Що таке підходяща робота для безробітного, і як держава стимулює зайнятість населення

Наприкінці жовтня 2022 року Верховна Рада України ухвалила Закон 2622-ІХ, який зачепив різні аспекти сфери зайнятості — від нових положень щодо компенсаційних заохочень для роботодавців у разі працевлаштування безробітних до чергових змін у статусі безробітного.

Фахівці порталу robota.ua розповіли про нові категорії осіб, які можуть вважатися безробітними, оновлене поняття підходящої роботи, а також про методи, якими законодавець заохочує працевлаштовувати безробітних.

Розширення кола осіб зі статусом безробітного
Одним із нововведень Закону стало те, що до переліку категорій осіб, які можуть набути статусу безробітного додали ще одну групу осіб. Відтепер, безробітними можуть бути визнані зі всіма похідними від цього гарантіями такі особи:
одинока мати або батько, яка/який доглядає за дитиною з інвалідністю (без обмеження по групі та підгрупі);
один з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновитель, опікун, піклувальник дитини з інвалідністю підгрупи А.

Ці особи також повинні мати право на призначення надбавки на догляд за дитиною згідно з вимогами Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».

Отже, одинока мати чи батько, або один із них мають право на отримання допомоги по безробіттю певної тривалості (варіюється від 180 до 360 календарних днів) залежно від страхового стажу.

Наприклад, при страховому стажі до 3 років, виплати по безробіттю зберігатимуться до 180 календарних днів, при стажі до 6 років — 210 календарних днів тощо. Максимальний термін виплати допомоги сягає 360 календарних днів у разі наявності страхового стажу понад 30 років.

Деталізація поняття підходящої роботи
Закон також конкретизує та дещо розширює критерії, згідно з якими запропонована безробітним особам робота вважається підходящою, або, навпаки, непідходящою.

Отже, підходящою для безробітного вважається робота, яка одночасно:
Відповідає освіті, професії, спеціальності, кваліфікації, а також набутому за період своєї трудової діяльності досвіду роботи. Враховується тривалість роботи за професією, спеціальністю, кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Враховує транспортну доступність. Підходящою вважається робота, якщо час та відстань проїзду до місця роботи в один бік не перевищує півтори години та 60 кілометрів (при повному робочому часі) або однієї години та 40 кілометрів (при неповному робочому часі).

Відповідає рівню заробітної плати залежно від тривалості безробіття. Під час підбору підходящої роботи враховується заробітна плата різних розмірів залежно від тривалості перебування у статусі безробітного. Наприклад, для безробітних протягом 3 місяців з дня присвоєння такого статусу — не нижче розміру заробітної плати за останнім місцем роботи. Така сума зменшується до 60% відсотків розміру заробітної плати за останнім місцем роботи для осіб, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного від 3 до 6 місяців тощо.

При цьому, незалежно від зазначених правил щодо транспортної доступності, робота є підходящою, якщо працедавець створив умови для перевезення до місця роботи у разі відсутності такої транспортної доступності або забезпечив особу місцем проживання, в тому числі шляхом повної або часткової компенсації вартості таких витрат.

Втім, Закон не деталізує розміру часткової компенсації витрат, що створює ризики того, що навіть формальна мінімальна компенсація буде вважатись ознакою того, що робота є підходящою.

Нові підходи до стимулювання зайнятості
В Законі також вказану заходи, якими планують заохочувати роботодавців до прийняття на роботу безробітних за направленням центру зайнятості. Так, компаніям пропонують компенсувати витрати на ЄСВ у різних розмірах та різної тривалості залежно від категорії працівників.

Наприклад, за такими нововведеннями роботодавець матиме право на компенсацію своїх фактичних витрат на ЄСВ (не більше 5 896 грн) за зареєстрованого безробітного, який перебував у статусі такого понад 6 місяців, якщо строк працевлаштування у роботодавця становить не менше 2 років.

Втім, якщо працівника, за якого виплачувалась компенсація, звільнили за угодою сторін або у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (в тому числі у зв’язку із ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників) до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості, то роботодавець буде зобов’язаний повернути виплчені йому кошти.

Виняток — якщо на робоче місце звільненого працівника роботодавець працевлаштував іншого зареєстрованого безробітного до закінчення визначеного строку збереження гарантій зайнятості.

Інф. finance.ua