Голова профільного комітету ВРУ — за відкритий доступ до архівів комуністичних спецслужб

Голова Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України Микола Княжицький підтримав «Концепцію забезпечення відкритого доступу до документів з архівів комуністичних спецслужб», підготовлену громадськими екпертами з Центру досліджень визвольного руху в рамках Ініціативи Реанімаційний пакет реформ.
Архівні документи каральних органів СРСР досі залишаються практично закритими для дослідників та громадян, особливо ті, що зберігаються у відомчих архівах МВС та Служби зовнішньої розвідки. Архів СБУ торік відновив доступ до розсекречених документів, проте цей доступ, як і раніше, залежить від доброї волі керівництва установи.
Щоб змінити ситуацію та забезпечити згідно європейських вимог сталий відкритий доступ до фактів про політичні репресії та масові порушення прав людини, громадські експерти підготували Концепцію. Документ визначає шляхи та організаційні кроки: для громадян мають стати доступними документи колишніх спецслужб, їх накази, внутрішня документація, кримінальні, оперативно-розшукові, агентурні справи тощо, а також документи українського визвольного руху, які вони конфісковували.
На черзі — ухвалення спеціального закону про порядок доступу до документів радянських спецслужб та інформації, що в них міститься. Проект закону, який готується на основі Концепції, передбачає створення архіву Українського інституту національної пам’яті. У ньому будуть акумульовані документи радянських каральних органів, які зараз розкидані по архівах різних силових відомств — Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки та ін.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Микола Княжицький запевнив, що комітет співпрацюватиме над змінами до законодавства в цьому питанні з громадськістю, Інститутом національної пам’яті та Державною архівною службою.
«Архіви існують для того, щоб з ними працювали, вивчали. Якщо у нас є інституція, яка називається Інститут національної пам’яті, то їхня справа, використовуючи сучасні технології, все, що в архівах стосується національної пам’яті, оцифрувати і викласти в інтернет відповідно до певної методології і почати вивчати. Ми повинні змінювати галузевий підхід у архівній справі, але це не означає, що ми повинні від нього відмовлятися», — пояснив Голова Комітету.
Існування Галузевих державних архівів сучасних силових органів — це нонсенс, вважає заступник директора Інституту історії України, екс-голова Держкомархіву  Геннадій Боряк.
«Коли створювалися ці архіви — це був компроміс зі спецслужбами, які були тоді надзвичайно потужні. Зараз ми маємо визначитися із цими недодержавними архівами. У першу чергу треба вилучити із структури Служби безпеки України так званий Галузевий державний архів разом із документами, співробітниками і обладнанням. Це все треба фізично перевести на ту площадку, де передбачається існування Архіву інституту пам’яті. Те саме треба зробити і з Галузевим державним архівом МВС», — наголосив Геннадій Боряк.
Думку про створення єдиного архіву підтримали також історики-дослідники, зокрема, Юрій Шаповал, Іван Патриляк. “Ми пам’ятаємо, коли в архівах вдавалося знайти якісь документи тільки по знайомству. Це абсолютно неправильно. Будь-який історик-дослідник був би щасливий, якби архіви з відомства спецслужб були переведені в установу, де б вони сконцентрувалися. Якщо це буде Інститут національної пам’яті — то це оптимально”, — сказав декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Патриляк.
Участь в обговоренні Концепції взяли Голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Микола Княжицький, Голова Державної архівної служби України Тетяна Баранова, Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, Директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Ігор Кулик, в.о. диреткора Центру досілджень визвольного руху Андрій Когут, історики та архівісти.
Круглий стіл-обговорення, організований Центром досліджень визвольного руху та Комітетом Верховної Ради України з питань культури і духовності, пройшов в рамках діяльності Реанімаційного пакету реформ за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Програми «РАДА. Підзвітність, відповідальність, демократичність».