Тарифне беззаконня триває: що робити мерам?

У Києві почала працювати робоча група з розгляду проблемних питань, пов’язаних зі зростанням тарифів на житлово-комунальні послуги.

У рамках робочої групи, як повідомив мер Києва В. Кличко,  відбувається підготовка до нової угоди про управління тепломережами та теплоелектроцентралями. Крім того, Київрада вимагає від Уряду розкрити методологію формування ціни на газ, а також відреагувати на введення мораторію на підвищення тарифів.

Керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб назвав ключові пункти, які можуть реалізувати органи місцевого самоврядування, аби зробити платіжки людей значно меншими.

«Тариф на опалення на сьогодні завищений через дві ключові проблеми. Одна з них всім відома: цей тариф включає вартість газу, яка завищена вдвічі. Друга полягає в тому, що система формування тарифів залишає лазівки для монополістів, які можуть «роздувати» свої витрати так, як їм заманеться, і НКЕРКП не застосовує жодних санкцій – Нацомісія в цьому плані все спускає на гальма», – пояснює спеціаліст.

Тому, на переконання Гольдарба, це питання мають взяти під контроль очільники міст. По-перше, потрібно забезпечити повний 100-відсотковий облік теплової енергії у своїх містах. А для того щоб прискорити темпи встановлення лічильників тепла, міським головам необхідно ініціювати зменшення нормативів споживання теплової енергії без лічильників, які на сьогодні суттєво завищені. При цьому стан виконання інвестиційних програм постачальників та дотримання графіку встановлення лічильників має перебувати на постійному контролі міських голів.

По-друге, за його словами, в можливостях міських рад зробити так, щоб компанії-енергопостачальники власними силами залучали інвестиції та проводили модернізацію мереж і виробничих потужностей, а не закладали відповідні витрати в тарифи для населення. На сьогодні ситуація виглядає так: компанії використовують активи, які належать громаді міста, з року в рік заробляють на них гроші, але жодних інвестицій у розвиток, модернізацію не роблять. Кошти, які спрямовуються на утримання мереж в робочому стані, отримуються виключно за рахунок споживачів, – ці гроші закладаються в тарифи.

Наприклад, як з’ясували у «Публічному аудиті», в минулому році кияни проінвестували «Київенерго» на 175 млн грн. А з 2011 року вони вклали в покращення майна, яким управляє та через яке збагачується монополіст, приблизно 500 млн грн. «Із юридичної точки зору цілком можливо, щоб Київрада ініціювала судовий розгляд щодо про встановлення права власності Київської територіальної громади на майно ПАТ «Київенерго» пропорційно сплаченій сумі в розмірі 500 млн грн», – вважає Максим Гольдарб.

Він додає, що міські ради повинні робити все, аби угоди з інвесторами-енергопостачальники не паразитували на базисі, створеному до них, а були зобов’язані зменшувати витрати та підвищувати ефективність управління мережами.

На сьогодні для монополістів не встановлена планка у вигляді середньозваженої ціни на теплову енергію, а тому вони можуть закладати у витратну частину й свої корупційні «бажання». За дослідженням «Публічного аудиту», майже 76% підприємств ТКЕ по Україні постачають тепло за завищеними тарифами. Відбувається це саме через відсутність 100-відсоткового обліку теплової енергії та застарілу систему розрахунку вартості опалення (споживачі платять не за фактично спожиті Гкал, а за квадратні метри з застарілими завищеними нормативами тепловитрат). Так, якщо середній тариф за опалення по країні (з урахуванням грабіжницької ціни на газ) має становити 1300 грн/1 Гкал, у деяких регіонах України він сягає навіть більш ніж 1600 грн.

Ціни вище середнього зафіксовано майже у всіх регіонах України, зокрема на Вінничині, Дніпропетровщині, Донеччині, Запоріжжі, Кіровоградщині, Рівненщині, Одещині, Полтавщині, Херсонщині, Сумщині, Харківщині, Хмельниччині, Черкащині та Києві.

Тому місцевим депутатам там, де це можливо, потрібно переглянути тарифи, виокремивши в них та складові, які несуть корупційні ризики та не відповідають дійсності.

«На сьогодні дехто вважає, що міські ради не беруть жодної участі у формуванні тарифів і ніяк не можуть на них вплинути. Насправді це не так, і їхня відповідальність у цьому процесі дуже велика. “Ламати” тарифи можна не тільки з Києва, тому регіони зараз не мають права самоусуватися, вони повинні усвідомити свою силу та робити всі можливі кроки для зниження тарифів», – резюмує Гольдарб.