Анатолій Матвієнко: Україна має собі дати адекватну оцінку

Парламент вкотре ігнорує утвердження конституційних суддів. Давайте з цього. Депутати не приховують це все, аби не допустити ревізії політреформи. Наскільки серйозне є підґрунтя боятись політреформи?

Якщо несерйозно щось твориться, тоді ця несерйозність переноситься на будь-який процес на будь-яких етапах. Мені здається, що несерйозність власне підготовки цього документу, несерйозність процедури його прийняття викликає сьогодні і несерйозність побоювання, що приведення до якоїсь відповідності у когось викликає зуд, що цього може взагалі не бути, але це буде зовсім в інший спосіб.

 

 Мені здається, що президент тримає паузу, президент не заявляє нічого подібного, але президент сьогодні вже двічі звертається до Верховної Ради з приводу того, що створюється дуже небезпечний прецедент — прецедент ігнорування Конституції.

 

Оскільки Верховна Рада зобов’язана у відповідності з Конституцією протягом тридцяти днів привести до присяги ту частину Конституційного суду, яка обрана з’їздом суддів, яка представлена рішенням президента. Цей прецедент ставить дуже серйозний знак запитання по відношенню вже до нової Конституції. Оскільки, якщо Верховна Рада це собі дозволяє, то чому не може собі дозволити президент Віктор Ющенко, як це дозволяв робити Кучма – попередній президент? Тому, я вважаю, що, знаєте, є таке прецедентне право, тобто, коли немає прописаних норм, але ці норми діють вже як закон. На превеликий жаль, ми творимо прецедентне право антиконституційне.

Ну, а хто крапку поставить? Бо всі кивають на сусіда, і ланцюгова реакція.

 

Зрештою, президент виконує свою місію, але президент не може бігти за неконституційними діями парламенту. Є побажання – давайте, ще раз подайте до Конституційного суду кандидатури. Але виникає запитання: а президент виконав своє право? Право це порушено збоку Верховної Ради. Я ще раз кажу, той, хто сьогодні найбільше блокує – це комуністи, соціалісти, які так хочуть Конституції, хочуть, щоб вона працювала беззастережно, сьогодні створюють, як на мій превеликий жаль, дуже тривожні перспективи. Тому, хочеш від іншого порядності, ти маєш бути порядним сам. От вся проблема змін до Конституції пронизана нещирим, я не хочу сказати непорядним підходом.

Тепер газова тема. В деяких містах гаряча вода в будинках вже геть не гаряча. Це має якесь відношення до газової кризи Україна-Росія, чи це щось внутрішнє?

Я думаю, що це швидше ні. Оскільки у нас немає проблем, зрештою, до 1 січня. Хоча якісь серйозні сигнали, що десь тиск впав, але мені здається, що це проблеми швидше технологічні. Але безгосподарність, безпорадність місцевих органів влади сьогодні можна пояснювати в тому числі і ці проблеми російсько-українські з газової невизначеності. Тому, мені здається, що люди мають зрозуміти, що цих безгосподарників, або недбалих господарів місцевих організацій і влад, має бути реакція не на пояснення, має бути реакція на відповідальність людей за теплу зиму. Тим більше, що підстав фінансових немає. Бюджет виконується, як і прийнятий бюджет 2006 року.

Москва перед камерами тренується, як вона відключатиме першого числа газ. Чи є в Секретаріаті план дій. Що ми будемо робити, якщо це станеться?

Ви бачите, хочемо ми цього чи не хочемо, але господарські інститути, не вирішуючи цю проблему, переводять її в площину політичну. Президент достатньо, Віктор Ющенко, займає послідовно-виважену позицію. Я думаю, що мудрості Володимира Путіна і Віктора Ющенка достатньо, щоб, зрештою, привести до відповідності і відповідальності господарюючі структури, і не робити дуже небезпечного чергового кроку в українсько-російських відносинах.

 

Чи є право на денонсацію? Безперечно, є. Але якщо змінились обставини. І президент України чітко говорить: «Так, ми розуміємо, що від бартерної схеми, яка була до сьогоднішнього дня, ми готові переходити на грошові відносини». І очевидно це і є зміни в ту угоду, яка до 2009 року. Але в односторонньому порядку, а тим більше так швидко, як це робиться, це не що інше, як спроба просто поцькувати трошки, погратися з Україною. Я вважаю, що це не є коректно з боку Росії.

Я так розумію, Україна вірить у мудрість Путіна, що той лякає, лякає, а потім нічого не зробить

Сьогодні, наскільки я володію ситуацією, в Росії сама російська еліта сьогодні є не на стороні Путіна в його мовчанні. А тим більше не на стороні Газпрому. Сьогодні думаючі люди думають, що це гра не за правилами. Я вже не кажу про еліту українську. Росія програє. Думається, що маніпулювати з довірою і своїм авторитетом не варто. Це моя порада. Я думаю, що це розуміє не гірше політикум Росії, і мені здається, що виважена політика президента України тому приклад, як з цієї ситуації варто виходити.

Пригадаємо списки: флот, скажімо, локаційні станції, кримські маяки, що працюють більше на ЧФ, ніж для України, труби, що далі можна вписати в список?

Зрештою, всі проблеми транзиту, які сьогодні також є пільгові для російсько-українських відносин. І я не думаю, що в тому балансі, якщо перейти на світові ціни, Україна може мати від’ємне сальдо достатньо катастрофічне. Ну, і зрештою, ми маємо зрозуміти, що якщо ми хочемо конкурентну економіку, і про це ми говоримо сьогодні відверто, то ми маємо бути в конкурентних умовах.

 

Якщо ж тільки ми будемо себе вирощувати в пільгових парникових умовах, безперечно наша продукція не може бути конкурентною. І проблема стоїть не в тому, що ми не хочемо переходити на паритетні ціни рівнозначні з іншими європейськими країнами, а що змінювати враз ці умови. Давайте будемо домовлятися, встановлювати відповідний графік. І, мені здається, що це достатньо щиросердечно і відверто. Оскільки, якби ми не говорили - бракоразводний процес ще не завершився.

Сьогодні Росія натякнула: «Ах, ви хочете до Стокгольмського суду йти? Будь ласка! І ми туди підемо, в разі, якщо Україна почне несанкціоновано забирати газ. Це бравада, якщо ми почнемо забирати газ, вони зможуть це зробити?

Ми не з точки зору, що забираємо газ. Ми з точки зору того, що порушується угода, яка існує до 2009 року. Більше того – є гарантії держав, які, штовхаючи Україну до без’ядерного статусу, говорили не лише про безпеку військову, про збереження і захист кордонів, але й про економічну безпеку. Що записано чіткою нормою.

Це може на Москву вплинути?

Це відповідальність, в тому числі і Москви, яка підписувала ці гарантії. І тому, мені здається, що за свої слова треба нести відповідальність не тільки сказавши «А», а і думаючи про те, чим ти закінчиш цей алфавіт.

 

Цей злам повинен був настати. Якщо ми кажемо, що переходимо в формат рівносторонніх відносин, а не бігаємо в вигляді сателітів і стаємо в фарватер якогось великого лайнера — то це є нормально. Безперечно, ми маємо не згинати, якби мовити, свою претензію неадекватну своєму місцю в світовому розподілі праці, товару й капіталу. Україна має собі дати адекватну оцінку: не може бути завищення, але й не може бути потурання. Тому що тоді ця нація, цей народ не здатний ні на що.