Микола Томенко: Тимошенко вистачило сміливості прийти на побачення

Наш аналіз, ми працюємо і з правоохоронцями в тому числі. Коли виникла така інформація про таку житлову аферу, ми поцікавилися інформацією в українських правоохоронців, і в українських експертів, і їхня оцінка була наступною: фактично те, що відбувається протягом останніх років в Україні на ринку будівництва і житла, є такою своєрідною системою монополізації ринку, коли під трьома, а може навіть чотирма заступниками київського міського голови вибудована система будівельних монопольних структур, які отримали фактично виключне право будувати в місті Києві, отримувати землю і бути розпорядниками цієї землі.

У вас є докази?

Звичайно. Ми готові про це, я думаю, якщо стане питання до дискусії, ми готові про це говорити. Тому що кожен керує, на мові фєні – кришує ті чи інші бізнесові структури. І, правда, ці вже будівельні структури не знають, що таке цегла, тому що за ними є ще десяток посередників. І, в кінці кінців, будує така собі дрібна будівельна компанія, де приїжджають селяни з Київської, Черкаської області, і за безцінь там працюють. І тому якість не фантастично висока, але коли десять посередників, можете уявити собі, як нарощується ціна.

Ви ініціюєте позачергове проведення сесії Київської ради? Це буде?

Ми думаємо, що ми це зробимо, тому що для нас принципово важливо, бо зараз складається враження, що всі хочуть загасити цю справу. Для нас це не просто житлова афера і декілька тисяч киян постраждало. Треба допомогти киянам повернути свої кошти, але треба не допустити, щоб ще сотні тисяч киян постраждало. Тому що, насправді, коли я чую від наших київських політиків і чиновників про те, що попит спричиняє таку фантастично велику ціну — мені це смішно.

Тому що я знаю ситуацію на будівельному ринку, вона є абсолютно корумпована, вона є монополізована. І на сьогоднішній день Київ – поодинока столиця, де нема реєстру будівельних майданчиків, де нема публічної інформації про рух землі. От я взяв один талмуд такий, де, наприклад, один депутат Київради, один із лідерів Європейської столиці, Лев Парцхаладзе, спочатку на свою компанію «ХХІ століття» бере як депутат, очевидно, по пільгових цінах по можливості землю в місті Києві, а потім на Лондонській біржі продає нашу київську землю по цінах таких.

От Кловський узвіз земля – 2, 9 мільйони доларів, на Липській – 6 мільйонів, з апартаментами – 26 мільйонів. Тобто, пропонується продати на 103 мільйони доларів київської землі. От якби це було легально, то, уявіть собі, в київський бюджет потрапило б 103 мільйони...

Він буде в нас гість сьогодні в 22.00 Тому це ми зможемо з’ясувати

Я скопіюю ці матеріали. Я думаю, що він відповість. І ця вакханалія з земельним питанням, вона теж є похідною до фантастичної цінової політики на житло в Україні. Тому для нас ця афера київська є фрагмент і дуже важливий, щоб його від слідкувати. І не погасити системні речі. Системні речі, я ще раз кажу, дуже легко пояснюються.

Якщо говорити конкретно по цій ситуації, говорить про те, що на оренду землі будівельні компанії отримували дозвіл у Київської міської ради, плани там затверджували і так далі. То, на вашу думку, чи має взяти на себе відповідальність, хоча б часткову, столична влада?

Вона приречена брати за це відповідальність. Як, наприклад, заступник Омельченка пан Муховиков. Він, до речі, балотується по списку Партії Регіонів, не знає про цю історію. Як, наприклад, пан Голиця, який балотується заступником Омельченко по списку блоку Литвина, який займається кураторством будівництва, не знає, що така афера трапилася. Це їхні повноваження.

Від кого люди мають вимагати компенсацію?

Ну, передовсім, я думаю, звичайно, міська влада є гарантом того, що якщо фірма працює на київському ринку, вона отримала ліцензії, вона пройшла перевірку в міліції, пройшла перевірку відповідних структур Київської міської адміністрації, і легально тут працює, тобто, коли сьогодні розповідають, що Омельченко нічого не чув, його заступники, які, до речі, унікальні люди – вони всі за киян, але розійшлися по списках ворогуючих партій: Партія Регіонів, «Наша Україна», «Європейська столиця», Блок Литвина. Таке враження, що їх щось спільне об’єднує. Або долар, або якась цінність в них вища є.

От вони всі, кажуть, що вони не причетні. То, як тоді вийшло, що по Києву працювала фірма, яка забрала гроші з тисяч людей, і ніхто нічого не знає? Я переконаний, що, очевидно, парламент до тієї історії підключиться. Буде слідча комісія. В кінці кінців, ми побачимо документи, точно будуть підписи київських чиновників, які дали згоду на це.

Які взагалі шанси у людей, щоб повернути ті кошти?

Думаю, вихід тут дуже простий. Він пов’язаний із тим, що і міська влада повинна взяти на себе відповідальність. Повинен бути відповідний такий фонд, згідно з яким, потрібно, аби люди отримали свої кошти, які вони вклали.

Юридичну допомогу надає вже університет і наша команда, для того, щоб ці гроші повернути назад. Наша підозра, що це не перший і не останній траст житловий. Тому треба на сьогоднішній день зробити це предметом дискусії. Бо коли я чую, то пан Поляченко, то інші класики житлового будівництва кажуть про те, що це журналісти винні, вони підняли шум, і інвестори злякалися, я перепрошую, це вже не смішно.

Раніше міський голова сам говорив, що винні люди, бо вони купилися на ці низькі ціни. Банки, які надавали кредити, вони ж теж мали перевіряти?

Звичайно. Це так само робота влади в тому числі. Але я ще раз хочу сказати, на жаль, київська влада працює таким чином, що от є група людей правильних, які отримують землю і право на будівництво, і так, зазвичай, вони самі вже не знають, хто, в кінці кінців, будує. Тобто, така складна система посередників, що дуже важко зрозуміти, хто в кінці несе відповідальність.

Тому, я думаю, що унікальна в нас можливість сьогодні повернутися в цивілізоване русло, прийняти рішення про обов’язковий реєстр, прийняти рішення про обов’язковість аукціонного продажу землі. І, до речі, ми кажемо таким чином – от ми знаємо, що по Києву є сотні земельних ділянок, такі, як отут «ХХІ століття» продає, які взяті за копійки, і вони два роки гуляють, шукають якихось страшно дорогих інвесторів, щоби на цьому повернути собі кілька сотень відсотків прибутку.

Тому, я думаю, якщо проінвентаризувати ці майданчики, їх треба повернути знову у власність міста Києва. І якщо вже там будувати, то будувати зразу з аукціону. Якщо з Лондону інвестори прийдуть, хай вони дають в київський бюджет, а не, скажімо, в компанію там Парцхаладзе, чи до партії Кінаха, бо це спільний блок.

Ви так критикуєте, бо це ваші опоненти?

Ні. В мене душа болить, бо я сам пройшов цю історію з купівлею квартири в місті Києві. І знаю, як сьогодні мої молоді вихованці, які приїхали в Київ, які сьогодні є успішними людьми, і як з них соки витискують, щоб вони купили цю квартиру. Тобто, я вважаю, що те, що відбувається на ринку житла Києва – це просто знущання над людьми. Тому, я думаю, що є всі можливості сьогодні розставити крапки над «І», і зупинити на телебаченні проплачені матеріали, де наші великі будівельники кажуть, що «ну, от, кияни, такий попит!» Кияни кажуть: «ми хочемо купувати по вищих чи в Відні, чи в Парижі квартири». Цей цинізм зупинити просто і сказати, що кияни не хочуть купувати. Вони хочуть купувати по реальній собівартості.

І купувати і знімати таке житло, яке адекватне рівню життя в Україні і в місті Києві. Я переконаний, що ця житлова афера дасть можливість нам не тільки цю трастову історію зупинити, а взагалі навести порядок на ринку житла і будівництва в місті Києві.

До виборів іншого рівня, де ви теж маєте причетність, коли об’єднаєтесь в парламентську коаліцію з «Нашою Україною»? Вже створилася така напружена атмосфера, що начебто ось-ось це має відбутися

Ми об’єднаємося, як тільки домовимося, що ми робимо. Бо я мав одну неприємну історію. Я був аж 216 днів в уряді, і я боровся з корупцією, а мені мої колеги по уряду казали, що це вже не актуально. «Ми ж не на Майдані стоїмо, - мені кажуть, - що ти, як на Майдані виступаєш? Ці корупціонери вже наші колеги. Ми з ними мирові угоди підписуємо». Чи, наприклад, навіщо виплачувати, піднімати зарплату освітянам і працівникам культури? Це ж популізм!

Це на Майдані ми могли популістичні речі говорити, а в уряді не треба цього робити. Тому ми хочемо в БЮТі, щоб наші майбутні партнери сказали, що ми робимо в наступному уряді. Як тільки ми домовимося про програму в уряді, ми зразу на наступний день готові підписувати документи. Тобто, для нас не є пріоритетом ділити портфелі, причому поділити це в кабінеті Ющенка, при цьому визнати, що він найвизначніший політичний діяч всіх часів і народів, як нам пропонують. Ми кажемо: «Давайте визначимо, що ми робимо в наступному парламенті – і ми готові підписати документи і працювати».

Якби в угоді Безсмертного не було рядка про підтримку нинішнього уряду, якби денонсували газові угоди, ви б погодилися?

Ми би погодилися на те, щоб домовлятися. Показати людям, що от, дивіться, в наступному парламенті буде формуватись уряд навколо такої-то програми діяльності. І як що ми готові говорити про програмну діяльність, а не просто приходять там Зварич і Безсмертний і кажуть: «Ну, завтра, напевне, ми підпишемо угоду», а з нами взагалі ніхто не дебатує про програму. То я думаю, що шанс був би абсолютно реальний. Якби сьогодні наші колеги по «Нашій Україні» запитали: «А оця біда, яка називається газовою угодою, може не треба було її підписувати?

Може не треба, наприклад, було СП підписувати, в Єханурову не позоритися перед країною і казати, що він за гривню готовий продати українську частку?» А сьогодні Плачков і Рибачук, і засоби масової інформації кажуть: «Да, там є громадяни України. Просто вони не друзі Ющенка і не працюють в уряді». А вони що, не такі громадяни України? І це що, не власність українська, якщо вони причетні до Кучми чи до Сєви Могилевича? Тобто, не було би цієї смішної історії, коли уряд каже, що ми підписали угоду з Росією, а додаткових угод немає.

А потім кажуть: «Ну, є, в принципі, такі угоди. Їх там сім. Ми сховища не віддали за безцінь». А потім кажуть, що продали Росії за безцінь. «Ми транзит не продали», а виявляється – продали. Українців нема – виявляється, що є. В нас складається враження, що там якийсь новий виконуючий обов’язки, наприклад, Могилевич в нашому уряді завівся. Тому ми готові спільно працювати, ми не хочемо відповідати за те, що прийнято без нас. І в цьому наша відмінність. Нам кажуть: «Давайте посади поділимо, але програму будемо реалізовувати трошки іншу».

Праві трейдери, які пропонують зараз створити конкурентне середовище для цього спільного підприємства, аби незалежні постачальники могли самі закуповувати у «Росукренерго» за 95?

Щоб правильно було, це треба повернути це взагалі якби в минуле життя. І оця історія сьогодні про ЧФ. Думаю, що треба все робити відкрито, публічно і професійно. Треба робити таким чином. Напередодні цього шантажу збоку Росії треба було, аби професійні переговорщики сіли і сказали: «Шановні друзі росіяни, ми як братські країни повинні нарешті навести лад у наших відносинах».

От дивіться, в чому у нас проблема? В нас проблема є з флотом, проблема з транзитом, проблема зі сховищами, з цінами на газ, і проблема делімітації кордону. Давайте ми подумаємо, як ці спільно проблеми вирішити в інтересах двох країн. І це можна було вирішити. В кінці кінців, і Росія була б якийсь мінімум отримала задоволення, і ми б отримали.

Ми підписали найбільш невигідні умови по транзиту, по сховищах. Тепер по цінах зрозуміло, що вже нема 95, якби це вже не смішно 95 доларів. Тепер ми кажемо: «А, слухайте, ми забули виявляється підняти ціну по ЧФ!» І сьогодні це виглядає просто, як знущання.

Тарасюк каже, що перегляд цих угод не має відношення до газової кризи

Не має? Від непрофесіоналізму не має. Воно мусило мати. Тому що, коли ви сідаєте як серйозний переговорщик, ви мусите мати всі аргументи, як захищати позицію України. Сьогодні те, що після всіх підписаних угод, які абсолютно проти українських інтересів - повернення до ЧФ це - визнання слабкості України, а не її сили.

Бо флот мусив бути аргументом сили в переговорному процесі на початку січня. І підписувати цю угоду треба було не вночі в готелі «Україна», а підписувати за круглим столом в серйозній дискусії. Щоб українці побачили: «О, український уряд, дивіться».

Завтра може бути серйозна дискусія. Завтра буде ця комісія Ющенко-Путін. І Кінах каже, що будемо говорити прагматично, а не у нас будуть дружньо-сусідські стосунки

Думаю, що пізно прагматично говорити, тому що не можна, коли ви весь час програєте, і рахунок вже 20:0 на користь Росії, а коли залишилася одна додаткова хвилина, ви хочете виграти. Треба було з початку гри грати професійно і на рівні. Тому, я переконаний, що історія україно-російських відносин і газових відносин – це історія, яка розпочнеться, в реальну переведена буде дискусія після парламентської виборчої компанії. Знову почнеться серйозна дискусія, де знову стане питання, що ж таке СП, навіщо воно треба?

До речі, саме лідерці вашого блоку закидають, що вона розпочала холодну війну України-Росії тоді, з бензинової кризи, нафтової війни

Сьогодні, коли я дивлюсь на ціни на цукор, я думаю, що треба нашим прихильникам трошки зупинитися. Бо сьогодні я ж не бачу ніякої істерики. Виявляється, якщо сьогодні ті ж самі цукрові магнати підняли ціни до більш як 5 гривень, всі спокійно відносяться. І не кажуть, що в нас якісь трагедії в житті відбуваються. От коли ці цукрові магнати підняли ціни, коли ми були в уряді – таке враження, що в нас землетрус на Україну накинувся. І коли ми сказали, що це магнати, нам сказали: «Ні, це не магнати». Це, очевидно, ми так непрофесійно працюємо.

Тому, давайте до наших криз, так би мовити, спокійно відноситися, тому що вони усі штучно були створені. Сьогодні, я думаю, це добрий показник. Те, що російські нафтотрейдери керували українським Секретаріатом Президента і українською владою, це не робить честі владі. Ми поставили на місце російських нафтотрейдерів. Сьогодні посередники по продажу газу теж керують українським урядом і оточенням президента. Я вважаю, що це не від хорошого життя. Я переконаний, що великим уроком і позитивом є те, що Юлії Тимошенко вистачило сміливості прийти на побачення і сказати: «От, дивіться, угода яка підписана».

"НТН"