Експертне-опитування: "Хто може допомогти українській владі у вирішенні газового питання?"

27 грудня Юлія Тимошенко у прямому ефірі телеканалу "Інтер" заявила про те, що готова надати свою допомогу Президентові Ющенку у вирішенні проблем, пов'язаних з постачанням газу в Україну.

У зв'язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням:

"Хто може допомогти українській владі у вирішенні газового питання?"

Віктор Небоженко (керівник соціологічної служби "Український барометр"):

"С одной стороны, Тимошенко прекрасно помнит, как сразу после скандала (политического развода) Президент Ющенко выступил с обвинениями, что, будучи премьер-министром, Тимошенко "закрыла" свои долги используя свою должность. В этом смысле она вряд ли не помнит об этом далеко идущем высказывании Президента и наверняка оскорблена. Она вряд ли может рассчитывать на понимание им ее роли в газовых процессах.

Но с другой стороны, то, что Россия наоборот освободила Тимошенко от всех возможных судебных перспектив и прокуратура РФ закрыла дело против нее, делает Юлию Владимировну действительно одной из фигур, которая могла бы, хотя и не прямо, а косвенно, участвовать в решении газового конфликта.

 Конечно же, это очень опасная игра, предполагающая с одной стороны конкуренцию с Януковичем, который, в общем, всегда должен был быть защитником русско-украинских отношений. А с другой стороны, вполне возможно, что как всегда Юлию Владимировну могут использовать и вместо желаемых политических дивидендов она получит еще одну головную боль в политике и бизнесе".

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

"Дуже впевнена позиція української влади та надто недолуга поведінка російської сторони можуть наштовхнути на думки щодо таємної домовленості між керівництвом двох країн щодо "газового конфлікту".

 Для української влади виграш може бути подвійний: з одного боку неконструктивні дії російського керівництва, така собі "газова Тузла" сприяє консолідації української нації, а в короткостроковій перспективі може допомогти рейтингові президентського проекту "Народний союз Наша Україна". З іншого боку, майбутнє підвищення цін в першу чергу вдарятиме по енерговитратних підприємствах-економічній опорі політичних конкурентів влади. Тож українську економіку може очікувати необхідна структурна перебудова, а в цій перебудові втрати можуть понести економічні угруповання, що стоять за політичними конкурентами, наприклад Партією Регіонів а нарощуватимуть міць "нові тигри", тобто бізнесмени, які стоять за НСНУ. Російський виграш - суто економічний, а враховуючи, що посилюються чутки, що після свого президентства Володимир Путін на пару з Герхардом Шредером очолять North European Gas Pipeline Company, то цей економічний виграш буде навіть не російської держави, а дуже конкретного російсько-міжнародного клану.

Якщо така версія виявиться правдивою, то навряд чи хтось допустить посередників для реального врегулювання конфлікту. До посередників можуть звертатися (як то до суду в Стокгольмі), але реальне рішення будуть приймати все ж таки українська і російська еліти між собою".

Дмитро Видрін (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

"Юлия Тимошенко. У нас, по-моему, нет других людей, которые 6ы сочетали в равной степени профессионализм в газовых делах, опыт в политике и политическую волю. Это те три компонента, сочетание которых необходимо для решения этих вопросов. У нас есть профессионалы, у которых есть политическая воля, а есть политики, у которых нет политического опыта в данной сфере. Тимошенко единственная у кого все три компонента налицо. Поэтому если ей поручат - будет все решено (поручат за неделю - за неделю и решит)".

Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

"Якщо б у Тимошенко була можливість, вона б тільки закопала це питання ще далі, але її досвід переговірника, я сказав би, як мінімум сумнівний. Ми пам'ятаємо, як вона вела переговори з нафтотрейдерами й чим це закінчилось. Очевидного позитивного досвіду в такого типу переговорах ми не знаємо. Такий досвід у неї був багато років тому, але він також специфічний. Позиція Росії чітко сформульована. Результат переговорів залежить від того, хто ці переговори веде.

Я думаю, що Віктор Андрійович розуміє, що, попри всі його розмови з Володимиром Володимировичем, навряд чи можна очікувати результату. Настільки недолуго реагувала на пропозиції Росії українська влада, що сьогодні вона загнала себе в глухий кут, і зараз вийти з нього зі збереженням обличчя для неї практично неможливо. Я думаю, що вони це розуміють і просто махнули на це рукою й вважають, що потрібно витиснути з цієї поразки якийсь позитивний результат у сенсі консолідації своєї частини електорату й привернення прибічників Юлії Володимирівни на свій бік".

Олександр Литвиненко (провідний експерт політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

"Можу лише прокоментувати заяву Тимошенко. Справа в тому, що вона не перша. Нещодавно була заява прес-служби ПСПУ, коли Наталя Вітренко їздила до Москви, і там зазначалося, що вона може виступити посередником, сприяти вирішенню газового питання. Ще до того була така ж заява з боку Януковича.

 Тобто тема ця зараз дуже модна. Але я не знаю, які є правові підстави і яку роль можуть відіграти політики, лідери партій у подібних конфліктах. Цей конфлікт має міжнародний характер, і роль окремої особи, якщо вона не має великих зв'язків серед обох зацікавлених сторін, буде суто піарівською.

Стосовно Юлії Тимошенко, людини, яку не так давно вважали одіозним політиком у Росії, важко сказати, чи буде її роль позитивною. Гадаю, це швидше зі сфери політичної реклами. Я думаю, що все-таки питання має вирішуватися на державному рівні і, незважаючи на те, що Україна і ще раніше Росія шукали посередництва інших держав, складається таке враження, що Захід дистанціюється від прямого втручання, в той же час неофіційно симпатизуючи тій чи іншій стороні. Так що я думаю, що в найближчий час це питання наших двосторонніх відносин і якісь посередники найближчим часом не з'являться".

Андрій Окара (політолог, Москва):

"Було б, звичайно, дуже пафосно, якби посередником виступили б якісь поважні особистості й не обов'язково політичні. Але для цього все одно потрібне політичне рішення.

Я думаю, що Тимошенко могла б. Інша справа, чи в інтересах це Президента. Звичайно, ні. Тимошенко для нього - як п'яте колесо до воза або не приший рукав. Я думаю, що негативу до неї в нього набагато більше, ніж до Януковича. Якби Юлія Володимирівна виступила таким посередником і в неї щось би вийшло, її рейтинг, її символічний статус збільшилися б, а в Президента відповідні показники зменшилися б.

 Тим більше, що мотивація Тимошенко яка: нічого не виходило, а тут раптом раз - і вийшло, причому в критичний момент. Я гадаю, що теоретично, знаючи її можливості, маємо, як у відомому анекдоті: "З'їсти-то він з'їсть, та хто ж йому дасть?". Так що, думаю, Президент перший стане, щоб не дати. У цьому є певна логіка. Вона, звичайно, якщо казати про інтереси держави, народу мала б бути іншою. А от суто політична логіка полягає в тому, щоби зробити все своїми силами. Хоча особисто я сумніваюсь, чи вдасться це".

Віктор Уколов (провідний експерт Центру екстремальної політики):

"Перш за все, виступ Тимошенко прояснив ситуацію, якими б могли бути справжні причини її відставки. Вона недвозначно заявила, що інформувала Президента, а відтак, і наближених до нього людей про контракт "Росукренерго", згідно з яким значна частина газу перепродувалася за вищою ціною на Захід. Очевидно, що хтось був зацікавлений у збереженні "статус-кво" в цій ситуації.

Неймовірно думати, що це був сам Віктор Андрійович, але подібних речей у бізнесі не пробачають, адже мова йде про 2,5 млрд. доларів. Достатня ставка, щоби відправити уряд у відставку і навіть прем'єр-міністра, адже це прибуток за один рік. З іншого боку, хто може допомогти? Може допомогти політична воля самого Президента. Якщо він буде принциповим, якщо дослухається тих порад, які йому пропонує не тільки Тимошенко, а й інші фахівці на газовому ринку, то це цілком по силах Україні навести лад у цьому питанні. Ми маємо унікальні газотранспортні можливості.

Маємо досить багато залежностей від Росії, але і вона багато в чому залежить від України. Ескалація конфлікту в стосунках не вигідна ані одній, ані іншій стороні. Відтак існує попит на нормалізацію українсько-російських стосунків, насамперед в економічній сфері. Якщо все буде відбуватися за законами справжнього ринку, то ситуація повинна нормалізуватися. На разі можна припустити, що існує конфлікт інтерпретацій між тими, хто хоче отримувати і далі надприбутки від посередництва на ринку газу, і тими, хто справді стурбований національними інтересами України".

Центр досліджень політичних цінностей