Назва виставки: як варіант - перехід

Історичний момент

Сьогодні, ми всі пов`язані між собою. Глобальні ринки, масова культура.  З одного боку, все це робилося, як здавалось, для того, щоб максимально реалізувати індивідуальність, дати їй ширші можливості. З іншого, виявилось, що це створює додаткові лінії напруги для особистості, яка знаходить себе в неконтрольованій системі сил.

З одного боку існує велика небезпека протекціонізму, культурної ізоляції, з іншого – ми бачимо що глобалізація, укрупнення зв`язків це природній рух прогресу - повертатися не має сенсу і можливостей.

Все це стосується Європи, так і решти світу, які сьогодні шукають шляхи переходу на новий рівень взаємодії між подальшою взаємною інтеграцією та розвитком окремих, герметичних інтересів.

Україна, як перехідна ланка між великими геополітичними пластами Заходу та Сходу концентрує в собі головні ознаки пошуку людини між великим інтегральним світом та державним аутизмом.

Точка біфуркації

Процес розвитку будь якої системи, як локальної, так і глобальної, перед тим, як перейти на нову еволюційну якість організації, завжди проходить момент кризи, протистояння, опору. Навіть в дитинстві, кожен новий крок, це крок в небезпеку, в невідомість. Можливість зробити цей крок саме в невизначених обставинах, розвиває не тільки спроможність ходити, але і спроможність брати відповідальність, розвиває людину.

Останні півроку в Україні – це велика громадська, соціальна лабораторія. Люди, громадяни є водночас учасниками та авторами експерименту з усвідомлення та побудови себе як суспільного тіла, яке через спроби ходити, діяти розвиває в собі не тількі спроможність рухатись, але головне - запускає вищу нервову систему суспільства, його колективний розум.

Саме тому, хотілося б говорити про події на Майдані, не як про політичну практику, бо така практика завжди ставить на меті реалізацію влади, але, скоріш, як про соціальний, синергетичний досвід побудови нового рівня цивілізації. Невеликий, короткий, але досвід.

Політика, через інструменти влади завжди обслуговує дію - це рівень реалізації.

Ми ж говоримо про події, які дозволили людям відчути корінь та початок дійсності, які знаходяться в центрі єдності суспільства -  це рівень причин.

Місце сили

Майдан - це саме те місце де всі громадяни мали змогу приєднатися до рівня причин. Спільна координація, взаємопідтримка, навіть при відсутності чітких цілей попереду, маючи тільки фактори стимулу позаду - все ж таки змогли пробудити природню інтегральну силу, яка рушила історичний процес. Вона надавала сили, забирала страх, та невпевненість. Потрапляєш туди й відчуваєш себе комфортно, як в дитинстві, навіть з незнайомими людьми. Коли ти йдеш додому, то потім сумуєш за тим відчуттям.

Один чоловік розповідав, що хвороба змушувала його кожен день приймати чотири таблетки знеболювального. На майдані – тільки одну на день.

Мистецтво

Цікаво, що з самого початку, люди не мали на меті захоплення влади. Інновація моменту була в тому, що люди, невдоволенні діями влади, маючи до неї конкретні претензії, як первинну мотивацію, прийшли на майдан та почали будувати там місто. Тобто на спроби влади руйнувати майбутнє, люди відповіли актом створення альтернативного буття. Нова архітектура майдану Незалежності вибудовувала нову архітектуру смислів, відносин в суспільстві.

Це і є справжнім творчим актом, первинна матерія творіння. Справжнє мистецтво.

Можна було побачити як за декілька днів з'явилося нове місто в центрі міста, в центрі країни, в центрі континенту Європа.

Місто Майдан має свою чітку самоорганізацію, свої структури самозабезпечення. Воно також мало свої структури освіти та мистецькі акції.

Спільна кухня з чергуванням сотень волонтерів, відкритий університет, з програмами публічних лекцій щодо громадської активності, кіно покази, концерти, художні перформанси - все те, що має культурний центр або музей сучасного мистецтва в цивілізованому суспільстві. Але головне, звичайно - відкрита громадська активність, рівність, постійний творчий акт громадського життя.

В сучасному, багатоваріантному, мережевому світі, де майже зникли якісні ієрархії мистецтва, де виразність - це вже не критерій індивідуальності, а скоріш інструмент побудови зв'язку, мережі, спільноти. В сучасному світі,  де кількість візуально виразних вражень на вулицях, в рекламі перевищує звичайні, побутові. В сучасному світі, де художником може бути кожен, хто може створювати виразні  ланки суспільно цінних зв'язків та доносити їх. В цьому світі, кожен хто може об'єднати людей до рівня причини їх існування, та програми майбутнього - кожен хто виконує таку функцію, є унікальним, є художником. Все інше - зникне із колективної пам'яті як сезонна колекція магазинів одягу, яких, до речі було дуже багато на майдані Незалежності , та жоден з них не постраждав.

Кожна людина, бачила, відчувала та транслювала майдан своїм унікальним чином. Фотографії, відео, дехто малював, писав, соціальні медіа,  youtube трансляції, вільна громадська журналістика в соціальних мережах, коментування, в решті - все це створило величезний багатовимірний медіа калейдоскоп виразних образів.  З кожного із них можна зробити окрему виставку. Про кожного художника  зняти фільм.

Перехід

Сьогодні, незважаючи на багато перемог, люди не хочуть залишати майдан. З одного боку, тому що дуже швидко, ті колективні синергії почали монетизуватись новим поколінням функціонерів. Кола починають перетворюватись в лінії, в ієрархії. Це природно, бо ефективний менеджмент в сучасній країні повинен мати чітку причино наслідкову мережу.

Але, треба зрозуміти, що не лінійна ініціатива та революція, як ії яскравий приклад є рушійною силою соціальних змін.

Зміни повинні розповзатись суспільством мов мережа. Постійний, сталий розвиток та плекання тих принципів колективного зусилля, взаємодопомоги, можливості генерувати розум натовпу, який сьогодні широко вивчається багатьма соціальними психологами з усього світу ось що дійсно може вплинути на системні зміни в цих непростих умовах з багатьма невідомими.

Ми живемо в час, коли події та зміни рухаються з такою частотою, що тільки колективний розум, загальна координація зможуть коректно їх відстежити та зреагувати.

Ми не можемо перекладати відповідальність за свій розвиток виключно на фукционерів та представників народу. Змінились часи, люди.

Саме культурна сфера, робота з широкою аудиторією над впровадженням та рекламою принципів взаємодії майдану як критерію цінності. Саме збір колективного синергетичного бачення ситуації і має стати головним інструментом художника нової України, а його громадянська позиція - його основною рушійною силою.

Виставка

Наша виставка - це набір образів, та історій, це атмосфера та процес об'єднання глядачів в один соціальний простір, який би міг солідаризуватися з тією атмосферою громадського життя, єдності, яку створювали українці останні місяці на майдані Незалежності в Києві, та багатьох майданах в Україні.

Ми хочемо показати події в Україні очами Її громадян, учасників. Набор образів та предметів, асоціативних рядків та мислеформ.

У виставці приймають участь твори видатних сучасних українських художників Олега Радвана, Марії Кривопішиної, Юрія Вакуленко, Євгенії Антонової, Лери Литвінової, Дарії Марченко, Наталі Насибуліної та Анастасії Григор’євої.

Глядачам надана можливість ознайомитись з присвяченими Майдану фото працями відомих фотографів, таких як Іван Бондар, Єфрем Лукатський, Андрій Кравченко, Валентин Огіренко, Сергій Довженко, Олексій Кузьмін, Максим Требухов, Зураб Джавашадзе, Юрій Козирів, Анатолій Степанів, Євгенїй Малолітка, Михайло Палинчак, Роман Пилипей, Оксана Юшко, Анатолій Мальцев, Ігор Бабій, Максим Люків, Ольга Якимович, Влад Содель, Пилип Сингер, Сергій Ніколаєв, Артур Бондар, Святослав Ісаєнко, Влад Мусієнко, Віталій Сало, Андрій Ломакин, Сергій Пономарів, Олександр Ратушняк, Віталій Турбінін, Зура Куртсихидзе, Олександр Чекменів, Олег Петрасюк, Діна Оганова, Андрій Горб, Анатолій Бойко, Михайло Петіах.

Куратори проекту: Леонора Янко директор Арт-центру «Якова Гретера» та Арт-центру «Мануфактура», Владислав Голдаковський та Марія Кривопішина.

Окрему подяку висловлюємо партнерам проекту: Арт-центру Якова Гретера,  юридичному партнеру проекту підприємству «Сіон» та особливо директору Наталії Рязанової, фотобанку «RADUGAImages» та безпосередньо Сергію Калинчуку та Христині Шестак, міжнародной організації JCI в Україні JCI Ukraine та особливо палаті JCI Stars.

Арт-центр Якова Гретера являє собою один з найбільших виставкових майданчиків міста з  власною інфраструктурою, загальною площею 1000м2. П'ять просторих, світлих залів відкривають перед нами величезні можливості показувати не тільки живопис і графіку, а й сучасні інсталяції, скульптуру, анімацію, фото і відео арт.

 «Сіон» – юридична Компанія, метою діяльності є підняття культури інтелектуальної власності в Україні та світі. Компанія надає послуги з прав охорони,  захисту та комерціалізації інтелектуальної власності, захищає права клієнта на митному кордоні України та здійснює комплекс заходів що до боротьби із підробками та фальсифікатом.

Фотобанк «RADUGAImiges» пропонує високоякісні фотографії, ілюстрації, цифрові файли (скан-копії) картин відомих і молодих художників. Робота сайту  базується на різних ліцензіях (умови продажу), в тому числі і "royalty free".

JCI Stars – міжнародна  молодіжна  палата,   яка э частиною однієї  з  найбільших у світі неполітичних і нерелігійних молодіжних організацій. Метою JCI є створення позитивних змін у світі, ці зміни мають бути результатом «колективних дій, які допомагають поліпшити себе і світ навколо себе». JCI представлена ​​в більш, ніж 117 країнах світу.

В роботі над виставкою ми прагнули, щоби наші глядачі відчути взаємодію не тільки між собою та твором, але і між спільнотою глядачів та виставкою в цілому, відчути синергію багатьох в одному.

Владислав Голдаковський, куратор