Розрив між Україною та світом треба розглядати як проблему національної безпеки

Серед багатьох проблем, які створюють ризики не лише для розвитку української держави, але й для її існування, є постійно  наростаючий розрив економічних показників нашої країни і навколишнього світу.  Авторитетні світові фінансові структури відверто  формують неприємні, такі, яких ми раніше не чули,  висновки. В звіті МВФ в кінці 2018р.   Україна називається найбіднішою державою в Європі, у  звіті Світового банку сказано,  що Україні, щоб наздогнати нинішніми темпами (з зростанням ВВП на рік 2-3%) Польщу, необхідно 50 років, Німеччину – 100 років. Безпрецедентний розрив між нами і розвинутим світом нівелює шанси держави зайняти гідне місце в світовій конкуренції.  Таку думку голова Антикризової ради громадських організацій, президент УСПП Анатолій Кінах висловив на нещодавньому засіданні АРГО та правління УСПП.
«Ми недавно зробили порівняння Польщі та України. На початок 2019р. ВВП Польщі наближається до 600 млрд. дол., що в  5,5 рази вище  українського (близько 115-117 млрд. дол.). Золотовалютні резерви  у нас –  порядку 20 млрд. дол., а польські близько  118 млрд. дол.  Український експорт складає на рік  47-50 млрд. дол., польський –  270 млрд. дол.  Незрівнянні характеристики, хоча за структурою населення, за  площею  це достатньо наближені держави, при цьому на  початок 90-х Україна випереджала  Польщу мінімум на 15-20%. Такі порівняння з найближчим сусідом, який нині є вагомим працедавцем українських трудових мігрантів,  вимагають невідкладних і професійних дій», – наголошує президент УСПП.
На його думку, справа не лише в тім, що українські показники гірші за інші. Тривала стагнація не дає реалізуватися системним ринковим механізмам, чесній конкуренції,  обумовлює поглиблення відставання,  сприяє його затягуванню та остаточному скочуванню в статус сировинної економіки.
Україна позичає боргові кошти на зовнішніх ринках за вищими ставками порівняно з середньоринковими, і це обумовлено найгіршим кредитним рейтингом серед сусідніх країн. За таких умов займатися  нескінченними запозиченнями – це відбирати в себе,  своїх дітей і  онуків майбутнє.
Вітчизняна економіка через низьку причин – фінансову знекровленість, зарегульованість, відсутність державної промислової політики, незавершеність податкової реформи тощо –  слабко реагує на нові світові тенденції індустріалізації,  що також сприяє поглибленню істотного  технологічного  розриву з  лідерами світу.
Погіршується  технологічна структура виробництва. Частка високотехнологічного експорту в загальному експорті продуктів промисловості становить лише 5-6%, сировинного ж добігає 70%.
«Відомо, що за останні 50 років держави, що експортують готову продукцію, збільшили свою частку на світовому ринку з 48% до 72%, а країни, що продають за кордон сировину, знизили з 52% до 28%.  Знаходячись в такому тренді, Україна лише закріплює  експортно-сировинну модель економічного розвитку», –  підкреслює лідер ділової спільноти.
Іноземні інвестиції не зосереджені в промисловості, не супроводжуються трансфером технологій і не інтегровані в національні плани розвитку. Ключовими  перешкодами на шляху до інновацій в промисловості є високі витрати, брак фінансових ресурсів, відсутність сприятливого ділового клімату.  Підприємства освоюють нові технології,  переважно імпортуючи інвестиційні товари, а не докладаючи зусилля з  створення нових продуктів і процесів.
Замість того, щоб стимулювати кращі промислові, підприємницькі,  наукові кадри, займатися реформуванням та відродженням економіки, держава лише констатує зростання трудової міграції та безпрецедентну депопуляцію населення.  Саме тому розрив між Україною та світом, що нас оточую, збільшується  і в якості життя, сферах його безпеки, освіти, охорони здоров’я. Кричущим є той факт, що   кількість людей, які захворіли на кір в Україні в 2018р.,  є найбільшою у світі (за звітом  ЮНІСЕФ).
«Переконаний, що тему відставання України не лише від найрозвинутіших країн світу, а від тих, с ким ми разом стартували на початку 90-х, треба невідкладно  розглядати у контексті захисту національної безпеки.  Ми не можемо дозволити собі програти битву за місце під сонцем, пасти задніх у рейтингу світової конкурентоспроможності. Українська ділова спільнота вимагає від влади зосередженості на комплексному завданні сталого економічного розвитку, ставить невідкладне завдання не допустити зростання дистанції далі, бо це перекреслює майбутнє  наступних поколінь на українській землі», –  підсумував А.Кінах.