Фонд гарантування вже знайшов радників для приватизації, хоча правові умови їх роботи досі не визначено

За повідомленням Фонду держмайна, між ним та Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) укладено Меморандумом про співпрацю, за яким компанія Deloitte надасть допомогу в приватизації «Центренерго», «Миколаївобленерго», «Харківобленерго» та «Запоріжжяобленерго».

«Публічний аудит» звертає увагу на те, що в приватизаційному законодавстві абсолютно не визначено правових основ діяльності радників, яких обирає Кабмін та ФДМУ.

«Залучення та визначення радників для підготовки до приватизації та продажу об’єктів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України. Натомість раніше зазначена норма передбачала можливість залучення радників до приватизації об’єктів лише групи Г і виключно на конкурсних засадах. Що ж ми маємо сьогодні? На сьогодні запропоновані законодавчі зміни мають відсилочний характер до постанови Кабміну, якої станом на сьогодні немає. Відповідно, критерії визначення радників залишаються на розсуд Кабінету Міністрів та ФДМУ – так само, як і питання правового характеру результатів їх діяльності. Тож, не відомо: їхні рекомендації матимуть імперативний чи рекомендаційний характер; яким чином вирішуватиметься питання з винагородою за проведену роботу», – зазначає заступник керівника «Публічного аудиту» Андрій Вігірінський.

Фахівець додає, що поряд з цим зазначена норма на сьогодні необхідна як Фонду, так і Кабінету Міністрів для легалізації результатів вже виконаної роботи з пошуку потенційних інвесторів. «Цим займалися міжнародні організації та фінансові установи – відповідні повідомлення поширювалися протягом всього поточного року», – вказує він.

Вігірінський прогнозує, що, зважаючи на те, що на конкурсних засадах радників, які пропонують українські об’єкти за кордоном, ніхто не визначав, питання з оплатою їхньої діяльності, очевидно, вирішуватиметься в зовсім інший спосіб.

Так, зі ст. 23 Закону запропонували виключити норму про те, що послуги радників при підготовці приватизації оплачуватимуться за рахунок державного бюджету. У результаті її пропонують викласти так: оплата послуг радників здійснюється за рахунок державного бюджету, коштів міжнародних організацій або інших не заборонених законодавством джерел за рішенням Кабінету Міністрів України.

Якщо з коштами бюджету так само, як і міжнародних організацій, все зрозуміло (за відсутності грошей у бюджеті України міжнародні організації фінансуватимуть і просування продажу об’єктів приватизації – все, щоб поповнити наш бюджет та відповідно зменшити обсяги його дотування власними ресурсами, а також забезпечити повернення власних позик; тому, скажімо так, це невеликі інвестиції в повернення коштів, не говорячи вже про те, що радник може підібрати «комфортного» інвестора для того, хто оплачує його роботу), то питання з іншими незабороненими законодавством джерелами за рішенням КМУ знову ж таки доволі складне, і спрогнозувати його нелегко.

Зі слів Ігоря Білоуса, коли в 2001 році приватизували частину обленерго, в угоді брав участь Credit Swiss, і при сумі угоди в $ 200 млн банк отримав $ 4 млн.

Якщо мова йде про комісійну винагороду від укладення угоди, тоді не факт, що за результатами конкурсу клієнт, якого підбере радник, стане переможцем – у нас же відкрита та чесна приватизація?

На поверхні факт того, що самостійно ФДМУ підібрати іноземного інвестора, не пов’язаного з олігархічними кланами в середині країни та в РФ, просто не має змоги. Власне, цього не приховував в одному з інтерв’ю й Ігор Білоус, який говорив, що, ведучи декілька об’єктів паралельно, фахівці Фонду не мають можливості повноцінно самостійно вести переговори з інвестором.

«Таким чином, ввівши інститут радників у тому вигляді, в якому він є, якщо це будуть наближені до перших осіб держави суб’єкти, питання з легалізацією доходу, отриманого від проведення приватизації на користь потрібного покупця, загалом буде зняте, оскільки легальним стане поняття комісійної винагороди на рівні певного відсотка від вартості договору, укладеного завдяки лобізму на законодавчому рівні. Наслідуємо прогресивний досвід комерційного посередництва західних партнерів», – говорить керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.