Кому вигідний розпуск нового парламенту?

28 лютого перший заступник голови Верховної Ради Адам Мартинюк висловив упевненість у тому, що Президент України Віктор Ющенко не розпустить новообраний парламент.

У зв’язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням:

Дмитро Видрін (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

«Мне кажется, что никому. Я думаю, что в Украине нет сумасшедших, которые бы хотели повергнуть страну в хаос. Сегодня парламент является одной из трех точек опоры Украины, так как после политической реформы Украина уже стоит не на одной, а на трех точках опоры. Возникла политическая конкуренция и, соответственно, возникла политическая конструкция. Стоит только одну ножку подпилить - и сразу страна будет повержена в хаос. Я думаю, что сегодня таких безумцев в Украине не найдется, и не верю в то, что Президент может сыграть роль такого безумца».

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

«Парадокс у тому, що розпуск Верховної Ради невигідний основним політичним силам, які потраплять до парламенту, але може бути вигідним для українського суспільства та української демократії.

Немає поки що серйозних підстав думати, що до новообраного парламенту після примусового розпуску попереднього потрапили б кардинально нові політичні сили. А тому, бізнес-структурам, які стоять за кожною партією й витратили великі гроші на купівлю мандатів, не хотілося б ще раз випробовувати долю.

А от українському суспільству такий крок міг би бути вигідний. Політичні партії не витримали після введення в дію політреформи спокуси великими грішми й по суті зайнялися повальним розпродажем місць у виборчих списках (і не тільки до парламенту, а й до місцевих рад).

Причому розпродають майбутні мандати всі провідні партії: і провладні, й опозиційні, й праві, й ліві. Фактично, партії дискредитують ідею парламентської демократії. У цій ситуації, для українського суспільства біло би необхідно почати процес перевиховання внутрішньопартійних бюрократій, що зарвалися. А єдиний механізм, який залишився-це чергові вибори. Питання - чи варто для цього чекати аж цілих п’ять років? «.

Володимир Фесенко (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

«Я б не казав зараз про вигідність цього для кого-небудь. Така теза висловлювалась деякими представниками партії «Наша Україна», людьми, які відстоюють пропрезидентську сторону. Але, на мій погляд, це, швидше, елемент політичного пресингу, а не якась стратегія чи визначення інтересів, тому що великі ризики для Президента й пропрезидентських сил пов’язані як зі створенням коаліції, яка не відповідає інтересам президента, так і з розпуском парламенту та позачерговими достроковими парламентськими виборами.

Так що, я думаю, про вигідність можна казати лише дуже умовно. В принципі, позачергові парламентські вибори невигідні всім, хто витратив на передвиборчу кампанію дуже багато грошей, але вигоди від дострокових виборів тісно пов’язані з ризиками. Тому формальна відповідь - вона може бути вигідною, скажімо, «партії війни» в пропрезидентських політичних силах. Але все ж таки ставка на розпуск новообраного парламенту - це скоріше політична гра, ніж реальна політична стратегія».

Володимир Малинкович (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):

«Я думаю, что Президент не будет распускать парламент, но в его окружении есть политические силы, которые могут быть заинтересованы в роспуске. Это те силы, которые, возможно, вынуждены будут уйти в случае формирования многоцветной коалиции. То есть это те политики, которые придерживаются односторонней ориентации на вхождение в НАТО, на отталкивание от России и так далее - типа Тарасюка.

Есть политические силы, которые будут подталкивать Президента к радикальным решениям, но думаю, что команде «Нашей Украины» и Президента от этого выгоды никакой не будет, потому что досрочные выборы будут через два месяца. Политическая ситуация за это время существенно не изменится и «Наша Украина» может даже уступить часть голосов Юлии Тимошенко, которая, пожалуй, больше других будет заинтересована в том, чтобы возник конфликт - во время кризиса она чувствует себя вполне уверенно. Так что я думаю, Президент и умеренные его сторонники должны исключить вариант роспуска парламента после выборов и найти компромиссное решение».

Вадим Карасьов (директор Інституту глобальних стратегій):

«Палестинський сценарій, тобто розпуск парламенту, сьогодні більшості політичним гравцям, тим більше тим, які потраплять у парламент, не вигідний. Я називаю це палестинським сценарієм, тому що після шаленого успіху Хамас, зовнішньополітичні гравці й деякі політичні сили Палестини зіграють на розпуск парламенту.

Такий сценарій не виключений в Україні й сьогодні він розкручується як вірогідніший розвиток подій, саме не як реалістична перспектива, а як засіб стримування деяких політичних сил, та стимулювання їх на варіанти коаліційної композиції більш виграшні для Президента України.

Але, якщо говорити й про основних «композитів» з яких буде складатися коаліція в новій Верховній Раді, то ніхто не готовий до нової виборчої кампанії, особливо бізнесові течії в трьох основних політичних силах. У новій позачерговій виборчій кампанії остаточно проясниться застарілість і закритість нинішніх партійних еліт та політичних партій. Якраз нова парламентська кампанія відкриє більше каналів і можливостей для появи нових політичних партій та нових політичних проектів».

Олександр Литвиненко (провідний експерт політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

«Зараз, я думаю, він навряд чи буде вигідний будь-кому. В принципі, за певних обставин, він може бути вигідний Президенту й виконавчій владі.

Справа в тому, що процес формування правлячої коаліції й призначення нею нового уряду, може йти врозріз з інтересами й сподіванням Президента, у якого повноваження із впровадженням змін до Конституції суттєво зменшилися. За таких обставин, якщо формування коаліції зайде в глухий кут, а це цілком можливо, то дійсно Президент може розпустити Верховну Раду. Щодо інших політичних сил. Я не бачу, кому була б вигідна така операція».

 Центр досліджень політичних цінностей