Ольга Сумська: "Я все зможу"

Довго не могли вибрати місце зустрічі, тому вирішили поговорити у неї вдома. По дорозі, уявляла, якою має бути квартира Роксолани - щонайменше султанські гареми. Виявилося, що це - трикімнатна невеличка квартирка, щоправда в центрі Києва з дуже класним ремонтом. Ремонт та дизайн, як зізналася Сумська, робили самі. На порозі нас одразу зустріла маленька Анюта - менша донька Ольги. Вона вихопила мікрофон і почала співати пісню Чебурашки. Пані Ольга, перш за все, запропонувала нам... яйця: "Я знаю, що журналісти, як і актори, завжди голодні". Через декілька хвилин ми ласували яєчнею, морською капустою та смаженими баклажанами. Сумська у цей час співала разом з донькою пісню Катерини Пушкарьової і на ходу планувала свій вечір та наступний день.

Підкріпившись, відвівши Аню в сусідню кімнату (аби хоч на декілька хвилин можна було спокійненько поговорити), Ольга починає:

- Відпочинку в хаті нема. Тільки-но якось закриєшся у ванній, щоб намалювати очі - хтось обов'язково гамселить в двері. Але це треба витримувати, бо дітки - то наша радість. Головне - не давати собі спокою і бути цілий день заведеною, як агрегат.

- Звичайно, кожна людина має право на релакс. Зараз думаємо родиною завершити гірськолижний сезон у Карпатах. Мені там дуже подобається, бо можна навіть на початку травня кататися в купальнику та гірськолижних черевиках: тут тобі й засмага, тут тобі й сніг. Взагалі, якщо я зараз виставлю все наше гірськолижне взуття, то воно в кухні не поміститься. Але так повинно бути, бо в кожній родині є своє хобі. І якщо вже мій чоловік полюбляє лижі, то й я стала на них. Зраз він підсаджує на них нашу наймолодшу донечку. Вже й черевички їй придбав і шоломик.

- Я впевнена, що зможу ще більше їх поєднувати, коли в мене буде захищеність. Захищеність від свавілля художніх керівників, політиків. Я завжди собі виборювала місце під сонцем без покровителів, а ви ж знаєте, як це важко... Я не хотіла б, щоб люди мене ототожнювали лише з політикою Нехай би це гармонійно поєдналося. Мені ніколи не була притаманна пожадливість. Мені досить однієї-двох робіт, але достойних, ніж мелькати у всіх серіалах та піарах. Якщо я відчую, що для мене стають пріоритетними інтереси людей і я зможу їх потягти - чому б і ні.

- Не думаю. Я така жінка, що зможу все опанувати і хоча б одну виставу на рік зможу зіграти. Мушу вас запевнити, що за ці роки я була не так щільно зайнята у своєму театрі і можливо навіть зараз я буду частіше з'являтися на творчих майданчиках.

- З архітектором Андрієм Миргородським мене познайомив його, вже покійний, дядько народний артист України Дмитро Миргородський. І я думаю, що це не випадковість. Це творчий поштовх, нас щось окрилило і об'єднало. Потім Андрій познайомив мене з Льовою Парцхаладзе. Мене вразила тоді цільність цих людей.

Ці люди мені запропонували активно використати творчий потенціал, який є у мене, і я відчуваю, що можу це зробити. Вони мене окрилили і дали надію. Звичайно, мені пропонували іти в інші партії, але чому я буду розмінюватися, аби просто використовували моє ім'я.

- Я вважаю, що це був дуже сміливий крок. Батько казав, що мені не вистачить знань з економіки. Я йому відповідала, що біля мене є гарна команда, яка завжди допоможе, але в мене нема страху та байдужості. Мені ніщо не заважає бути прискіпливою, а саме прискіпливість є характерною рисою багатьох жінок. Я завжди намагалася вирішити багато проблем прямо у себе на подвір'ї. Я вас запевняю, поки я живу в цьому будинку - двічі на рік пісок буде змінюватися у пісочниці, дерева у Павловському сквері не зрубають. Я це тримаю і захищаю. Якщо мені це вдається, чому я не можу подивитися на ці проблеми ширше? Справа в тому, що в Україні завжди жили мудрі, вольові, сильні жінки, які справлялися тоді, коли чоловіки ніяк не могли вирулити. Шкода, що я не почала свою кампанію хоча б півроку тому, так би я була більше підкована у термінології. Сьогодні я обрала для себе найкоротший шлях - іду в люди.

- Ну ось була можливість продебатувати з ним на "5 каналі", то він не прийшов. А взагалі - позитивно, бо він порядна людина і йому притаманна щирість. У нього є свій електорат, але нема досвіду. У мене теж його нема. Все залежить від команди. Я впевнена у своїй команді. Наскільки він впевнений у своїй - треба ще запитати.

- До речі, я хочу порадіти ще з одного приводу. Сумські, якщо вже пішли в політику, то воно того варте. Хочу привітати мою сестру Наталю з тим, що її призначили головою Комісії Кабінету Міністрів України у справах духовності та моралі. Вона стала головним цензором в Україні. Тепер у нас буде менше видань, які б друкували секс-сторінки, менше жовтих газет...

- Хочу повідомити вам гарну новину! З 27 березня, зразу на другий день після виборів, відбудеться презентація другої частини нашого національного серіалу "Роксолана - 2. Володарка імперії".

- Дякую вам, що ви так реагуєте. Після п'яти років поневірянь по кабінетах, чиновниках... Я пригадую, як на дев'ятому місяці вагітності ходила по кабінетах і бачила, що їм це все не потрібно. Але я знаю, що це треба нашій молоді, адже це єдиний україномовний національний серіал. Зараз ідуть переговори із Президентом "Першого національного" Віталієм Докаленком, з яким ми, на щастя, знайшли спільну мову. Тепер можу порівняти спілкування з іншими екс-президентами цього каналу: Сторожуком, Савченком, Стецьковим... До речі, якщо пригадувати, то Стецьків не встиг запустити фільм. Ми вже про все домовилися, але через тиждень після нашої наради, його зняли з посади. Тому до 500 річчя з дня народження Роксолани ми покажемо цей фільм. Шкода, що про це ніхто не пам'ятає - одна я, але це - мій борг, адже Роксолана - роль мого життя і такими ролями не розкидаються. Це мені потрібно. А якщо це потрібно мені, то я зроблю так, щоб це було потрібно всім.

- Зараз все робиться на взаємовигідних умовах. Я можу у ТМ "Столичний" купити нормальні речі не дуже дорого. У нас з ним маленький договір, проте я ніколи не була фанатом одягу і завжди гарно його комбінувала.

- Нещодавно я знімалася у головній ролі у російському серіалі "Кодекс честі - 3". Я грала жінку олігарха. Там я привозила цілий чемодан свого вбрання, і коли привезла свій одяг - московські стилісти шаленіли. Вони такого ще не бачили. Дуже часто мене просять приїздити зі своїм гардеробом, бо грошей на костюми завжди не вистачає.

- Боже борони! Куди б я його вішала? Це привозять пакунок, одягають, а потім знову відправляють у магазин. Взагалі, одяг ношу приблизно рік, а потім віддаю родичам. Я не раб речей.

- Це теж була взаємовигідна реклама. Тепер у всієї моєї родини щороку є нова колекція взуття.

- Так, від "Avon". Треба ж якось жити. До речі, дівчата, хороший кремик. Ото сходили в душик - мажете. Я сама ним користуюся. На картинці - це моя фігура - нічого не відрізали. Отака тут Ольга В'ячеславівна із антицелюлітною програмою! Головне - систематичний підхід.

- Зараз ми започатковуємо новий проект, який називається "Маестро Березовський". Йдеться не про знаного російського олігарха, а про нашого легендарного українського композитора Максима Березовського, який вчився разом з Моцартом. Мені запропонували роль княжни Тарканової. Такі ролі не часто трапляються в житті. Тому буду десь брати сили на втілення цієї ролі. Ну й на все інше...

 "Інтернет Репортер"