Чи відбудеться революція в українській системі освіти?

Цієї осені в Україні запустили проект «Prometheus» - аналог світових масових онлайн-курсів, типу Coursera, EdX, Udacity. Український варіант об’єднав зусилля окремих викладачів КНУ ім. Тараса Шевченка, КПІ та Києво-Могилянської академії. Онлайн-платформа пропонує 4 навчальні курси: «Історія України: від Другої світової війни до сучасності», «Фінансовий менеджмент», «Основи програмування мовою Python», «Розробка та аналіз алгоритмів».

Міжнародний радник в питаннях систем освіти та інновацій Кен Робінсон у своєму виступі на TED Talks зазначив: «Всі сучасні системи освіти перебувають на етапі реформування, але цього недостатньо, реформа тепер уже не є дієвою, адже вона покликана удосконалити не працюючу модель. Нам потрібна не еволюція, а революція в освіті. Система має втілитись у щось нове».

Що таке МВОК?

Сір Робінсон говорив не про масові відкриті онлайн-курси (МВОК), але їх засновники претендують саме на революційні зрушення в системі освіти. МВОК – це комбінація відеолекцій, інтерактивних завдань та форумів для обговорення навчальних матеріалів. Їхня особливість –  у наданні вільного і абсолютно безкоштовного доступу до кращих навчальних курсів університетського рівня всім охочим, незалежно від місця проживання, віку чи статків. Введення такого формату є унаочненням Концепції навчання протягом усього життя (Life Long Learning).

Особливість введення українського відповідника таких курсів – це не тільки викладання українською мовою, а також акцент на курсах, що можуть бути створені лише в Україні чи мають значну національну специфіку: право, історія, іноземні мови для українців тощо.

Чим це відрізняється від дистанційного навчання?

Дистанційне навчання введене в Україні з початку 2000 року і частина вишів активно його використовує. Така форма навчання прирівнюється до денної та заочної, часто триває стільки ж і є платною. Але сьогоднішній тренд онлайн-освіти покликаний значно розширити можливості дистанційного навчання, його ефективність та аудиторію.

Наприклад, «Prometheus» не ставить термінів виконання завдань, аби не обмежувати слухачів жорсткими строками. Для контролю знань викладачі використовують різноманітні інтерактиви: від закритих і відкритих тестів, до перевірки математичних, хімічних рівнянь та програмного коду на сервері. Співзасновник проекту Іван Примаченко розповідає, що в наступних курсах буде також випробувана техніка перевірки есе – peer review – анонімне оцінювання користувачами творів одне одного за визначеними критеріями.

Співпраця з університетами

Платформа масових онлайн-курсів може бути створена університетом самостійно, або ж об’єднувати зусилля декількох провідних вишів, компаній та організацій. Український проект «Prometheus» - ініціатива, що не залежить від будь-якого університету ні процедурно, ні фінансово. Вона існує на основі співпраці викладачів та співробітників різних інституцій. А для створення курсів проекту відбираються кращі фахівці у своїй сфері, які мають значний викладацький досвід і вміють захопити слухачів.

Проректор КНУ ім. Тараса Шевченка Володимир Бугров зазначає, що інноваційний підхід до навчання надає студентам доступ до ширшого кола інформації, тому вже сьогодні вивчаються можливості співробітництва із зазначеним проектом. Адже ВНЗ можуть використовувати онлайн-платформи для створення формату змішаного навчання. До слова, перші такі експерименти у США демонструють поліпшення навчальних результатів до 35%.

Формат змішаного навчання передбачає використання відеолекцій, як базового матеріалу та поточного контролю, а зустрічі в аудиторіях – для обговорення найважливіших питань та остаточного оцінювання знань студентів. Зокрема, масовий онлайн-курс «Розробка та аналіз алгоритмів», який стартує на«Prometheus» у січні, вже був успішно випробуваний у навчальному процесі КПІ.

Технічні особливості МВОКів

Робота починається зі створення докладного плану лекцій, завдань та обговорень. «Навіть якщо курс викладається в університеті вже понад 20 років, він не може бути механічно перенесений в режим онлайн. Відбувається його адаптація до нового формату»,- каже Іван Примаченко.

Тривалість відеолекцій, для максимальної зручності перегляду, не повинна перевищувати 20 хвилин. Всі матеріали курсу, після його початку, доступні користувачам в будь-який час доби. Доступ до них не закривається і після завершення курсу: нові слухачі так само можуть переглядати лекції, виконувати завдання та отримати сертифікат. Лише на форумах викладач більше не відповідає регулярно на питання.

Головна складність для «Prometheus» на даному етапі – стрімке зростання кількості користувачів, швидкість якого в рази перевищила очікування. Всього за 2 місяці з моменту запуску, на сайті зареєструвалося більше 30 тисяч осіб із 30 країн світу. Це не лише великий успіх, а й відповідальність і навантаження на сервери та кожного, хто працює над проектом.

Попри високі цілі та хороший старт масових відкритих онлайн-курсів в Україні існує також ряд викликів та проблем, які стоять перед ними.

1.      Відсутність початкової бази онлайн-курсів в Україні. Попередній запуск МВОК був здійснений в КНУ ім. Тараса Шевченка –  «Університет онлайн». Курс виявився популярним, на нього зареєструвалося понад 9000 учасників, але існування в рамках державної установи ускладнило й уповільнило подальшу роботу над ним.

«Prometheus» - громадський проект і це значно збільшує можливості. Його успіх залежить від злагодженої роботи всіх складових: технічної бази сайту, зйомок лекцій, пошуку кандидатур викладачів, переговорів з партнерами.

Але проект вже задав певну планку, нижче якої запускати навчання онлайн в Україні буде просто непристойно.

2.      Консервативність української системи освіти. Сьогоднішня несприятлива ситуація на сході країни призвела до інтенсивного введення онлайн-навчання для багатьох ВНЗ із зони АТО. Технічно готовими до таких новацій виявилася лише незначна кількість вишів. Проблема, за словами аналітика Центру досліджень суспільства Єгора Стадного, в тому, що викладачі і студенти часто не розуміють, як саме проводити навчання дистанційно. Є таке переконання, що достатньо вислати на електронну пошту завдання, а потім зібрати так само відповіді, проте це лише найпростіший спосіб.

Але викладачі ж можуть пройти короткі курси про те, що таке освіта онлайн і як використовувати її переваги для покращення навчального процесу.

3.      Сумнівна сертифікація та недовіра роботодавця. Слухачі курсів, які набрали необхідну мінімальну кількість балів, виконуючи завдання курсу, отримують сертифікат з підписом викладача. З офіційним приєднанням ВНЗ до проекту їх видаватимуть не лише від імені викладачів, але й від імені університетів. Для уникнення непорозумінь будуть задіяні спеціальні технічні можливості. Вони дозволять користувачам довести, що сертифікат отриманий саме ними, а не сторонньою особою.

Але, зрозуміло, що такий документ не є відповідником диплому про закінчення вищої освіти. Але їхня цінність сьогодні зростає, адже закінчення вишу вже не означає забезпечення пристойного місця роботи.

4.      Відсутність фінансування та інших необхідних проекту ресурсів. На даний момент «Prometheus» існує завдяки волонтерський роботі засновників, цілої групи добровільних помічників та грошей з аспірантської стипендії та викладацької зарплатні засновників Івана Примаченка (аспірант КНУ ім. Тараса Шевченка) та Олексія Молчановського (викладач КПІ).

Але закордонні аналоги МВОКів застосовують модель прибутку, що базується на змішаному навчанні. Курси ліцензуються для багатьох університетів і  використовуються як підручники наступного покоління.

Прогнози, що онлайн-курси цілковито змінять існуючу модель вищої освіти були звичайним перебільшенням, вже сьогодні про це говорять експерти.  Але це не означає, що вони не матимуть фундаментального впливу на розвиток навчання по всьому світу і в Україні зокрема. Використання сучасних технологій надає експериментальний простір, де викладачі та розробники освітніх технологій можуть випробовувати нові педагогічні та методологічні інструменти, включаючи автоматичне оцінювання завдань, інтерактивні симулятори та освітні ігри.

Статтю підготувала

студентка 4 курсу

Інституту журналістики
КНУ імені Тараса Шевченка
Інна Рахмістрюк