Як у Чернігові жили від зарплати до зарплати

Зростання цін, середня заробітна платня, прожитковий мінімум, споживчий кошик, ці та інші поняття, що характеризують рівень нашого життя, являють собою найпопулярніші теми обговорень. Розглянемо, яким був середній рівень життя мешканців Чернігова століття тому.

Наприкінці 19-го - початку 20 століть наше місто все ще залишалося провінційним губернським центром, позбавленим великих промислових підприємств. Його населення складалося, переважно, зі службовців губернських та міських установ, торговців, ремісників, учнівської молоді та працівників сфери обслуговування. Значна кількість мешканців Чернігова мала приватні садиби, що у значній мірі забезпечувало їх продовольчі потреби.

І все ж таки рівень життя городян залежав, головним чином, від співвідношення їх заробітної платні та цін на споживчі товари та послуги. У ті часи розмір посадових окладів та заробітку визначався не помісячно, яку наш час, а цілком за рік,тому для кращого розуміння прибутку того чи іншого посадовця чи робітника наведені цифри слід ділити на 12. Почнемо з посадових осіб органу міського самоврядування.

Міський голова отримував 1500 карбованців на рік (майже стільки, скільки звичайний чиновник губернського земства), секретар - 900 крб., члени міської Управи - 600 крб., бухгалтер - 500 крб., а інші чиновники від 200 до 300 карбованців. Не багато отримували за свою роботу і правоохоронці. Посадовий оклад городового складав усього 240 карбованців. Але це в значній мірі компенсувалось безкоштовним обмундируванням до переліку якого входили: шапка з темно-зеленого сукна - вартістю 1,5 крб., мундир - 7,97 крб., шинель з сірого сукна - 11,5 крб., взуття - 2 крб. та шаровари - 5,75 крб. Майже такі ж посадові оклади були і у вогнеборців. Навіть головний пожежник (брандмейстер) отримував лише 440 карбованців на рік. Що стосується його підлеглих, то вони ризикували життям, як кажуть, «за копійки». Помічник брандмейстера мав оклад 255 крб., а рядовий пожежник 126 карбованців. Не можна було розбагатіти і займаючись педагогічною діяльністю.

Наприклад, у 1906 році, вчителі початкових училищ отримували, разом з квартирними, 540 карбованців, плюс 5% за кожні 5 років служби. Так що навіть після 20 років трудової діяльності посадовий оклад педагога складав 624 карбованця. Платня за навчання залежала від навчального закладу. У чоловічої гімназії вона дорівнювала 70-ти карбованцям, а у жіночої - 50- 70 крб., в залежності від класів. За навчання у реальному училищі треба було сплачувати 75 карбованців, у жіночій торговельній школі - 45 крб., а у чоловічої - 30 крб. на рік. У учбових закладах духовного відомства розрахунки були іншими.

Тут за навчання сплачували значно більше, у духовній семінарії - 120 крб., у єпархіальному жіночому училищі - 110 карбованців, але учні повністю забезпечувались житлом та харчуванням. А зараз подивимося, як оцінювався труд медичних працівників, та їх послуги. Наприкінці 19 століття міський лікар отримував 800 карбованців на рік, а фельдшер тільки 240 крб. Значно більшою була заробітна платня у земській медицині.

Тут посадовий оклад лікаря був від 1000 до 1500 карбованців, а фельдшер міг отримати майже 400 рублів. При цьому, консультація лікаря коштувала 20 копійок, доба утримання у губернській лікарні - 83 коп., у пологовому відділенні - 1,5 крб., з душевнохворих стягували 7,5 карбованців на місяць, а рентген коштував від 1 до 5 рублів. Заробітки дрібних ремісників та некваліфікованих робітників були зовсім мізерними. Менше за всіх заробляли гончарі - лише 30-40 карбованців. Прибутоктеслі дорівнював 90 - 100 карбованцям, а чоботаря - 150 крб. На промислових підприємствах платня теж була невеликою. Наприклад, робітниксірниковоїфабрики отримував 10-13 крб. на місяць, а його помічник лише 6-8 карбованців, тобто не більше 100 крб. на рік. Треба зазначити, що кваліфіковані робітники були більш забезпеченими.

Про це свідчить заробітна платня робітників міського водогону, де машиніст отримував 600 карбованців, а слюсар 360 крб. на рік. Розібравшись с заробітками, перейдемо до витрат. В ті далекі часи ціни на продовольчі та деякі інші товари першої необхідності встановлювались міською Думою. Так, м'ясо 1-го ґатунку коштувало 16 копійок за фунт (400 гр.), а пшеничний хліб - 3,5 коп. Склянку молока можна було купити за 1,5 коп., пару курчат - за 20-25 коп., а дорослу курку - за 40 копійок. Чомусь дорого коштували огірки - аж 40 копійок за десяток. Полуницю продавали по 10 копійок за фунт.

У 1882 році за 1 пуд вівса треба було заплатити 50 коп., а за 1 пуд сіна - 25. Відро спирту коштувало 7 карбованців, 100 відер води, яку привозив водовозний обоз, коштував 25 коп., 1 пуд муки - 3,2 крб., а 1 пуд картоплі - 25 копійок.

А зараз перейдемо до промислових товарів. За існуючими тоді цінами, сажень дров для мешканців міста коштувала 21 карбованець, башмаки - від 50 копійок до карбованця, металеве відро - 20-30 коп., жупан - 5-10 крб., драпове чоловіче пальто - 11,5 крб., костюм трикотажний - 9 крб., костюм дамський з гарного англійського трикотажу - 11 крб., учнівський костюм - 3 крб., брюки - 2,5 карбованця, віз - 6 крб., чоботи - від 1,5 до 4,5 карбованців.

Ціни на шпалери коливалися від 8 копійок до 25   крб. за рулон, швейну машинку можна було купити за 25 карбованців, а фотоапарат за 3 - 150 крб., в залежності від якості. Земля під забудову на околиці міста коштувала 2-5 крб. за кв. сажень.

Мали свою ціну і побутові послуги. Щоб помитися у бані треба було заплатити від 4-х копійок до 1,5 крб. Абонемент на 10 відвідань перукарні коштував 1 крб. для дорослих і 75 коп. для учнів. Користування послугами міського візника обходилось від 20-ти до 70 копійок. Щоб скористатися громадською бібліотекою треба було заплатити 15 копійок на місяць, а за прослуховування літературної лекції потрібно було викласти мінімум 10 коп.

Недешево, для тих часів, коштувала періодична преса: газета «Чернігівське слово» - 3 крб. на рік, журнал «Вера и жизнь» - 6,5 крб., «Черниговский листок» - від 2,5 до 3 карбованців. Поштові послуги коштували не дуже дорого. Щоб надіслати листа треба було заплатити від 3 до 7 копійок, за посилку вагою у один фунт - від 5 до 20 коп., в залежності від відстані. Ціни наспиртні напої залежали від їх якості. Найдорожчим було вино марки «Ратум» - 75 копійок за пляшку, дешевше коштував «Кагор» - 60 коп., «Шкопинське» продавали по 45 коп., а «Церковне» по 35 копійок за півлітра. Порожні пляшки приймали по 5 коп. за штуку.

Наведені вище заробітна платня та ціни безумовно коливались, але ці коливання були незначними і не впливали на загальну характеристику рівня життя міського населення у означений період. Вартість так званого споживчого кошика на рубежі 19 та 20 століть пропоную порахувати самим читачам.

Инф.siver.info