Нафтопереробну сферу не можна залишити на призволяще

Нафтопереробна промисловість країни, а також  система зберігання нафти і нафтопродуктів переживають не кращі часи.  І корені цієї проблеми –  у відсутності ефективної національної програми надійного забезпечення України вітчизняними та імпортними енергоносіями. Про це йшлося на нещодавньому засіданні правління УСПП та Антикризової ради громадських організацій.
«Ми маємо ситуацію, коли з  шести українських нафтопереробних заводів працює лише один Кременчуцький, який переробив в 2017р. лише  2 млн 350 тис тонн нафти. А на початку  незалежності в країні  переробляли 50 млн тонн нафти.  В той же час передові країни світу – Англія, Австрія, Італія – нарощують переробку нафти і вже перейшли рубіж 100 млн тонн, підвищуючи  свою енергетичну незалежність», – говорить головний інженер проекту ДП «ЛьвівДІПРОнафтохім» Богдан Максимович.
На думку промислової спільноти, є два шляхи відновлення і подальшого розвитку нафтопереробної галузі, це модернізація існуючих заводів і будівництво нового нафтопереробного комплексу. Найдоцільніше модернізувати діючий Кременчуцький НПЗ ( його потужності дозволяють переробляти 10 млн тон нафти на рік) і Надвірнянський НПЗ. Хоча останній тривалий час простоює, досить гарно збереглася техніка, його оновлення вимагає невеликих вкладень, щоб почати з переробки 1,5 млн тонн і довести до  4 млн тонн на рік.
Щоб знов не сталося так, щоб власник зміг зменшувати переробку нафти,  а тим більше закривати заводи, держава не має відсторонятися  від контролю за стратегічними галузями. Необхідно розробити відповідні законодавчі акти, які чітко регламентують управлінські процедури.
Щодо будівництва нового нафтопереробного комплексу, то оптимальним вважається створення такого  спільно з нафтохімічним виробництвом потужністю переробки нафти 8-10 млн тонн в рік. До складу інвесторів нових НПК необхідно долучати власників сирої нафти і обов’язково  – зацікавлювати виробників  АПК. Україна спроможна вирощувати до 100 млн тонн зернових з використанням екологічно-чистого землеробства. І тому взаємопов’язаність інтересів власників нафти і зерна сприятиме будівництву та безперебійної  експлуатації нових НПК.
Для успішної роботи нафтопереробки потрібна диверсифікація постачання  нафтою.  Найбільш перспективними постачальниками нафти можуть бути Азербайджан та країни Близького Сходу. Враховуючи будівництво Туреччиною нового каналу паралельно з Босфором створюються реальні умови для отримання нафти танкерами, слід також згадати про  нафтопровід Одеса-Броди до Балтійського узбережжя Польщі, знайти можливості дофінансування проекту.
Нарешті, Україні потрібно створення мінімальних запасів газу і нафтопродуктів. Відповідно до вимоги директиви 2009/119/с ЄС  та закону України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС» необхідно мати в наявності відповідні об’єми резервуарних баків. Таких поки що недостатньо. Більшість  нафтобаз експлуатується понад 50 років, обладнання нафтобаз є фізично зношене,  а самі нафтобази не відповідають вимогам сучасних норм і правил з їх експлуатації, охорони навколишнього середовища, не мають  надійного устаткування для виявлення надзвичайних ситуацій. Ділова спільнота висловила переконання, що ця проблема потребує невідкладної уваги та вирішення.
«В умовах, коли Україна вимушена вести військові дії на сході, коли армія критично залежна від постачань високоякісних паливо-мастильних матеріалів, галузі нафтопереробки та  зберігання палива виходить на перші позиції серед стратегічних. Завдання промислової спільноти – допомогти країні   зробити їх такими методами державно-приватного партнерства, акцентування уваги на проблемах галузі, посилення  вимог до законодавців. Таким чином ми не лише отримаємо відновлені заводи, але й посилимо свою енергетичну незалежність, зможемо   щорічно поповнювати національну скарбницю в обсязі понад 20 млрд грн.», – підсумував президент УСПП Анатолій Кінах.