Україна має 130 тис. пам’яток культурної спадщини. За умови їх збереження та ефективного розвитку навколишньої інфраструктури, країна може суттєво збільшити свій культурний і туристичний потенціал. Проте чинне регулювання не забезпечує захисту культурної спадщини і провокує численні корупційні зловживання.
Станом на 1 жовтня 2017 р. в Держреєстрі нерухомих пам’яток України значиться 906 пам`яток культурної спадщини національного значення та 8 065 місцевого. З метою захисту вони вносяться до Списку історичних населених місць, якими сьогодні визначено 401 населений пункт в Україні. Згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», для населених пунктів - історичних місць в межах визначених ареалів у складі генерального плану мають бути визначені режими регулювання забудови та розроблені історико-архітектурні опорні плани. Проте станом на вересень 2017 р. такі плани затверджені лише у 86 населених пунктах, тобто в 20% історичних місць України. Так, в 80% населених пунктів правила забудови фактично не регламентовані. Більш того, опорні плани відсутні в 50% обласних центрів, зокрема Києві та Львові, де розташовані об’єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Шляхи вирішення проблем регулювання ринку представники влади, бізнесу та громадськості шукали 20 листопада під час Круглого столу «Нове будівництво на територіях розміщення об’єктів культурної спадщини», організованого Офісом ефективного регулювання BRDO за підтримки EU4Business\FORBIZ в рамках Публічного діалогу #PROДіалог.
При регулюванні нового будівництва на територіях розміщення об’єктів культурної спадщини держава застосовує 8 інструментів. Експертний аналіз цих інструментів та відповідних процедур виявив, що чинне регуляторне поле не забезпечує належного захисту культурної спадщини і створює суттєве навантаження на бізнес. За даними дослідження BRDO, з 18 актів, що регулюють ринок, 10 потребують актуалізації. Повноваження органів охорони культурної спадщини різних рівнів дублюються, відкрита інформація про межі територій пам’яток відсутня, мають місце законодавча колізія щодо необхідності застосування інструментів та невизначеність процедур.
«Замовник будь-якого будівництва на території розміщення культурних пам’яток має від 4 до 10 разів звернутись до одних і тих самих органів охорони культурної спадщини, що не гарантує їхнього збереження. Окремі інструменти створюють штучні бар’єри для використання територій, а такий як погодження історико-містобудівного обґрунтування взагалі не передбачений на рівні закону. Його розробка встановлюється лише методичними рекомендаціями Мінкультури, проте застосування саме цього інструменту дозволяє сьогодні обходити норми генпланів і несе суттєві ризики для збереження культурної спадщини», - відзначила Керівник сектору «Будівництво» BRDO Олена Шуляк.
З сумнівною доцільністю існування цього інструменту погоджується і Заступниця Міністра культури України Тамара Мазур. «Ми підтримуємо скасування історико-містобудівного обґрунтування, відповідна постанова зараз проходить погодження КМУ. З 1 січня воно має бути скасоване у тих населених пунктах, де вже є опорні плани, в решті – за рік. Ми поділяємо бачення BRDO і сподіваємось, що зможемо втілити описані у дослідженні заходи для прозорого функціонування системи та збереження культурної спадщини», - відзначила вона.
Незважаючи на велику кількість дозвільних та погоджувальних процедур, в Україні фактично відсутня ефективна система та процедура оцінки впливу об’єктів будівництва на культурну спадщину, зокрема всесвітню. На цій проблемі постійно наголошує Комітет всесвітньої спадщини UNESCO. В Україні розташовано 7 об’єктів всесвітньої спадщини UNESCO, і висотне будівництво у буферній зоні може негативно впливати на їх видове розкриття та навіть загрожує їх знеціненням.
За оцінкою BRDO, у якості невідкладних заходів необхідно, зокрема:
- Прискорити підготовку та прийняття змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» для усунення суперечностей між нормами законів про культурну спадщину та містобудівну діяльність.
- Оприлюднити повну базу нерухомих об’єктів культурної спадщини.
- Прискорити розробку генпланів для всіх населених пунктів країни, зокрема Києва.
- Гармонізувати національне законодавство відповідно до норм міжнародного права у сфері охорони культурної спадщини, зокрема Конвенції про захист світової культурної та природної спадщини.
Участь у заході також взяли Директор Українського державного інституту культурної спадщини Ольга Пламеницька, Депутат Київської міської ради Ольга Балицька, представники Міністерства регіональної політики, будівництва та ЖКГ, Державної архітектурно-будівельної інспекції, Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, КО «Київгенплан», а також бізнесу, експертних кіл і громадськості.
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
