Новые подробности резонансного ДТП в Киеве

Чоловік витрачався на столичних адвокатів, нічого не сплативши потерпілим.

Андрій С. упевнено вів машину. Він любив їхати вночі – траса вільна, лише зрідка назустріч потрапляли автомобілі. Єдина проблема – погані дороги, адже хоч він часто їздив у Чортківський район, усіх ям та вибоїн не запам’ятаєш. До того ж у салоні сидів його товариш Володя В. зі своє молодою дружиною, тож водій не поспішав.

Раптом темряву попереду пронизало світло фар. «Якось дивно їде», - подумав Андрій, скинувши газ, хоча його «Жигулі» і так їхали не швидко, та автоматично глянув на годинник: було п'ятнадцять хвилин на першу ночі 20 серпня 2011 р.

Юнак уважніше придивився до зустрічного авто та нарешті зрозумів: той їде по його смузі, просто мчить назустріч. «Він що, здурів», - майнула думка. Він не встиг нічого зробити, як відчув шалений удар, гуркіт та скрегіт, тіло пронизав жахливий біль, і все. Удар був такої сили, що ВАЗ-21115 розвернуло та відкинуло на узбіччя. 22-річний Андрій із другом-ровесником загинули на місці. Ольга В., дружина Володі, яка сиділа поруч із чоловіком, отримала множинні травми і у шоковому стані була госпіталізована у місцеву лікарню.

Травми середньої тяжкості отримав і водій зустрічного буса «Мерседес-бенц» - 30-річний Орест Б. Незабаром судова експертиза встановила, що обидва водії перебували у легкому ступені сп’яніння. Як Б. міг сісти за кермо, адже біля нього сиділа дружина з маленьким сином, а позаду в салоні – їхня знайома також із диною та місцеві музики. Компанія верталась із Гусятина, де урочисто відкривали стадіон. На щастя, всі пасажири відбулися незначними подряпинами, синцями та переляком.

Під час досудового та судового слідства обвинувачений лише частково визнав свою провину. Емоційно розмахуючи руками, він стверджував, ніби під час руху побачив попереду велосипедиста. Об’їжджаючи його, виїхав на зустрічну смугу. І раптом побачив автомобіль, що їхав назустріч із вимкненими фарами.

Проте висновки транспортної судової експертизи в сукупності з іншими доказами, насамперед із уривками спогадів Ольги, повністю спростували твердження винуватця трагедії.

Тим не менше, майже 3 роки збідованим батькам загиблих хлопців із Пробіжної на Чортківщині довелось оббивати пороги, щоб добитися суворого покарання для винуватця аварії. Уже в апеляційному суді Тернопільської області мати Андрія С., пані Ірина, все повторювала:

- Того дня ніщо не віщувало біди. Андрійко (так вона лагідно називає сина) вранці сходив до церкви, потім цілий день, ніби відчуваючи щось, усе тулився до мене, дякував, що попрала і попрасувала, ліжко йому перебрала. А я собі тішилася, що матимемо на старість років захист і притулок біля сина. Адже Андрій жив з нами. Того року отримав диплом Тернопільського технічного університету.

У сусідньому селі мешкав їх старший син, який обрав шлях священнослужителя. Саме до нього вирішив поїхати того трагічного вечора Андрій. Водночас підвезти додому попросилось і молоде подружжя В. Ольга з Володимиром гостювали у матері, а того вечора вирішили повертатися додому, у Товстеньке.

До речі, Володимир закінчив дяківську академію, мав стати дяком-регентом, ще змалечку він прислуговував у місцевому костьолі. Він був єдиним сином у пані Люби В. Услід за онуком від горя померла і його бабця. І тепер пані Люба В. лишилась одна-однісінька у хаті зі своїм горем. Утім замість співчуття автовбивця дорікнув їй у суді, нащо такий дорогий (аж за 26 тис. грн.) пам’ятник синові поставила.

- Я ці гроші збирала Володі на весілля, а довелось витрачати на похорон, - гірко зітхає Любов В. Від туги та відчаю жінка захворіла на онкологію, перенесла операцію, та кому болить чужий біль?

Замість того, щоб хоча б частково компенсувати батькам втрати за похорони власних синів, Орест намагався відтягнути слідство, суд. За ці майже 3 роки він із готовністю витрачався на столичних адвокатів, проте лише частково компенсував витрати на лікування Ольги В., не сплатив і копійки батькам загиблих юнаків. Але ж у самого підростає син, та співчувати чужому горю так і не навчився.

Отож у частині кримінальної відповідальності колегія лишила без змін вирок Чортківського районного суду – 7 років позбавлення волі. Щодо цивільного позову потерпілих, колегія направила його на новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Источник