Ірина Сисоєнко: створення Національної служби крові в Україні – це питання національної безпеки

18 червня 2015 року в  Українському кризовому медіа-центрі відбувся Круглий стіл: «Створення Національної служби крові в Україні», ініціатором якого виступила заступник голови Комітету ВР України з питань охорони здоров'я Ірина Сисоєнко. Учасниками круглого столу стали провідні спеціалісти країни з питань донорства.

Проблематика питання, піднятого в ході круглого столу, полягає в  тому, що після проголошення Незалежності України, вже більше 20 років  ведеться мова про створення Служби крові в Україні. Однак  через відсутність політичної волі, досі це лишалося тільки розмовами. За всі роки  Незалежності Радянська система донорства була повністю знищена, а нову держава створити так і не спромоглася. Тому сьогодні Україна має систему донорства, яка повноцінно не функціонує: не має національного реєстру донорів, не здійснюється координація роботи центрів крові, не ведеться реєстр потреб та можливостей регіонів у крові та препаратів крові, не має як такого контролю за якістю крові. В такій ситуації про забезпечення достатньою кількістю доз крові населення, при масштабній трагедії не має бути і мови.

 «На жаль,  сьогодні, донорство у нашій країні, як правило, є проблемою хворих та лікарів, а не справою суспільства. Про гостру потребу в донорській крові більшості нашого населення стало відомо лише тоді, коли біда постукала в наші двері. Війна, а тепер ще й трагедія, що нещодавно трапилась у Василькіському районі -  вибухи на нафтобазі, вказують на те, що наші донорські центри та центри забору крові не готові одразу ж зібрати, очистити і перелити швидко кров людям, які цього потребуватимуть. На сьогодні МОЗ не веде статистку щодо потреб у крові регіонів та не знає можливостей центрів забору крові.  Робота цих структур по суті майже не контролюється. Тому сьогодні дуже важливо створити законодавчу базу і Службу, яка би скоординувала роботу всіх центрів крові» - зазначила Ірина Сисоєнко.

Чинний Закон України від 1995 року «Про донорство крові та її компонентів»  не забезпечує належним чином врегулювання відносин, пов’язаних із розвитком донорства крові, її компонентів, забезпечення комплексу соціальних, економічних, правових і медичних заходів з організації та захисту донорства. А також питань, що стосуються ведеться статистика споживання крові (препаратів крові);  можливостей центрів та потреб регіонів.  За рік, в середньому показники  донорства в Україні впали на 1%.  На цьому наголосив Анатолій Чугрієв - Президент Асоціації служи крові на Україні. Тому, за його словами треба створити законодавче підґрунтя для створення Служби крові в Україні.

Ще одне із болючих питань, яке напряму стосується національної безпеки підняв Науковий співробітник інституту молекулярної біології та генетики НАН України Григорій Панасенко. Це  питання вірусної біобезпеки  при заготовлі та переробці  крові. За словами пана Панасенко, на сьогодні відсутній контроль за якістю крові та препаратів крові. За статистикою 10% всіх продуктів крові в Україні не можна пропонувати пацієнтам так як вони зовсім не відповідають сантірно-епідеміологічним показникам. Іншими словами, через відсутність контролю з боку держави, пацієнти  замість того аби вилікуватися, можуть отримати набір із хвороб, в тому числі гепатит С.

«Ми створити контроль за препаратами крові, які пропонуються пацієнтам. На сьогодні в Європі створено прекрасна законодавча база з безпеки крові, тому ми маємо втілити подібне і в Україні». – наголосив пан Панасенко.

На законодавчому врегулюванні та створенні єдиного  органу, який би координував діяльність Служби крові та її якості та на введенні безоплатної системи донорства наполягає і Анатолій Замковий, начальник Центру крові Головного Військово - медичного госпіталю Міноборони: «Звісно, ми маємо створити діючу систему з єдиним центром координації. Ще на початку року, МОЗ направив в обласні адміністрації лист з рекомендацією прийняти рішення передати в зону АТО кров на безоплатній основі. Однак рішення про безоплатну передачу прийняли лише 6 областей України. На сьогодні ми закриваємо потребу в донорській крові в зоні АТО. Однак якщо бойові дії посиляться і поранених буде більше, впевненості в тому, що потреба в крові буде закрита – немає. Саме тому, країні потрібен орган який би визначив потреби і скоординував би передачу крові в госпіталі зони АТО, в тому числі і пересувні пункти переливання крові».

 Як підсумок круглого столу, учасники вирішили скоординувати дії, та передати напрацювання для створення законодавчої бази у комітет ВР України з питань охорони здоров’я.