Україна продовжує торгувати на зовнішніх ринках із від’ємним балансом, постачаючи переважно сировину та ігноруючи зміни світової кон’юнктури через цілу низку факторів – нову адміністрацію у США, суперечності із китайськими інвесторами, вплив Brexit та пандемії коронавірусу на ЄС тощо. Номінально прийнята в 2017 році Експортна стратегія є декларативним документом, який весь цей час не вирішує важливих для бізнесу завдань, а Експортно-кредитне агентство, що могло стати потужним інструментом фінансової підтримки, досі не запрацювало в повній мірі. Експортери переконані: економічний блок Уряду, Міністерство закордонних справ повинні разом із бізнесом напрацювати експортну інфраструктуру, а саму Стратегію в цій царині зробити максимально конкретною, з чітким переліком цілей, шляхів їх досягнень, а також щорічною ревізією результатів.
Так в УСПП відреагували на анонсування Мінекономіки оновлення експортної стратегії України. Нагадаємо, чинний документ діє до 2021 року включно.
Урядовці обіцяють створити майданчик, на якому представники держави разом з бізнесом напрацюють пропозиції щодо точок зростання експорту, заходів уряду щодо його стимулювання, а також щодо посилення експортних інституцій або ж щодо створення нових органів.
«Одне із болючих питань – це відсутність в Україні системи фінансового забезпечення, страхування ризиків, умов участі компаній в тих тендерах, які проводяться на постачання продукції і послуг за кордоном. Досі не діє Експортно-кредитне агентство – попри прийняте законодавство. Наразі близько 70% вітчизняного експорту – це сировина. А ми знаємо про прогнози розвитку світової економіки, вони достатньо невтішні. Причини різні, починаючи з пандемії, відносин США з Китаєм і закінчуючи Брекситом, і в цих умовах постраждають ті економіки, які базуються на продукції з низькою доданою вартістю. Україні не слід вигадувати «велосипед» - потрібна повноцінна діяльність ЕКА, торгово-економічних представництв за кордоном та зусилля по покращенню інвестиційного клімату в Україні. Нагадаю, що за 2020 рік відтік прямих чистих інвестицій становив 400 млн. доларів. Нам потрібні кошти для модернізації виробництв з подальшим експортом товарів, а це або інвестиції, або кредитування. Потрібно те і інше. Плюс максимальна підтримка держави експорту високотехнологічної продукції. Такі можливості є. До прикладу, пандемія не стала на заваді експорту українських трамваїв «Татра» до Єгипту», - зазначив президент УСПП Анатолій Кінах.
В діловому союзі відзначають кілька тенденцій: по-перше, у світі триває подальша хвиля протекціонізму: за два роки кількість торговельних обмежень зросла майже вдвічі. Поза тим, Україна у локалізації виробництва та наданні преференцій національному виробнику просувається надзвичайно повільно, замовляючи катери, локомотиви, трамваї, гвинтокрили і тд.за кордоном, хоча має власні потужні підприємства в цій сфері. І це вже питання до прийняття цілої низки необхідних законопроектів та програм.
Друге, кількість робочих місць в промисловості скорочується (за рік близько 50-60 тисяч). До прикладу, за даними Держстату у 2018 році було зайнято в промисловості 2 млн.110 тисяч, а в 2019 - 2 млн.37 тисяч. При цьому заяви чиновників, що кількість робочих місць можна збільшити доволі легко, потрібне одне вольове рішення – неправда. Адже вартість створення нового робочого місця в індустрії варіюється в межах кількох десятків тисяч доларів. Тому суто одні «інвестиційні няні» чи гранти в 150 тис. грн. окремим трудовим мігрантам, що повернулися, ситуацію кардинально не змінять, принаймні на рівні держави і регіону. Потрібні комплексні програми модернізації для галузей промисловості. У тому числі, щоб такі документи корелювалися із Експортною стратегією.
На противагу Україні, в таких розвинених країнах, як США, Китай, Німеччина та ін.. – першочергова увага до динаміки робочих місць, з акцентом на розвиток технологічних, інноваційних сфер. І саме в ці та інші країни відбувається відтік «мізків» з нашої держави. Бо трудова міграція – це не тільки збирання полуниці в Польщі чи будівництва в Чехії, але й втрата висококваліфікованих кадрів в інженерії тощо.
В УСПП кажуть: сприяти експорту – це не просто показати перспективний ринок (в МЗС на наступний період таким назвали країни Африки). Для малого і середнього підприємництва таке практично недоступно через потребу величезних фінансових інвестицій – від оплати штату юристів, аналітиків-економістів, закінчуючи потребами капіталовкладень на етапі «завоювання» нового ринку.
«Це непросте завдання, а якщо вже віднайдену нішу на світовому ринку залишити навіть на деякий час – дуже сумнівно, що туди вдасться повернутися», - мають позицію експерти ділового союзу.
Відтак, мова знову ж таки йде про страхування ризиків (ЕКА) та Експортну стратегію, котра б діяла з урахуванням реальних ресурсів та запропонувала шляхи подолання цих та інших бар’єрів для МСБ. Бо саме малий і середній бізнес наразі (не враховуючи сировинних постачальників з АПК та металургії) – найбільш активний експортуючий сегмент ринку.
Для створення національної експортної галузі та її інфраструктури потрібно значні інвестиції, і тут уже можна говорити про державно-приватне партнерство.
Саме ці та інші питання мають стати ключовими в обговоренні Експортної стратегії України на наступний період, підсумували в УСПП.
Нагадаємо, баланс зовнішньої торгівлі товарами та послугами України за 2020 рік зведений з дефіцитом $1,677 млрд євро, а експорт просів на 2%.
e-news.com.ua.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
