В УСПП пояснили причини падіння промисловості

Падіння вітчизняного промислового виробництва у 2014р. на 10,7% обумовлена  відсутністю сучасної державної промислової політики в країні. А саме вона мала б стати основою зростання, включаючи в себе підвищення конкурентоспроможності економіки, покращання інвестиційних умов, підтримку національного товаровиробника, модернізацію промислових потужностей, впровадження  імпортозаміщення та державного протекціонізму та підсилення інноваційного напрямку розвитку. У цьому переконані в Українському союзу промисловців та підприємців.

«Тенденція до скорочення промисловості проглядалася ще у 2013 році, тоді було зафіксовано її зниження  на 4,7%. На нашу думку, не лише бойові дії на сході країни є причиною негараздів. Значну роль тут грає відсутність державної політики  по відношенню до цілої галузі, що по суті загрожує деіндустріалізацією країни», – заявив президент УСПП Анатолій Кінах.

Він вкотре наголосив на тому, що уряд має виправити власну помилку та відновити роботу Мінпромполітики, адже формування і реалізація державної промислової політики потребує масштабної роботи, системної взаємодії промислово-економічних блоків КМУ та НБУ. 

«Через воєнну агресію ділові стосунки з Росією розірвано, на продукцію багатьох наших підприємств значно впав попит.  Ми вважаємо, що уряду необхідно включити до програми своєї діяльності розробку і реалізацію програми диверсифікації експорту,  а також врешті глобально замислитися про географічне розширення ринків збуту наших товарів, разом з Національним банком здійснити ліквідацію усіх перепон на шляху експортерів, які знаходять можливість працювати з третіми країнами», – вважає А.Кінах.

Також, на його думку, уряд припустився величезної помилки, не забезпечивши у терміновому порядку ще на початку АТО умови для зручного швидкого і безпечного перенесення підприємств на територію, що перебуває під юрисдикцією української влади.

«Тисячі підприємців на сході країни і досі стикаються з надзвичайними викликами – робота окремих постійно пов’язана з ризиками, існує плутанина зі сплатою податків, переоформленням місця реєстрації бізнесу, а перенести своє підприємство на безпечні території надзвичайно складно. Думається,   переліку заходів,  спрямованих на полегшення діяльності бізнесу в зоні АТО,  що їх викладено у Законі України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»,  недостатньо. Це має  бути ціла комплексна програма, яка  розроблена спільно з бізнесом та урядом», – вважає Анатолій Кінах.

Тим часом через вищезгадані проблеми у 2014 році в Донецькій області спад промисловості склав 31,5%, в Луганській – 42%. Зараз на територіях, що контролюються бойовиками, опинилося майже три десятки найбільших промислових підприємств України у галузі металургії, видобутку вугілля, машинобудування та хімічної промисловості. Чимало з них взагалі зупинилися.

«По всій Україні підприємства скорочують свої витрати, непрофільні програми, а деякі – і штат працівників. Споживчі настрої українців невпинно падають – це результат інфляції, падіння рівня життя, остраху за майбутнє. Українці економлять та відкладають на чорний день. Уряд повинен припинити імітувати реформи або намагатися впроваджувати їх в окремих міністерствах чи відомствах. Спрацює лише комплексна робота  у всій системі виконавчій влади.  Громадськість повинна побачити чіткі наміри влади кардинально міняти ситуацію, впроваджувати реформи», – вважає А.Кінах.

Він нагадав, що Антикризова рада громадських організацій, яку за ініціативою УСПП було утворено наприкінці минулого року для протидії соціально-економічній кризі, спільними зусиллями ділових та експертних кіл напрацювала чимало рекомендацій з нормалізації становища української промисловості. Всі вони увійшли до Антикризової програми спільних дій влади та бізнесу та були спрямовані найвищому керівництву держави.

          «Щонайперше уряд має докласти зусилля для поновлення доступного кредитування реального сектору економіки, та одночасно, викорінивши корупцію у державних закупівлях, збільшити замовлення на продукцію вітчизняних товаровиробників. Найважливіші складові підтримки національного товаровиробника – програми імпортозаміщення, впровадження політики національного протекціонізму, зростання  внутрішнього попиту (платоспроможності споживачів) на вітчизняну продукцію», – вважає президент УСПП.

На його думку, всі ці дії мають відбуватися одночасно з підсиленням інноваційної політики України, вдосконалення фіскальної політики, розбудови інфраструктури внутрішнього ринку. Він наголосив, що необхідно  передбачити персональну відповідальність прем’єр-міністра України за свою роботу та її наслідки для держави.