Олександр Зінченко: Українська політика завжди використовувала у власних інтересах складнощі

Перше питання перед тим, як перейти до газового питання: чи будете вибачатись перед Петром Порошенком?

Ні.

Тоді поясніть коротко

Я думаю, що все пояснено було аргументацією прес-конференції. А потім відбулись ті події, які вже відбулись. Були досліджені якісь справи в Генеральній прокуратурі, йдуть суди, і вибачатись я не збираюсь.

Якщо не підпишуть до 1 січня, чим це загрожує Україні?

У вас в матеріалі пролунало одне слово, що в цьому конфлікті має хтось перемогти. Я думаю, що така однозначна ставка на те, що хтось когось повинен перемогти, обов’язково призведе до втрат з обох сторін. Причому, і Росії, і України. Нас цікавлять наші національні інтереси – це абсолютна аксіома, і в України, перш за все, постраждає власна економіка, і, перш за все, найбільший тягар буде лягати на металургійну, цукрову і хімічну промисловість.

Україна зменшить використання газу чи буде накопичувати борги?

В неї нема іншого виходу. Треба пояснити населенню, що і населення має так трошки підтягнути ремінці, і взагалі в політиці такого бездумного використання газового палива потрібно ставити тут крапку.

Нас намагаються заспокоїти. Але президент Ющенко каже, що коли підвищити ціни десь на 25%, населення це не відчує

Не підвищувати ціни неможливо, адже 43 мільярдів кубометрів газу, який є внутрішнім нашим потенціалом (тобто це 23 мільярди і проплати росіян, і 20 мільярдів те, що ми самі виробляємо), але вони обов’язково повинні розповсюджуватись тиском і на промисловість. Тому перший заручник це - промисловість. Вони не закриються, але, безумовний, скачок цін буде позначатись на рентабельності. А рентабельність це - зарплати, взагалі обсяги виробництва. Тому зберегти рівень цін і для населення, і для виробництва неможливо. За цей рік ціни зростали на 50 гривень для промисловості. І, я думаю, що це буде в подальшому.

Чи випадково цей конфлікт виник напередодні виборів, на вашу думку?

Думаю, що не випадково. І хоча обидва президенти домовилися, що не варто політизувати конфлікт, але, знаєте, у нас деякі питання виникають до виборів.

Кому це вигідно з українських політиків?

Я думаю, безперспективно ставити питання про вигоду. Таке питання однозначно призводить до втрат.

От російській політолог Радзиховський говорить, я навіть його зацитую: «підтримка політичної сили Юлії Тимошенко на парламентських виборах вигідна Росії, а донецький клан є конкурентом російських вугільно-сталевих баронів, які життєво зацікавлені в тому, щоб не пропустити їх в свою вотчину»

Це не зовсім так. Коли говорять, що Росії однозначно треба підвищити ціни, в нас на нашій території розміщені виробництва, спільні підприємства, в яких приймає участь і російський капітал. Він теж постраждає від цього підвищення цін. І наступне. Росія зацікавлена не просто в ціні. От сьогодні більшість наших політиків і експертів обговорюють рівень цін. Але я хотів би зауважити, що Росія зацікавлена в рівномірному обсязі поставок газу до Європи. Адже якщо обсяг цей буде зменшуватися, а за умов жорсткого протистояння він обов’язково буде зменшуватись, то в Європи виникає альтернатива в постачанні цих енергоносіїв. Адже можна з півдня через Марокко, через Алжир, через Лівію постачати зріджений газ. І тому, якщо ми рік будемо впиратись, і в нас будуть несталі поставки, то постраждає не тільки Україна, постраждає російський експорт. Тому, я переконаний, треба скористатися можливістю і домовлятися далі. Не приймати будь-які ультимативні вимоги. Безумовно, безглуздо йти на ціну 230 доларів за 1000 кубометрів, але треба дуже серйозно готуватись до наступного етапу переговорів.

Можуть бути політичні наслідки через газову кризу? Я маю на увазі відставку уряду і так далі?

Українська політика завжди використовувала у власних інтересах складнощі. Тому, безумовно, в нас з’являться політичні сили, які будуть говорити про те, що тим треба скористатись. Чим коротший термін використання цієї, скажімо, нагоди вдалої, тим нібито вони виграють. Я думаю, ще раз – на газовій темі спекулювати не варто. Вона безперспективна в далекому майбутньому, і потрібно ставити крапку терміново шляхом надзвичайно серйозних стратегічних переговорів.

За часів вашого держсекретарства ви їздили до Москви. Тоді було мало інформації про цю поїздку. Якось так сказали загальними словами «про справи насущні». Чи часом тоді про газ не говорили?

Говорили і про газ теж. В тому повідомленні була ремарка, що «сторони обговорили весь комплекс проблем». Значить там йшлось і про енергетику.

Не можна тоді було виносити?

Ні. В нас політика часто страждає. Що спочатку відбувається прес-конференція, а потім досягаємо якихось домовленостей. Я вважаю, що прес-конференцію треба проводити після того, як на договорі або на угоді стоїть підпис обох сторін. От тоді можна коментувати. На жаль, я не хотів грати на випередження, і, безумовно, в нас були непрості, складні переговори. Але вони позначились тим, що було вимальовано 6-7 таких напрямів, які могли б давати найближчий позитивний результат. По газовій темі ми не просувались дуже далеко, але тоді, пам’ятаєте, вперше виникали цифри - 140-160. І, безумовно, ми хотіли зняти взагалі цю тему підвищення, значного підвищення ціни. Тому Україна пропонувала з розумінням ставитися до збільшення ціни, до ринковості відносин в енергетичній сфері. Але обов’язково потрібен алгоритм і графік. Неможливо за один рік перейти від 450 доларів до 230. Це не витримає будь-яка економіка.

Давайте перейдемо на інші теми. Останні дні багаті на з’їзди всіх майже партій. На вашу думку, це було самостійне рішення Мельниченка не йти на вибори в лавах соціалістичної партії?

Це знає тільки він. Він політик, він людина, яка довгий час займається тонкощами української політики, він відповідним чином обумовлював свій приїзд в Україну, давав покази в Генеральній прокуратурі, і, безумовно, він мав надію якимось чином бачити сформований політичний блок соціалістичної партії. Його вибір – це його вибір.

Створений опозиційний блок, який очолює Леонід Кравчук. Він може бути, на вашу думку, ефективною альтернативою провладному блоку?

Я не дуже розумію політичні сили, які виходять на політичну гру виключно з антитезою. Сьогодні суспільство буде вимагати не антитез, а тим, як ви збираєтесь далі розвивати країну? Тому, якщо ви сформулювали свою тільки антитезу, це безперспективно для серйозної політичної гри.

«Наша Україна» взяла до першої п’ятірки крім політиків ще й творчих людей. Як ви вважаєте, це ефективна стратегія. І тоді, те що Регіони не взяли творчих людей - письменників, артистів - то це гірша стратегія?

Стратегія доведе свою вдалість виключно 27 березня. Зараз говорити напевне не варто. Кожна політична група, партія або блок будує свою власну стратегію. Я думаю, що сьогодні безумовно треба говорити про одне – не просто говорити політичні гасла, а люди будуть вимагати алгоритму, як з достатньо серйозної кризи, яка має системний вигляд, буде виводити країну будь-яка політична сила. Тому я абсолютно наполягаю на конструктивності пропозицій всіх політичних сил, якщо вони хтять зіграти позитивну роль взагалі в майбутньому України.

І ще одна тема – завод по переробці ядерних відходів. На вашу думку, економічні зиски переважають екологічні?

Я думаю, що над екологічними зисками ніщо не може переважати. Я абсолютно переконаний, що не можна брати на себе зобов’язання під будь-якими тисками щодо розташування на власній території чужих відходів. Це абсолютно неправильна теза і треба якнайшвидше позбутися її.

Комуністи говорять, що при можливому політичному рішенні про захоронення відходів Ющенко виконує вимоги НАТО і ЄС

Ні під якими вимогами, ні під якими тисками, хоча я ніколи не чув таких вимог ні від НАТО, ні від ЄС. Тому я абсолютно переконаний, що будь-який тиск тут приречений, Україна має абсолютно чітко зайняти принципову позицію – ні грама чужих відходів на власній території. В нас достатньо забруднена, я вибачаюсь, якщо можна так використати ці слова, територія власними відходами, власних хімічних, металургійних і інших об’єктів.

Можуть бути інші варіанти використання цієї зони. Більш раціональні, перспективні, на вашу думку?

Безумовно. І, в першу чергу, нам потрібно дуже серйозно звузити цю зону, оскільки радіус в 30 кілометрів він є надзвичайно вагомим. Це по-перше. По-друге, нам необхідно думати, як розвивати цей регіон. В регіоні, якому розташоване не тільки місто Славутич, розташовані серйозні промислові об’єкти. Виключення таких об’єктів з складових економічного піднесення дуже негативно позначається на економіці. Тому потрібно очищати свою територію, треба будувати якнайшвидше другий етап сховища, гарантувати безпеку людей і переходити до мирного використання цієї землі.

"НТН"