У неділю, 30 березня, кияни, яких ошукала держава, прийшли до Прем’єра благати про допомогу.
Справа проста. В Україні вже багато років існує програма допомоги купівлі житла сім’ям, що перебувають на квартирній черзі, «70 на 30» за якою сім’я вносить 70% грошей, а держава – 30%. Встати на квартоблік можна лише якщо на людину припадає менш ніж 7,5 квадратних метрів! Лише за пару останніх років чергу чистили декілька разів. Зрозуміло, що перебувають на ній аж ніяк не багатії, деякі з них живуть в гуртожитках, дехто – туляться по троє в однокімнатній хрущівці.
Наприкінці минулого року Іпотечний центр в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» уклав по програмі 282 договори, за якими протягом 10 днів люди внесли свої 70%. Оскільки йдеться не про купівлю ковбаси, а про великі суми для пересічної людини (мінімально це складало 250 тисяч гривень на однокімнатну квартиру), сім’ї продавали квартири, лізли у кредити, позичали у родичів гроші.
Бюджет 2013 року передбачав кошти на програму «70 на 30», і вони надійшли на рахунок Іпотечного центру Фонду у Держказначействі у грудні. Тут сталося диво – вони зникли!
Усіх учасників Іпотечний центр годує щоденними обіцянками профінансувати 30% державної підтримки з бюджету 2014 року. Останнім передбачалось збільшення фінансування для покриття боргів 2013 року та проведення програми у 2014 році. Було закладено 100 млн грн.
Час іде, на тлі революційних подій курс долара щоденно зростає, будинки по програмі будуються; відповідно, по мірі готовності, зростає вартість квадратного метра, учасники чекають...
Новим міністром Мінрегіонбуду призначається В.Гройсман, який неодноразово запевняє, що державні житлові програми обов’язково залишаться і будуть фінансуватись. Учасники програми «70 на 30» терпляче чекають...
І ось Уряд пропонує законопроект № 4575 «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік“», в якому на Державну програму будівництва доступного житла (70 на 30) заплановано 0 грн 00 коп або дірка від бублика (це зі 100 млн попередньої злочинної влади!!!).
Підсумки. Люди, що довірились Державі, лишаються без будь-якої надії на поліпшення умов проживання. Завдяки інфляції, їх внески на житло знецінені на 35%. Забудовники збільшують вартість житла, прив’язуючи її до долара і планують розірвати договори по програмі найближчим часом…
Не можна не згадати, що саме кияни обрали «в пику» регіональній банді, депутатів Верховної Ради – опозиціонерів, саме кияни забезпечували тили Майдану, саме до киян зверталися всі сьогоднішні керівники країни про захист Майдану. І ось – вдячність!
Звернення до депутатів Верховної від Києва ради 282-х сімей результатів не дали. До виборів – далеко, революція – позаду, влада – взята. Мавр зробив свою справу, Мавр може йти…
Зверніть увагу: борг по програмі за 2013 рік на всю Україну 8 млн гривень, а по Києву – 36!!! Чи не помста це Банюковичів киянам за їх громадянську позицію???
З цими проблемами кияни – учасники програми «70 на 30» прибули до Народного Прем’єра.
На жаль, у Нових Петрівцях Арсенія Петровича вдома не було. Не вийшла дружина Терезія, не приїхав помічник, як це було тиждень тому з автомайданівцями, які приїхали надати «позитивну оцінку роботі Уряду протягом першого місяця», вітання відмови Яценюка від чартерних перельотів та його вільне володіння англійською.
За чотири години очікування хоч би цуцик гавкнув за кам’яним парканом – тиша, як на цвинтарі.
Чи Арсеній Петрович вже переїхав на держдачу?
Ошукані люди перед подвір’ям Яценюка тримали саморобні плакати з благаннями почути і про віру народному Прем’єру…
Мабуть, глухота – хронічна хвороба української влади: вона не чула два місяці Майдан, не чує і зараз!
1-го квітня у Верховній раді відбудеться голосування за зміни до Бюджету на 2014 рік, та чи буде весело у День сміху 282 родинам киян – учасникам програми 2013 року «70 на 30»???