1 січня 2011 набув чинності Закон України «Про захист персональних даних». Цей Закон спрямований на регулювання правовідносин, пов'язаних із захистом персональних даних у процесі їх збору, обробки та зберігання. Законодавчо Україна здійснила важливий крок для наближення до Європейських стандартів щодо захисту персональних даних осіб, а також захист прав осіб на приватне життя. Незважаючи на наявність цілого ряду неоднозначних положень різних нормативних актів, які регулюють питання захисту персональних даних та інформації, прийняття даного Закону дозволяє заповнити відсутні прогалини для врегулювання даної сфери правовідносин.
Разом з прийняттям Закону, був сформований новий орган – Державна служба України з питань захисту персональних даних, в компетенціях якої була реєстрація баз персональних даних, ведення реєстру, а також контроль за дотриманням законодавства у сфері захисту персональних даних.
Юрист компанії Goldblum and Partners Дмитро Набугорнов, пропонує ознайомитися з основними недоліками і перевагами, які містяться в нормах Закону України «Про захист персональних даних».
Що стосується недоліків:
1. Відсутність чітко сформованої відповідальності суб'єктів правовідносин.
Законом чітко не передбачені права фізичних осіб на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного розголошення персональної інформації про них.
Хоча, в Кримінальному кодексі існує ст. 182, яка говорить про кримінальну відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації. На практиці не завжди вдається застосувати взаємовідношення норм Кримінального кодексу з нормами цього Закону через цивільно-правововий характер.
2. Двоїстість формулювання поняття «персональні дані».
Згідно з чинним Законом, персональні дані – це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. За рахунок нечіткості формулювання позначення, можливі маніпуляції та зловживання з боку утримувачів та користувачів баз даних. Кожна база персональних даних підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру. Мінімальною інформацією для ідентифікації особи є прізвище, ім'я та по батькові особи разом з датою народження, або домашнім, поштовою або електронною адресою, номером телефону, реєстраційним номером облікової картки платника податків. При цьому власник сам приймає рішення про те, чи є його інформація необхідної для внесення до складу баз персональних даних.
3. Створення Державної служби України з питань захисту персональних даних, яка входить в структуру органів державної виконавчої влади, є істотним недоліком, тому що, по суті, суперечить європейським нормам в даній сфері правовідносин, коли захист персональних даних забезпечується незалежним органом, гарантії незалежності якого, в свою чергу, закріплені державою.
4. Можливість приховування інформації з боку чиновників високого рангу.
Таким чином, норми Закону встановлюють, що інформація може бути не внесена або видалена у випадку, якщо вона несумісна зі службовим або громадським становищем політиків, у разі якщо вона внесена або відображається з допущеними помилками.
Що стосується переваг, то основною і досить значущою є можливість отримання даних про місця зберігання інформації. Кожен громадянин має право на отримання інформації про те, в яких саме базах знаходяться його персональні дані. У свою чергу, це дає право кожному мати уявлення про те, яке підприємство чи інша особа отримало інформацію про вас і з якою метою.
Хоча, навіть і незважаючи на перевагу, недоліком в цьому випадку може стати відсутність чіткого механізму отримання такої інформації.
На думку Дмитра Набугорнова, прийняття даного Закону сприяло поліпшенню відносин України з ЄС, враховуючи те, що вже дуже давно існує Конвенція Ради Європи про захист персональних даних. Даний Закон дозволив впровадити прогресивні європейські стандарти і стати першим етапом для запровадження безвізового режиму. Звичайно, для повномасштабного функціонування, Закон вимагає доповнень і покращень за рахунок внесення змін до різні нормативно-правові актів.
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
.jpeg)
