УКБС: ДИСКУТ ВРУ ЩОДО ПРАВА ДОВІРЧОЇ ВЛАСНОСТІ

Парламентарі пропонують запровадити в українське законодавство новий спосіб забезпечення виконання зобов’язань - право довірчої власності (законопроект реєстр. № 4188).
Так, згідно законопроекту право довірчої власності  передбачає можливість кредитора виступати власником майна (на відміну від застави) та реалізувати предмет забезпечення від свого імені (без потреби у рішенні суду чи діях третіх осіб) у випадку невиконання боржником свого зобов’язання.
Серед переваг довірчої власності зазначається можливість значно швидшого звернення стягнення на передане кредитору майно, неможливість блокування цього процесу процедурою банкрутства чи схемами перешкоджання реалізації застави.
УКБС в цілому підтримує ініціативу, спрямовану на зменшення кредитних ризиків та обсягу проблемних боргів, здешевлення кредитних ресурсів.
Разом з тим, законопроект потребує доопрацювання з урахуванням правових конструкцій, притаманних правовій системі нашої держави. Адже українська правова система ґрунтується на теорії речових прав, яка не допускає одночасного встановлення двох однакових прав власності або обмеженої власності на одне й те ж майно. Право власності в його континентальному розумінні або повністю зберігається за власником, або повністю втрачається ним.
Зокрема, експерти УКБС вважають недостатньо обґрунтованою пропозицію розглядати довірчу власність як спосіб забезпечення виконання зобов'язань.
Головне науково-експертне управління ВРУ у висновку на законопроект також зауважило про вразливість з точки зору теорії цивільного права спроби розглядати довірчу власність як засіб забезпечення зобов’язань. На його думку, довірча власність має розглядатися як один із видів речових прав на чуже майно.
«Питання доцільності запровадження права довірчої власності в Україні викликає постійні дискусії серед науковців,  – зазначає Генеральний директор Асоціації «Український Кредитно-Банківський Союз» Галина Оліфер. – Тому пропозиція потребує всебічного фахового обговорення».
Важливо забезпечити довіру між кредиторами і боржниками, надавши останнім законодавчі гарантії забезпечення їх прав і впевненість у можливості збереження свого майна. Тому потребує визначення зобов’язання кредитора у його відносинах з власником майна (довічним засновником) та відповідальність за порушення договору.