Над країною нависла загроза реваншу

З першого року незалежності українцям катастрофічно не щастило із владою. Не таланило. Занепокоєння було, коли прийшов Кравчук - вчорашній лідер комуністів. Або коли прийшов комуністично налаштований Кучма. Особливо страшно було, коли він прийшов на другий строк. Страху нагнав Янукович, коли ледве не захопив владу. Такі ситуації спокою не додають. І знову з'явилась невпевненість у завтрашньому дні, нестабільність в думках і справах. ...

 

Дамокловим мечем нависла над країною загроза реваншу. Все це, безперечно, не дає можливості Україні швидко рухатись, в той час як наші західні сусіди продемонстрували швидкісний рух вперед. У нас ніби й вчених багато. Однак нема опори на інтелект нації. Якась недолугість у діях. Інакше чим пояснити, що країна має величезний науковий потенціал, однак він практично не задіяний. Ми маємо шість академій, 5 тисяч докторів наук. Це ж все-таки люди, які насправді в чомусь розбираються: чи то в фундаментальних науках, чи то в медицині, чи то в економіці. І домогли б відділити мухи від котлет.

 

Натомість продовжується жонглювання різними термінами, особливо в економічній сфері. Тепер колишні можновладці нахабно поширюють міф ніби-то про "непрофесіоналізм владної команди". Як академік можу впевнено заявити: грубих помилок в економіці влада не припустилась. І це при тому, що господарство дісталось в спадок у вкрай важкому стані.

 

Я переконаний, що уже через рік люди відчують, що вони справді не помилились. Що вони обрали того лідера, який приведе Україну до багатого й щасливого, мирного й доброго життя.

 

Не можу не оминути тему розколу "помаранчевої" команди. Звичайно, погано, що команда Майдану йде різними колонами на вибори Верховної Ради. Мені дуже не подобаються розмови, що ми, мовляв, потім об'єднаємось. Після виборів. В парламенті. Набагато краще і потрібніше, якби об'єднання сталося до виборів. Але, мабуть, українці, ще не доросли до розуміння відповідальності. Хоча, з іншого боку, по-філософськи ставлюсь до того, що сталось. Мабуть, щось є в людській натурі, що заважає об'єднатися. Люди закохуються, кохання глибоке й справжнє. Але проходить короткий час і - розлука. Так і тут. Думаю, вони - Віктор та Юля - були щирими. Вони щиро йшли разом. І бачили в цьому єднанні майбутнє. Але не вистачило чи розуму, чи вміння, чи досвіду життя. Чи навіть сили волі.

 

Можливо, все це нормально. Бо йде боротьба. Одне хочу зазначити. Ющенко - це стратег, а Тимошенко - тактик. Ющенко більше заглядає в майбутнє, а Тимошенко живе сьогоднішнім днем. Ющенко - людина, яка спирається на минуле і яка знає це минуле. Знає усі гріхи й добро минулого. А Тимошенко не володіє в такій мірі глибиною і ґрунтовністю поглядів. І професіоналізмом теж. Адже банкір Ющенко краще розбирається і в економіці, і в фінансах. А це основні кровотоки господарства України. Хоча у мене викликає певне непорозуміння, як такий досвідчений розумний політик робить дрібнесенькі ляпи, які приводять до поступової втрати довіри окремих людей.

 

Тим більше, коли на тому боці - в Партії Регіонів, СДПУ(о) - теж є розумні люди, які намагаються перехитрити "помаранчевих". І будуть багато робити для цього. То вони придумають референдуми, то ще щось, щоб завоювати симпатії людей.

 

А кому вдасться завоювати симпатії людей, хто прихилиться до нас, а хто до них - залежить від нас і від них. Тепер головне, щоб люди нам повірили. В нас є ще порох... Нам тепер потрібні мільйони голосів виборців. Оскільки проти нас діятимуть усі - і комуністи, і соціал-демократи, і регіонали. Буде багато шуму, буде багато крику.

 

Людям буде важко розібратись. Хоча я не вірю, що довіра людей десь повністю зникла. Думаю, що люди нам повірять. Перший крок уже зроблено: створено блок Ющенка і затверджено виборчий список. В блок Ющенка увійшли шість різних партій. На чолі кожної - потужні лідери. Особистості, які здатні повести за собою людей.

 

Костянтин Ситник , Газета "Дело"