Україна невідкладно потребує ефективної енергостратегії

Попередні заяви високо посадовців про те, що у сфері енергетики Україна ліквідувала залежність від «Газпрому», виявились передчасними та перебільшеними. Загроза енергетичній безпеці України, що виникла на початку березня через порушення з боку російської компанії, продемонстрували відсутність плану та попередньо здійсненої роботи задля  енергетичної самодостатності.  Демарш «Газпрому» – не така вже непередбачувана подія, особливо на фоні рішень Стокгольмського суду,  зусиль РФ щодо розбудови «Північного потоку-2» та недавніх домовленостей про це із Німеччиною (що вносить розкол і в внутрішню політику ЄС). Україні треба терміново прийняти власну Енергетичну стратегію і реалізовувати її, подвоїти зусилля з забезпеченням справжньої енергетичної незалежності.  Таку думку висловили в УСПП.
«Ситуація, що склалася на початку березня, коли країна змушена була включати режим економії, терміново домовлятись про поставки із польськими партнерами тощо – тривожний знак. Він означає неготовність країни бути енергетично самодостатньою державою. Досі немає енергетичної стратегії, за якою в тому числі збільшувався видобуток газу власне в Україні. Не  подолана корупція в цій сфері – що стосується ліцензування компаній. Потребує прискорення та удосконалення  впровадження альтернативних джерел енергії», – каже президент УСПП Анатолій Кінах.
Він вважає, що вітчизняна Енергетична стратегія має містити перехід  вітчизняної  системи на буре вугілля. Паралельно на державному рівні необхідно проводити послідовну політику із енергоефективності, популяризації та впровадження альтернативних джерел енергії тощо.
При цьому, на думку лідера ділової спільноти, Україні  не можна втратити і статус країни-транзитера блакитного палива. Якщо прокачування газу знизиться менше, ніж 60 млрд. кубометрів на рік – утримувати вітчизняну ГТС стане невигідно, і наша держава технічно може покинути  загальноєвропейську газотранспортну систему, перейшовши на автономну роботу. А це вже означає проблеми не лише  фінансового змісту,  але й політичного характеру.
«Окрім зазначеного «північного потоку-2», «турецького потоку» тощо, що йтимуть в обхід України, варто пам’ятати, що договір із «Газпромом» закінчується в 2019 році. Час для прийняття превентивних рішень ще є, але його мало. Треба боротись на міжнародному рівні, залучаючи партнерів з ЄС, додаючи зусиль  на дипломатичному, політичному та економічному фронтах із тим, щоб зберегти статус газового транзитера», – наголосив лідер ділової спільноти України.
Для цього він пропонує українським дипломатам і політикам спиратись на фінансові розрахунки: для ЄС доцільніше модернізація ГТС України, ніж побудова двох гілок нового газопроводу. Окрім того, навряд чи в Європі, у США тощо хочуть посилення економічного (а відтак і політичного) впливу РФ. Однак в першу чергу будувати енергетичну незалежність треба в середині держави, для чого у нас є всі можливості  – традиційні і альтернативні джерела, потужна енергетична сфера, висококваліфіковані фахівці тощо. Треба почати з підготовки державної енергетичної стратегії і забезпечити її бездоганне виконання.