Рекомендації МВФ йдуть на благо чи лише шкодять економіці України?

Як переконаний заступник керівника «Публічного аудиту» Андрій Вігірінський, Уряд України на сьогодні обирає неправильні методи впровадження вимог МВФ, через що посилюється соціальна напруга в суспільстві, а тому позитивний ефект для економіки від рекомендацій Фонду може й не настати.

«Наприклад, МВФ вимагає до 2017 року усунути дефіцит НАК «Нафтогаз України», який до кінця цього року становитиме 3,1% від ВВП. Справді, це необхідно робити, щоб пожвавити економіку країни, але не за рахунок шестикратного підвищення тарифів. При 40% інфляції, відсутності зростання економіки, індексації заробітних плат і пенсій люди просто не зможуть платити такі високі ціни за газ й опалення. Як наслідок, заборгованість перед монополістом лише зростатиме», – стверджує фахівець.

На сьогодні є й інші джерела додаткового доходу НАКу, але План реформування газової галузі затверджений вже після підвищення тарифів і наразі розтягнутий на два роки. «Відкладення в довгий ящик цієї проблеми може призвести до невтішних минулорічних результатів. Так, підтримка компанії вичерпала золотовалютні резерви НБУ, а для викупу валюти уряд докапіталізував НАК на суму понад 100 млрд грн, випустивши ОВДП, викуплені все тим же НБУ. Усе це вилилося в 200% девальвацію гривні вже в цьому році», – зазначає спеціаліст.

Як продовжує Андрій Вігірінський, умови угоди з МВФ також наклали табу на можливість Нацбанку фінансувати Уряд, тобто викуповувати цінні папери внутрішньої держпозики. Крім того, НБУ тепер обмежений у використанні резервних активів для адресних валютних інтервенцій на користь компаній енергетичної галузі – ДП НЕАК «Енергоатом» і НАК «Нафтогаз України». «Справедливо, що з цих компаній нарешті знято статус привілейованих учасників валютних відносин, і це усуне фактор тиску на міжнародні резерви, які повинні бути достатніми для забезпечення тримісячного імпорту», – вважає він.

Ще одним прикладом важливої реформи, але не зовсім коректного її втілення, є поліпшення корпоративного управління державними активами. За словами керівника «Публічного аудиту» Максима Гольдарба, МВФ вказав Уряду на негативну статистику роботи державних підприємств. Так, із 3350 активними є тільки 1833. Їх фінансування коштує бюджету 21,5% ВВП, а дивіденди від такого «господарювання» становлять на рік всього 0,2% від 40 млрд грн – саме в стільки оцінені корпоративні права України. Проте в приватизаційний перелік потрапили і ті підприємств, що на сьогодні приносять або можуть приносити солідні прибутки – це «Укрбуд», «Центренерго», 13 портів, «Херсонська ТЕЦ», «Президент-готель», Одеський припортовий завод.

Максим Гольдарб вказує: «на «ласі шматки», швидше за все, покладуть око вітчизняні олігархи, використовуючи афілійовані до них підприємства, зареєстровані в інших джерелах. Причому віддаватимуть ці підприємства за мізер, бо не можуть дорого коштувати активи, що розташовані в країні з наднизькими інвестиційними рейтингами».

Разом з тим однозначно позитивною вимогою МВФ, на думку керівника «Публічного аудиту», є обов’язкове розкриття структури і кінцевих бенефіціарів банківських установ, обмеження кредитування інсайдерів. Реформування податкової служби, з особливим акцентом на митницю, в автоматичному режимі адміністрування та відшкодування ПДВ, переведення великих платників податків на обслуговування в окреме управління в структурі фіскальної служби.

Нормалізувати валютно-фінансове життя країни та привести його у відповідність до реальних ринкових умов, як стверджує аудитор, є вказівка МВФ щодо скасування валютних обмежень. «Разом з тим ця установка прописана з застереженням: «у разі, якщо ситуація матиме тенденцію до поліпшення». Покращується ситуація чи ні – визначення досить суб’єктивне, тому цілком можливо, що валютні обмеження найближчим часом і не знімуть», – прогнозує він.

Сприятиме наповненню бюджету стягнення ПДВ із виробників сільськогосподарської продукції, хоча водночас це призведе до подорожчання продукції і втрати її конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішніх ринках.

У цілому, як резюмує Максим Гольдарб, МВФ вказала на ключові проблеми в різних секторах економіки, результатом яких, за розрахунками Фонду, має бути загальне поліпшення здоров’я фінансового сектора. Ці вимоги довели свою життєздатність на прикладі інших країн, але ідеальна ситуація на папері не завжди збігається з реаліями. «Вітчизняні умови зіткнулися зі зволіканням із реформами та непродуманими механізмами їх втілення, причому на всьому цьому фоні продовжує процвітати корупція».