Діло - труба: Чому Південний газовий коридор не знизить залежність ЄС від Росії

Брюссель - Південний газовий коридор (1)* (новий улюблений енергетичний проект ЄС) є не тільки непотрібним з огляду на прогнози щодо попиту на газ, але сумнівним щодо забезпечення енергетичної незалежності від Росії. Про це йдеться у дослідженні НПО "Діло - труба", що було опубліковане сьогодні.

Згідно розрахунків, включених у дослідження, 16 млрд кубічних метрів газу, які щороку планують поставляти Південним газовим коридором до Європи, можуть, в кінцевому рахунку, виявитися зайвими. В ЄС вже спостерігається загальний надлишок інфраструктури газового імпорту. За оцінками Європейської Комісії імпорт природного газу до Європи повинен скоротитися до 2050 року за будь-якого варіанту розвитку подій, передбаченого енергетичної картою ЄС-2050. Це означає, що надлишкова інфраструктура дещо розшириться протягом наступних десятиліть, й перетворить дорогі масштабні інфраструктурні проекти, такі як Південний газовий коридор, на тягар.

Південний газовий коридор позиціонують як вирішення проблеми енергетичної залежності від ненадійної Росії. За іронією долі в розробці родовища Шах-Деніз бере участь російська компанія "ЛУКОЙЛ",що отримала кредити на загальну суму 950 млн доларів США від ЄБРР, й Азіатський банк розвитку. У 2014 році до компанії "ЛУКОЙЛ", так само як і до інших російських компаній, було застосовано санкції з боку ЄС і США. "ЛУКОЙЛ", що вже багато років є позичальником ЄБРР, має погану екологічну репутацію і досвід порушень прав людини в рамках її попередніх проектів в Росії, серед яких найбільш відомим є забруднення земель в Республіці Комі в результаті розливів нафти.

Ще один ризик, пов'язаний з газовим коридором, полягає в тому, що в разі його реалізації новим постачальником газу до Європи стане Азербайджан. Це призведе лише до посилення авторитарного режиму в цій державі, яка протягом останніх місяців пережила один з найжорстокіших етапів у своїй історії (позбавлення волі цілого ряду лідерів опозиції). Схоже, що президент Азербайджану Ільхам Алієв посилив контроль у країні не в останню чергу завдяки тому, що він відчув свою важливість у ролі союзника ЄС після російського вторгнення в Україну.

 "Південний газовий коридор є, по суті, коридором насилля, що веде з Каспійського регіону до Європи", - говорить Піппа Галлоп, учасник міжнародної мережі НУО ЦСЄ "Бенквоч", один з авторів дослідження. "Від самовільних арештів в Азербайджані до прогнозованої мілітаризації в Туреччині за знайомим сценарієм, як у випадку з трубопроводом "Баку-Тбілісі-Джейхан", до компаній, які, не приховуючи своїх намірів, намагаються обійти закон в Італії лише для того, щоб просунути трубопровід. Цей шлях є неприйнятним для Європи, якщо вона хоче забезпечити свою енергетичну незалежність, оскільки замість одного авторитарного правителя ми отримаємо іншого".

 "З моменту російського вторгнення Європейська Комісія неодноразово наголошувала, що найбільш ефективний спосіб забезпечення енергетичної незалежності полягає в зниженні попиту", - додає ще один автор дослідження Клара Сікорова, учасник міжнародної мережі НУО ЦСЄ "Бенквоч". "Центральна і Східна Європа (регіон, найбільш вразливий до енергетичних капризів Росії), має величезний енергозберігаючий потенціал. Якщо у ЄС є гроші на такий гігантський проект, як Південний газовий коридор, чому б їх не спрямувати на більш дешеві і безпечні заходи, такі як енергоефективність? Це схоже на тотальну сліпоту, якщо не на лицемірство і брудне лобіювання".

(1) Коротко про Південний газовий коридор:
Проект Південного газового коридору, який оцінюють в 45 млрд доларів США, являє собою ряд проектів, призначених для транспортування газу до Європи з шельфового газового родовища Шах-Деніз в Азербайджані, права на яке належать компанії "British Petroleum", російській компанії "ЛУКОЙЛ" та азербайджанській компанії "SOCAR" (Державна нафтова компанія республіки Азербайджан). Коридор буде проходити через Грузію, Туреччину, Грецію, Албанію та Італію в інші країни ЄС і складається з Південно-Кавказького газопроводу, Транс-Анатолійського газопроводу (TANAP), Трансадріатичного газопроводу (TAP) та інших відгалужень. На більш пізньому етапі важливою частиною проекту може стати туркменський газ.

Планується, що Південний газовий коридор буде фінансуватися за рахунок державних коштів за допомогою Механізму Європейського об'єднання (Connecting Europe Facility (CEF)), можливо Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) і Ініціативою проектних облігацій (Project Bonds Initiative), а також за рахунок кредитних коштів, які будуть надані Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) компанії "ЛУКОЙЛ" для другого етапу розробки родовища Шах-Деніз (кредит повинен бути затверджений на початку 2015 року). Це один з найбільш важливих проектів, включених до списку Проектів спільного інтересу ЄС, які, як передбачається, отримають політичну і фінансову підтримку в наступному періоді.

Автори дослідження: міжнародна мережа НУО ЦСЄ "Бенквоч", Re:Common, Platform і Urgewalt