Пять решений, которые определили саморазрушение Партии регионов

Втеча Віктора Януковича та його оточення хоча і вдарила по позиціях Партії регіонів, не стала ключовим фактором у її занепаді. Однак, модель поведінки, яку обрали ключові гравці партії та її спонсори, з самого початку була деструктивною. Про це йдеться у щотижневому аналітичному віснику  Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) «Inside Ukraine».

Ця політична сила цілком могла перегрупувати свої ресурси, списати більшість негативу на «Сім’ю» та піти у легітимну опозицію до нинішньої влади. Це дозволило б їй з кращих позицій підійти до парламентських виборів, які передбачаються на осінь.

Регіональна мережа колись найбільшої в Україні партії стала жертвою внутрішньопартійної боротьби. Багато обласних організацій партії у Західній Україні саморозпустилися, Київська обласна організація підконтрольна Юрію Бойку, а Сергій Тігіпко зберіг контроль над Одеською та низкою партійних організацій у Центральній Україні.

Ще у березні керівництво партії свідомо почало обмежувати загальнонаціональний статус політичної сили, намагаючись закріпитися лише у чотирьох областях: Донецькій, Луганській, Харківській та Дніпропетровській. Згодом Дніпропетровськ абсолютно вийшов з-під впливу регіоналів через жорстку позицію Ігоря Коломойського.

Спекулювання на темі федералізації та неофіційна підтримка сепаратистів призвела до того, що навіть три базових регіони Партії регіонів вийшли з-під її контролю. Тепер і Ринат Ахметов, і Олександр Єфремов пожинають плоди своєї поведінки, оскільки сепаратисти перетворилися на окремий центр прийняття рішень на Донбасі та стали реальною загрозою бізнесу провідних регіоналів.

Прорахунком Партії регіонів стала підтримка на президентських виборах Михайла Добкіна, який має величезний антирейтинг на загальнонаціональному рівні. Його електорат зосереджений виключно в Харківській області, і за два місяці кампанії він так і не показав динаміку зростання. Крім того, кандидат зайняв відверто проросійську позицію, що негативно сприймається навіть електоратом на Сході.

Помилкою Партії регіонів стало також утворення колективного органу для керівництва партією. По-перше, електорат цієї партії завжди прагнув бачити сильного лідера. По-друге, за два місяці існування органу він так і не перетворився на єдиний голос цієї політичної сили – її позиція найчастіше озвучується головою фракції Олександром Єфремовим.

Наразі на Сході утворилася величезна електоральна прірва, коли виборець розчарований як попередньою, так і нинішньою владою, а Партія регіонів більше не є виразником інтересів цього регіону. Надзвичайно актуально стоїть питання виникнення нової політичної сили, яка б користувалася підтримкою російськомовного населення на Сході і могла б повернути цю частину українського суспільства у загальнонаціональний політичний процес.