Дозволити чи заборонити зброю поза межами АТО? Шукали варіанти у Дебатах PRO

Зброя увійшла у наше повсякдення після початку військового конфлікту на Сході країни. Кримінальний кодекс забороняє мати зброю, окрім мисливської, всім українцям. То чи йдеться про порушення закону, якщо ми говоримо про факти вільного володіння нею?

Україна нині лишається єдиною європейською країною, яка не має відповідного законодавства. Але й воно не одразу передбачає дозвіл на вільне використання зброї. За соціологічними даними більшість українців – проти цього. То чи варто давати зброю в руки кожному у складній психологічній ситуації в країні? Чи є наявність вільного обігу зброї правом на самозахист? За яким сценарієм легалізації варто діяти в Україні?

На ці питання намагалися знайти відповіді експерти й учасники сьомого випуску ток-шоу на соціально-важливі теми "Дебати PRO".

Аудиторія традиційно розділилася, але не порівну. Прихильників дозволу зброї було помітно більше. Тих, хто проти її розповсюдження поза межами АТО, було менше. Таку ж думку – не дозволяти – підтримав і народний депутат Мустафа Найєм. Він наголосив, що питання володіння зброєю порушується під час військового конфлікту. "Регуляторні питання щодо зброї зараз не вирішені – це перше. По-друге, немає культури населення, немає навіть стратегії державної влади давати довідки про психічне здоров’я. Тому на даний момент говорити про вільний дозвіл зброї – зарано. Рано чи пізно це станеться, але сьогодні це завчасно".

Натомість нардеп України Сергій Висоцький має протилежну думку, аргументуючи її тим, що: "Ми лише робимо вигляд, ніби зброя українцям не дозволена. Ніби у багатьох вдома її немає, а по факту війни і по факту того, що із зони АТО до нас заїхало біля семисот тисяч стволів. Ця зброя зберігається вдома. Вона у населення є – питання в тому, щоб лібералізувати цю сферу й підготувати законодавчу основу, щоб в умовах війни створювати територіальну оборону, осередки партизанського спротиву, щоб прививати людям культуру поводження зі зброєю. І головне – легалізувати те, що приїхало із зони АТО".

Експерт Центру політико-правових реформ Дмитро Калмиков не є категоричним противником розширення кола легального обігу зброї, але вважає, що за нинішніх умов таке рішення було б передчасним: "Не завадило б детально вивчити закордонний досвід, особливо тих, де був відносно вільний обіг цивільної зброї, який потім обмежувався чи взагалі скасовувався. Наприклад, у США, Канаді, Австралії. У Бразилії зростання кількості вбивств цивільного населення пов’язують саме із вільним використанням зброї, що є "на руках".

"Треба просто сказати  правду, – наголосив голова наглядової  ради Української асоціації власників  зброї Георгій Учайкін. – Україна  – єдина держава в Європі, де  немає свого зброярського законодавства. Заперечувати це – безглуздо. Досвід усіх країн світу доводить, що з ухваленням відповідних законів зменшуються показники злочинності, а громадської безпеки – покращуються. Наші сусіди молдавани, які мали приблизно такий же конфлікт на схожій основі, ухвалили закон, з яким нормально живуть і який став пропуском у Європу. Придністровська молдавська республіка теж ухвалила такий закон, до речі. Я дуже голосно сміятимуся, коли першими аналогічні закони ухвалять так звані "ДНР" і "ЛНР". А вони вже за крок від цього!"

Точка дотику опонентів стала помітною вже у першому раунді програми. Для всіх на першому місці – безпека людей в умовах дозволу чи заборони використання зброї, особливо коли йдеться не стільки про обмеження, скільки про контроль над цим процесом. Питання опонентів один одному стосувалися переважно готовності суспільства до такого важливого кроку як спеціалізоване законодавство, фінансової можливості середньостатистичного українця на купівлю зброї, її викрадення та статистики використання.

Як зробити життя безпечним? Як довіряти правоохоронним органам? Як контролювати обіг зброї? Навколо цих проблем продовжилася дискусія у другому раунді, й експерти мали змогу відповісти на запитання аудиторії. Глядачів у студії найбільше цікавили суперечності розробки закону, криміналізації бізнесу розповсюдження зброї й психологічної агресивності людей, які тримають її в руках.

Свої запитання завдяки соціальним мережам змогли поставити й телеглядачі Першого. Проблема окреслилась у нових векторах – чи зможуть правильно використовувати зброю жінки? Чи не підвищиться рівень жорстокості за умови її легалізації?

Завершенням дискусії традиційно стали пропозиції компромісів – цього разу їх було названо сім. Учасники переконані, що почати процес легалізації потрібно з професіоналів, обов’язково треба підвищити рівень знань щодо відповідального користування зброєю, запровадити тривалий процес контролю перед наданням дозволу, почати з видачі дозволів на короткоствольну нарізну зброю, залучити широке коло експертів до обговорення законодавчого регулювання проблеми, заборонити видачу травматичної зброї всім, окрім представників силових структур, створити незалежну агенцію контролю за зброєю.

Кожен з експертів висловив свою фінальну позицію, що дало змогу зрозуміти – проблема отримала нові варіанти вирішення. "Вже ніхто не заперечить, що нам потрібен закон. Питання тільки – який. Давайте спробуємо втілити те, що ми тут проговорили. У СРСР сексу не було, але люди все одно множилися. Так само і зі зброєю в Україні – вона є, але ніхто цього не визнає. Тішить принаймні те, що це питання нарешті почало обговорюватися", – підсумував секретар Київської міської ради Олексій Резніков.