Чи не час чиновникам повернутися обличчям до сходу?

Не секрет, що Луганське земляцтво для людей, що переселилися до столиці зі сходу України через збройний конфлікт, стало унікальною точкою на карті України, де можна не тільки отримати реальну допомогу в конкретній ситуації, консультацію, якщо в цьому є потреба... Це точка концентрації надії. Для когось ця надія пов'язана з можливістю реалізуватися вже на новому місці, для когось - нарешті, повернутися додому. Але, так чи інакше, так звана переселенська тема є основною для Земляцтва на сьогоднішній день.
Луганчани, які волею долі опинилися в Києві, та й не тільки тут, активно цікавляться, яким чином буде вирішуватися цілий спектр проблем, що виникли через конфлікт, і покладають в цьому сенсі всі надії на міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб. До багатьох тільки зараз приходить розуміння, що діяльність даного відомства тісно пов'язана з роботою ряду інших державних структур.
Вимушено залишене або зруйноване в результаті бойових дій житло, зниклі родичі, загублені документи, свідоцтва про укладення шлюбу або народження дітей, атестати і дипломи, отримані на території ЛДНР - це далеко не весь перелік питань, які хвилюють людей. Особлива тема - пенсії. Вона, чомусь, потрапила в розряд дискусійних. Так чи мають право на пенсію люди, що опинилися за лінією розмежування?
«Я вважаю - мають право, - стверджує в одному зі своїх інтерв'ю Вадим Черниш. - І закон про це говорить. Вони ж громадяни України. Інше питання, що у нас немає можливості, як це для них організувати на територіях, які не контролюються Україною. Але заперечувати їх право, заперечувати проти цього права, не шукати способи, як допомогти їм реалізувати їх право - це невірно. Але, знову-таки, вирішення цієї проблеми - це не наша функція. Це функція Мінсоцполітики».
Як відомо, люди не чекають милості від чиновників - самі намагаються всім нам відомим способом проблему з пенсіями вирішити. То чи не краще тому ж Міністерству соцполітики НЕ перепони будувати для своїх громадян у вигляді постанов, що здобули всенародну ненависть, а відпрацювати чіткий механізм забезпечення пенсіями тих, хто залишився «там» - так, це складно і, ймовірно, не одне Мінсоцполітики має цим займатися. А хто-небудь з чиновників спробував, наскільки легко жити «там»?
У цьому контексті досить красномовно виглядає такий коментар Вадима Черниша: «Безліч людей в регіональних і в центральних органах влади просто не розуміють глибину проблеми, не усвідомлюють, що потрібно робити під час цієї кризи і важких часів для країни. Багато хто ставиться з побоюванням, а багатьом просто байдуже. Адже вони жодного разу там (на сході) не були, подумаєш, якась периферія. Ось і проблеми для них немає. Але це невірно».
Це, дійсно, неправильно, тим більше, що держава впритул підійшло до питання відновлення підконтрольної території Луганської та Донецької областей, а наступним кроком, безумовно, буде реінтеграція Донбасу.
На цьому неодноразово наголошував голова МГО «Луганське земляцтво» Вадим Горан, більш того, близько року тому Асоціацією «Східне партнерство», до складу якої входить і Земляцтво, була розроблена і презентована програма «Народна дипломатія», в основу якої було закладено ідея зближення людей, що опинилися по різні боки розмежувальної лінії, саме шляхом підтримки особистих контактів, родинних зв'язків, що, в кінцевому підсумку, і стане основою реінтеграції.
«Так чи інакше, процеси зближення «знизу» розвиваються, якщо не сказати більшого - вони і не переривалися до кінця - родинні та дружні зв'язки - це велика сила, - підкреслює Вадим Горан. - Такщо рано чи пізно, а темою реінтеграції неконтрольованих в даний час територій займатися доведеться, і краще бути до цього готовими. То чи не час вже численної армії чиновників, маючи такий потужний індикатор проблем в особі міністерства з питань тимчасово окупованих територій і ВПЛ, відступити від чітко регламентованих інструкцій, які не завжди і не всі нюанси реальності можуть врахувати, а повернутися обличчям до сходу України і, включивши людський фактор, почати думати про людей, які чекають, коли ж ця ситуація вирішиться, і почати робити реальні кроки, щоб це сталося якумога скоріше».
Тим більше, що у державних структур є надійна точка опори в особі численних громадських організацій, в числі яких - і МГО «Луганське земляцтво».
Прес-служба МГО «Луганське земляцтво»