Дівчина вирішила на два тижні відмовитись від цукру і її зусилля не були марними

Дівчина вирішила на два тижні відмовитись від цукру і її зусилля не були марними. Ласунка довела собі, що може зменшити кількість цукру у раціоні.

Дівчина на два тижні відмовилася від солодощів і дізналася, що таке по-справжньому важке випробування. Дівчина завела щоденник, де описала свої відчуття і пояснила, чому не буде повторювати цей досвід, який не призначений для людей зі слабкими нервами, інформує Ukr.Media.

Стефані зі штату Массачусетс — любителька солодкого капучіно з Starbucks, перекусити шоколадкою, та й взагалі — їжа без додавання цукру для неї зовсім не їжа.

«У повсякденному житті я постійно додаю цукор майже у всі страви. Я не хочу розповідати кожному з вас, що і як потрібно їсти, але я знаю, що особисто я могла б скоротити кількість вживаного мною солодкого хоча б на два тижні», — розповіла дівчина.

Стефані розуміла, що це буде випробування не з легких. Щоб пройти його з мінімальними ризиками для себе і свого здоров’я, вона звернулася по допомогу до подруги-дієтолога — Пем Сміт.

Пем порадила Стефані концентруватися на тому, що вона їсть, а не на тих продуктах, від яких вона відмовляється, не допускати почуття голоду, їсти максимально часто і пити багато води.

Що можна їсти: усе, але без цукру. У раціон Стефані потрапили вівсяні каші, тости з авокадо, багато фруктів (які містять природний цукор), овочі, пасти і багато води — ніяких пакетованих соків і кави з сиропами.

Дієтолог також розписала ласунці, як під час перших п’яти днів буде змінюватися її самопочуття:

у перші два дні людина, яка відмовилася від цукру, почувається млявою і апатичною. Уся їжа, яку вона їсть, здається несмачною;
у третій день у тілі починають відбуватися хімічні зміни. Якщо пережити цей час і не зірватися, то ймовірність дійти до кінця буде вищою;
у четвертий день людині стане легше;
у п’ятий день — небезпека з’їсти усе солодке, що є на шляху. Випробування волі.

У інші дні, уточнила експерт, Стефані почуватиметься краще. У перший день дівчина справно дотримувалася дієти. Вона завела щоденник, де описувала свої відчуття.

«У перший день я зрозуміла, що доданий цукор є абсолютно у всіх продуктах. Я почувалася постійно голодною, навіть попри те що їла набагато частіше, ніж зазвичай».

Наступного дня, згідно з прогнозами дієтолога, усе стало ще гірше. Тоді ж Стефані зрозуміла, що їй доведеться відмовитися від своєї улюбленої холодної кави на вівсяному молоці.

«Я відчувала тупий головний біль. Я прокидалася голодною серед ночі. Я переконувала себе у тому, що я їм цукор. Їжа здалася мені до жаху огидною. Я постійно ходила сонною і не розуміла, що відбувається, але тепер я ціную фрукти».

У третій і четвертий дні Стефані думала лише про капучино на вівсяному молоці з сиропами.

«Я дуже хочу взяти до рук еспресо з коричневим цукром, вівсяним молоком і сиропом. Просто не можу вже це терпіти».

У п’ятий день дівчина відкрила для себе тости з арахісовою пастою і бананами.

«Вони такі солодкі, що геть вбивають мою тягу до цукру. Правда, не завжди».

У шостий день дратівливість Стефані через нестачу солодкого досягла свого піку.

«У шостий день я стала максимально дратівливою і дуже плаксивою. Я дуже співчуваю своєму нареченому».

Протягом наступних п’яти днів Стефані намагалася заповнити нестачу цукру за допомогою фруктів.

«Скільки одна людина може з’їсти фруктів протягом дня? Ліміт, схоже, не обмежений».

У 11-й день експерименту дівчина зрозуміла, що, здається, здається.

«Моя тяга до кави переросла у якийсь бунтарський стан розуму. Я не зможу нормально функціонувати, поки не замовлю собі воппер і картоплю».

Так, ласунка зірвалася на сендвіч, але продовжила свою дієту. Вона змогла протриматися два тижні без солодкого, попри те, що дозволила собі шкідливий перекус наприкінці випробування.

«Отже, у мене вийшло! Я прожила 14 днів, не відхиляючись від порад Пем. Ну крім одного разу. Я закінчила це випробування без головного болю і почала почуватися набагато краще. Але я витратила багато грошей на свіжі фрукти і шкодую, що мені ніхто не компенсує ці витрати. Я й надалі буду намагатися скорочувати кількість цукру у своєму раціоні, але не до такої міри».

Стефані робить висновок, що зменшувати кількість солодкого — це корисно, але крайнощів краще уникати.

aspekty.net