У Києві презентовано 1-й том енциклопедії Визвольної боротьби Подєбрадський полк Армії УНР та оголошено цьогорічного лауреата Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського

Участь у вечорі, який відбувся 12 листопада 2015 р. в Інституті українознавства, взяли автори енциклопедії Роман Коваль і Віктор Моренець, поети Іван Драч та Василь Ковтун, директор Інституту українознавства Богдан Галайко, його заступник доктор історичних наук Арсен Зінченко, лірник Михайло Хай, кобзар Тарас Силенко, науковий редактор видання Юрій Юзич, українські правозахисниці Настя Ярова і Маргарита Тимошенко, доктор технічних наук Юрій Іваськів, син Луки Іваськіва, стрільця УГА, одного з героїв героя представленої книжки.

Тарас Силенко зачитав рецензію з-за ґрат вояка АТО Андрія Медведька на книжку Р. Коваля “Сто історій Визвольної війни”, заснованої на спогадах студентів подєбрадської академії. “100 історій, 100 живих людей, які немов сидять поряд з тобою, – зазначив вояк, – і, не поспішаючи, розповідають тобі цікаві моменти свого життя. Ця бесіда з предками захоплює: от в одній з історій ти пізнаєш рідне місто, вулиці, якими ходив, таких рідних городян, а в іншій впізнаєш своїх побратимів, які готові в 13 шабель атакувати ворожий батальйон, а ось і ті самі вороги – жорстокі та безчесні, яких ти так хочеш скоріше побачити через приціл своєї снайперської гвинтівки”.

На презентації виступили Настя Ярова і Маргарита Тимошенко, наречені борців за волю України Андрія Медведька і Дениса Поліщука, які нині перебувають у неволі. Присутні оплесками висловили їм моральну підтримку. Стоячи привітали присутні й вояків АТО – Сергія Зубченка, Юрія Мороза та вояка “Айдару” “Гриця”.

Учасницею чи не всіх презентацій Історичного клубу “Холодний Яр” була поетеса Ольга Страшенко, лауреат премії ім. Василя Симоненка. 27 жовтня її життя несподівано обірвалося. Історичний клуб “Холодний Яр” постановив цьогорічну Літературну премію ім. Юрія Горліса-Горського присудити саме їй. У дипломі зазначено, що Ольгу Страшенко нагороджено “за популяризацію української визвольної поезії, за створення циклу поезії Визвольної боротьби ХХ ст., зокрема таких творів: “Міхновський”, “Бандура Михайла Теліги”, “Чернігівський отаман Іван Галака”, “Дівчина-отаман (Маруся Соколовська)”, “Сірожупанник з Кубані Василь Прохода”, “Іполит Хмара”, “Микола Кібець-Бондаренко”, “Повстання у Лук’янівській в’язниці 9 лютого 1923 р.”, а також віршів про отаманів Зеленого, Орлика, Ілька Струка, Чорного Ворона (Миколу Скляра), Юрка Тютюнника, Василя Чучупака, Михайла Гаврилка, Івана Ремболовича, медвинських повстанців, полуботківців та інших, за  вагомий особистий внесок у відродження історичної пам’яті та духовності українського народу”. Диплом прийняв її син – український перекладач, доктор філологічних наук Сергій Лучканин.

Слід зазначити, що зала Інституту українознавства була вщерть заповнена, місць не вистачило, а атмосфера була тепла і національно конструктивна.