КСУ урівняв громадян з державою в праві оскарження певних судових рішень: про що саме йдеться

Другий сенат Конституційного суду 1 березня визнав неконституційними приписи Кодексу адміністративного судочинства в тому, що вони унеможливлюють апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви про протиправність рішень, дій чи бездіяльності того чи іншого суб’єкта владних повноважень.

Як ідеться у повідомленні КС, цим він урівняв особу в правах із державою в адміністративному судочинстві. Відповідне рішення було ухвалено у справі, відкритою за скаргою громадянина В’ячеслава Плескача, який просив перевірити на відповідність Конституції приписи частини 1 статті 294 та частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства.

Заявник зазначав, що ними не встановлено право на апеляційне оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383, але при цьому встановлено право на апеляційне оскарження ухвали про задоволення такої заяви.

На думку чоловіка, це є проявом законодавчої дискримінації і порушенням частини 1 статті 24 та пунктів 1 і 3 частини 2 статті 129 Конституції, оскільки рішення, ухвалене на користь держави, апеляційному оскарженню не підлягає, а ухвалене не на її користь – може бути оскаржене.

КС дійшов висновку, що законодавець для забезпечення дієвості правовладдя та права особи на судовий захист повинен запровадити такий механізм адміністративного судочинства, за якого особа не перебуватиме в гіршому процесуальному становищі порівняно з органами державної влади та їх посадовицями та матиме реальну процесуальну можливість захистити і поновити свої порушені права, свободи та інтереси, зокрема завдяки через право на судовий захист.

Він вказує, що судовий контроль за виконанням судового рішення є найпершим елементом в юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення, особливо в разі, коли таке судове рішення ухвалено на користь особи в юридичному спорі супроти органів влади чи їхніх посадовців.

При цьому Верховна Рада, не встановивши для особи-позивача права оскаржити залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 КАС, не виконала, на думку КС, головного обов’язку, покладеного на неї частиною 2 статті 3 Конституції, оскільки не встановила такого дієвого судового контролю.

На думку КС, це порушує принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, права на апеляційний перегляд справи та обов’язковості судового рішення, що є неодмінними вимогами правовладдя як засади конституційного ладу в Україні.

Зрештою КС пішов далі вимог заявника і визнав факт того, що приписи вказаних норм КАС унеможливлюють зазначене апеляційне оскарження, таким, що порушує частину 2 статті 3, частину 1 статті 8, частини 1 та 2 статті 55, частину 5 статті 125, пункти 1, 8 та 9 частини 2 статті 129, а також статтю 129-1 Конституції.

Згідно з рішенням, з 1 березня норми частини 1 статті 294 та частини 6 статті 383 КАС, які унеможливлюють оскарження залишення вищевказаних заяв без задоволення втрачають чинність. Парламенту КС доручив привести ці норми у відповідність до Конституції, втім ніякого терміну щодо цього в рішенні не встановлено.

Тимофій Бесп'ятов

Інф. delo.ua