінця нашої каденції”. - у п'ятницю, 9 грудня, таку саркастичну пропозицію під час сесії вніс депутат Тернопільської обласної ради Михайло Сохацький, який не погодився з діями своїх колег. А приводом для дискусій стали наступні події.

У п'ятницю, Тернопільська обласна рада, розглянувши подання прокурора, відмовила у наданні згоди на притягнення до кримінальної відповідальності депутата Збаразької районної ради Валерія Кузьменка та депутата Монастирської районної ради Василя Кінаша.

Як відомо, трохи більше місяця тому, Тернопільська обласна рада вже приймала аналогічне рішення стосовно свого голови Анатолія Жукінського. Але тоді депутати Тернопільщини своє рішення не підкріпили жодними мотивами, хоча згідно з законом, мали би це зробити. У п'ятницю стосовно депутатів районних рад мотиви знайшлися, а тому цікаво, як обласна рада пояснює свої дії.

У проекті рішення по Валерію Кузьменку зазначено: “Відмовити у притягненні до кримінальної відповідальності, оскільки в його діях відсутні корисливі мотиви”. На основі такого абсурдного трактування, складається враження, що депутати Тернопільської обласної ради уже самі провели судове засідання і винесли остаточний вирок. Приблизно таке ж трактування і щодо Василя Кінаша - відмовити, оскільки не побачили корисливих мотивів в тому, що він ухилявся від сплати податків з корисливою метою для третіх осіб. Цікаво, а з якою метою, люди взагалі ухиляються від сплати податків?..

Окрім того, захисники Кузьменка і Кінаша в обласній раді розповіли про те, що знають цих обох депутатів дуже багато років, як чесних, порядних і добрих людей. В принципі подібні характеристики можна почути у судовій залі навіть під час розгляду найрезонансніших справ. Але навіть якщо згадувані депутати справді чесні й порядні, навіть якщо злочини, у скоєнні яких вони підозрюються, дріб'язкові, поведінка народних обранців з обласної ради дивує й обурює.

Окрім традиційних “а де ж обіцяна рівність усіх громадян перед законом?”, “а чому він боїться доводити свою не винуватість у суді, так як це роблять усі прості громадяни, що не мають депутатських мандатів?”, є ще й інші запитання.

Скажімо, чому представники провладних партій, знаючи в яких умовах Президент підписав закон про недоторканість, починають нею активно зловживати? Чому провладні та напівпровладні партії робили собі піар на цій темі, приймаючи заяви про відмову від недоторканості, а тепер, коли прийшлося до діла, різко змінили позицію. Скажімо, якщо у тернопільській міській раді фракція НСНУ стала ініціатором прийняття заяви про відмову від недоторканості, то в обласній раді представник НСНУ, депутат Євген Лис уже став основним захисником і навіть лобістом у прийнятті вигідного для Кузьменка рішення.

Усі проблеми Тернопільської обласної ради дуже часто пояснюють, що в ній зібралося чимало колишніх голів колгоспів, що в ній багато представників старої влади. Але ж на захист депутатів, проти яких порушені кримінальні справи, у п'ятницю ставали не “есдеки” чи “литвинівці”. Їх захищали ті ж самі люди, що ще рік тому кричали “Бандитам - тюрми!”. Тож напередодні чергових виборів тернопільським патріотам треба чітко визначитися, що ж пообіцяти бандитам - тюрми чи місця у радах?

Але найцікавіше в тому, що відмовивши прокуратурі у наданні згоди на притягнення до відповідальності двох депутатів, Тернопільська обласна рада намірилася приймати заяву, яку тепер модно називають “про відмову від недоторканості”. Власне це і було б вершиною тернопільського абсурду, але своїх колег вчасно спам'ятав Ігор Качмарський, який сказав, що на фоні попередніх рішень, ця заява буде виглядати чистим фарисейством. Відтак, депутати Тернопільщини відмовилися відмовлятися від недорканості. Але чи додасть це авторитету обласній раді? Сумнівно.

 

Василь Солтис, "Вголос"