Гартування сталі: реприватизація "Криворіжсталі"

24 жовтня 2005 року Фонд державного майна України визнав переможцем конкурсу з продажу 93,02% акцій ВАТ "Криворізький гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь" металургійний холдинг "Mittal Steel Germany GmbH", який запропонував за пакет акцій цього найбільшого у світі виробника сталі 24 млрд. 200 млн. гривень. Іще 2004 року керівник компанії Лакшмі Міттал прогнозував, що протягом 10 років сформується група корпорацій, які контролюватимуть усю сталеливарну промисловість. Уже сьогодні 10 найпотужнішими компаніями продукується майже 25% світового виробництва сталі. Корпорація-переможниця, що має річний обіг на суму майже 30 млрд. дол., виробляє понад 70 млн. тонн сталі на рік. Окрім того, можна сказати, що ця компанія має непоганий досвід роботи на пострадянському просторі, зокрема у Казахстані. Ще минулого разу керівник компанії прагнув узяти участь у приватизації "Криворіжсталі" – він навіть зустрічався з тодішнім Президентом України Л. Кучмою. Однак усі ті зусилля нічого не дали. Отже, нині відбувся своєрідний реванш. До речі, під час аукціону німецька компанія ще раз вступила в змагання з "Індустріальним союзом Донбасу", який нещодавно виграв у неї приватизацію польського металургійного гіганта – Гути Ченстохової.

 

Крім цього холдингу участь у криворізьких торгах узяли ТОВ "Смарт-груп" із Дніпропетровська та консорціум "Індустріальна група" з Києва. Перебіг аукціону з продажу гіганта української металургії транслювався в прямому телеефірі. Загалом до ФДМУ надійшло приблизно 12 заявок, проте до фінішу дійшли лише три компанії.

 

В ході аукціону ТОВ "Смарт-груп" зійшла з дистанції першою – на межі суми в 17, 7 млрд. грн. "Індустріальний союз Донбасу" зупинився на позначці у 24,1 млрд. гривень. На 78-му раунді аукціону перемогу здобула "Mіttal Steel Germany Gmb".

 

Вже після проведення аукціону керівник ТОВ "Смарт-груп" Вадим Новинський заявив, що брав участь у конкурсі з продажу "Криворіжсталі" не заради перемоги. "Я не йшов на перемогу. Головне – участь, а не перемога", – заявив він, принагідно зазначивши, що та висока ціна, яку заплатив за комбінат німецький холдинг, не є економічно обгрунтованою, вона є результатом конкуренції "Арселора" і "Mittal Steel Germany GmbH". "Це відомі глобалізатори, і у них велику роль відіграють об’єднавчі процеси", – сказав він. Голова "Індустріального союзу Донбасу" С. Тарута теж докинув, що за такі гроші комбінат його компанії не потрібний.

 

Справді, ціна, що її має заплатити за "Криворіжсталь" "Mіttal Steel Germany Gmb", перевершила найсміливіші очікування. Ця сума фактично в 6 разів більша за ціну, яку заплатив за комбінат його попередній власник – "Індустріально-металургійний союз" (56,25% акцій цього об’єднання контролює компанія "System Capital Management" Рината Ахметова, 43,75% – корпорація "Інтерпайп" Віктора Пінчука).

 

Коментуючи результати реприватизації, Президент України Віктор Ющенко позитивно оцінив перемогу іноземної компанії в ході приватизації вітчизняного металургійного гіганта. А голові компанії Лакшмі Мітталу подякував за пройдений шлях, необхідний для такої перемоги. Було наголошено, що для України повторна приватизація "Криворіжсталі" шляхом проведення чесного та публічного конкурсу є важливою як з економічного, так і з політичного погляду, а також із позиції соціального розвитку.

 

Наступного дня було оприлюднено заяву Президента України Віктора Ющенка стосовно того, що завдяки чесній приватизації "Криворіжсталі" Україна зробила ще один дуже вагомий крок до становлення правової держави та справедливого суспільства. Було констатовано, що винагорода за "Криворіжсталь" – 24,2 млрд. грн. – на 6,6 млрд. грн. (38%) перевищила надходження від приватизації державної власності за всі попередні 14 років української приватизації, що це одна з найбільших інвестицій на пострадянському просторі і найвища ціна, яку коли-небудь платили за цілісний промисловий комплекс. Глава держави заявив, що "кошти від приватизації "Криворіжсталі" підуть на загальнодержавні програми розвитку, що забезпечать якісні перетворення в економіці та соціальній сфері". Завдяки цим коштам поточного і наступного року буде започатковано "низку проектів з модернізації житлово-комунального господарства, підтримки села, розвитку високих технологій і підтримки української науки". Прем’єр-міністр України Юрій Єхануров зазначив, що уряд теж задоволений результатами конкурсу і приходом на український ринок найпотужнішого виробника сталі у світі.

 

Приватизація – реприватизація: маленький екскурс у сучасну історію "Криворіжсталі"

 

Питання реприватизації "Криворіжсталі" було одним із ключових слоганів президентської виборчої кампанії В. Ющенка. Однак, розмірковуючи про можливість реприватизаційних процесів у державі, тоді ще кандидат на посаду Президента України запевняв, що "націоналізація, деприватизація і реприватизація виключені", оскільки немає часу "порпатися в тому, що і як відбувалося в 1993–1994 роках". Про це зокрема було заявлено у вересні 2004 року в інтерв'ю журналу "The Ukrainian". "Потрібно підвести риску і рухатися вперед. Важливо, щоб бізнес-еліта нації погодилася, що після 31 жовтня настає новий етап і необхідно працювати і жити за новими, цивілізованими правилами і нормами, забувши про кланово-олігархічні схеми таємних змов і домовленостей". Проте вже тоді ситуація, що склалася навколо приватизації "Криворіжсталі", розглядалася як виняток: адже є "одиничні випадки, на які не можна закрити очі". Як був твердо переконаний В. Ющенко, приватизацію "Криворіжсталі" слід безумовно було вважати "політичним хабаром і злодійством". Умови першого приватизаційного "конкурсу" з продажу гіганта вітчизняної металургії доконечно звужували можливості участі в ньому зарубіжних інвесторів, а власне, унеможливлювали її. З огляду на це майбутній президент зазначав: "Те, що зробив Фонд держмайна, – це повна фабрикація умов конкурсу", "держслужбовці поступили не в інтересах людей". Ішлося тоді й про нерівні умови допуску до приватизаційного конкурсу, і про нахабне заниження остаточної вартості, за якою була придбана "Криворіжсталь", що її "будували чотири покоління людей".

 

Після перемоги В. Ющенка тема реприватизації в черговий раз набула високої актуальності. Цю тематику розвивала тодішній глава уряду Ю. Тимошенко. Однак іще на початку свого прем’єрства (в лютому цього року) вона наголошувала, що Україну чекає не реприватизація чи націоналізація, а лише відновлення дії закону – повернення процесу приватизації підприємств у законне конституційне річище. "...в Україні була велика професійна модель розподілу державних високорентабельних підприємств між окремими людьми з оточення колишнього президента Леоніда Кучми", – стверджувала вона. 16 лютого Ю. Тимошенко заявила, що уряд планує переглянути законність приватизації трьох тисяч підприємств і що цей процес буде відбуватися відповідно до матеріалів Генеральної прокуратури, оскільки, за її словами, при приватизації цих підприємств були допущені кричущі порушення. Але тоді ж її колега по уряду, міністр фінансів В. Пинзеник застерігав, що наразі ніхто не може назвати точну кількість приватизованих підприємств, які можуть бути повернуті в держвласність. Чергову крапку в приватизаційній дискусії тоді поставив В. Ющенко, заявивши 21 лютого, що реприватизація стосуватиметься не тисяч, а лише декількох десятків об'єктів, оскільки процес приватизації 95–98% об'єктів відбувся відповідно до норм закону. Згодом список об’єктів потенційної реприватизації так і завис у повітрі.

 

Проте справа з "Криворіжсталлю" повернула-таки в судове річище.

 

"Криворіжсталь" було приватизовано в червні минулого року. За сталевий гігант української індустрії було заплачено 4 млрд. 260 млн. грн. за стартової ціни в 3,8 мільярда. Таку "приватизаційну угоду" відразу ж було піддано гострій критиці. Опоненти такої прихватизації наголошували, що умови конкурсу були непрозорими, відтак до участі в приватизаційному процесі фактично не були допущені інші компанії, завдяки чому ціну цього стратегічного об’єкта було значно занижено. Наприклад, недопущене до конкурсу "Іспат-вугілля", що представляє інтереси "LNM Group" і корпорації "US Steel", заявляло, що має намір заплатити за пакет 7,95 млрд. гривень (1,501 млрд. дол.), а російське ВАТ "Северсталь", яке представляє консорціум "Северсталь", "Arcelor" і "Severstal North America", – 1 млрд. 200 млн. доларів.

 

Отже, влітку цього року ситуація опинилася на судовому роздоріжжі. Зокрема, 2 червня 2005 року Апеляційний господарський суд м. Києва відхилив апеляційну скаргу консорціуму "ІМС" і, таким чином, залишив у силі рішення Київського господарського суду від 22 квітня цього року про визнання приватизації "Криворіжсталі" незаконною. Ці рішення власники комбінату збирались оскаржити у Верховному Суді. Щоправда, паралельно велись і розмови про так звану "мирову" угоду.

 

Однак уже 21 липня Вищий господарський суд України відмовив промислово-фінансовому консорціуму "Інвестиційно-металургійний союз" у задоволенні касаційної скарги на рішення господарського та Апеляційного господарського судів м. Києва, що визнали приватизацію металургійного підприємства незаконною.

 

Комбінат почали готувати до чергової приватизації. 10 серпня Фонд державного майна України оголосив конкурс із продажу 93,02% акцій ВАТ "Криворіжсталь", установивши початкову ціну в 10 млрд. гривень. Згідно з офіційним оголошенням, конкурс мав відбутися 24 жовтня 2005 року. Кваліфікаційні вимоги до учасників конкурсу були доволі суворими. Претенденти повинні були мати належний досвід: не менше як три роки вести діяльність або в галузі чорної металургії, або у виробництві продукції для неї, або у виробництві з використанням продукції чорної металургії. Щоб мати право на участь у конкурсі, треба було протягом року безпосередньо контролювати підприємство, що працює у якійсь із названих вище галузей. Брати участь у конкурсі було заборонено офшорним компаніям. На відміну від торішнього конкурсу було суттєво підвищено зобов’язання, що їх мав узяти на себе покупець комбінату. Серед економічних зобов’язань – забезпечення доходу від реалізації продукції протягом 5 років від дати купівлі на рівні щонайменше 9,5 млрд. грн. у цінах 2005 року з урахуванням індексу інфляції, першочергова реалізація продукції підприємства для потреб внутрішнього ринку за ринковими цінами, нарахування і сплата податків та зборів в обсягах, не менших за їх середній рівень у 2003–2004 роках. Було також визначено конкретні заходи, яких належало вжити для модернізації та реконструкції підприємства в період до 2015 року. Було встановлено й соціальні зобов’язання – збереження штатної кількості персоналу протягом п’яти років, недопущення накопичення боргу із зарплатні, утримання соціальної сфери підприємства з обсягами фінансування, не меншими за нинішні, продовження будівництва житлових будинків для безкоштовного передання їх працівникам підприємства, котрі стоять на квартирному обліку, запровадження добровільного медичного страхування працівників за рахунок коштів товариства і пенсійного забезпечення за рахунок галузевого недержавного пенсійного фонду.

 

Проте колишні власники комбінату все ж сподівалися залишити його собі. Черговим проявом цих політекономічних розкладів стали парламентські баталії навколо реприватизації "Криворіжсталі". Зокрема 18 жовтня – в момент, коли конкурс фактично неможливо було вже зупинити, оскільки було прийнято конкурсні задатки, – з'явилася на світ політична постанова українського парламенту під красномовною назвою "Про збереження у власності держави пакету акцій ВАТ "Криворіжсталь". Цю антиприватизаційну постанову підтримали своїми голосами 256 народних обранців. Отже, парламент настійно рекомендував Президенту України негайно призупинити проведення конкурсу з продажу 93,02-відсоткового пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Криворізький гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь". Понад те, Верховна Рада зобов’язала Фонд державного майна України беззаперечно виконувати парламентську постанову і негайно припинити конкурс з продажу пакету акцій ВАТ "Криворіжсталь". Не підтримали постанову у повному складі фракції БЮТ, УНП, "Наша Україна", "Єдина Україна", "Реформи і порядок", а також НРУ. Проте вже 19 жовтня глава уряду Ю. Єхануров заявив, що конкурс зірвано не буде: "...ми ведемо повний моніторинг подій, що відбуваються там. Ми йдемо за графіком, і жодних змін у графіку не буде. Ми працюємо там, і я прошу секретаріат Кабінету міністрів продовжувати цю роботу". А Президент України заявив, що не вважає рекомендацію Верховної Ради призупинити приватизацію гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь" перешкодою для продажу підприємства: "...ніщо не зупинить проведення 24 жовтня приватизації цього заводу".

 

Політичні дії ВР можна вважати доволі загрозливим симптомом. Адже якби запланованого конкурсу з приватизації не відбулося, це б однозначно негативно вплинуло на й так, сказати б, сумнівну інвестиційну привабливість України та на репутацію нової влади. Отже, питання про ціну цього питання виявилося достоту гострим.

 

Політична риторика: хто кого?

 

Після вдалого проведення конкурсу раптом з'явилося подання голови ФДМУ Валентини Семенюк про відставку з цього поста, яке врешті-решт не було підтримане Президентом: "...партійні інтереси треба відділити від роботи Фонду, і не заважати роботі як його голови, так і самого Фонду". Справді, коментуючи свою заяву, подану Президентові Віктору Ющенку в день продажу "Криворіжсталі", В. Семенюк пояснила причини цього кроку залежністю від політичних інтриг і боротьби відповідних кланів: "...у цій ситуації ФДМ став заручником. Тим паче, що немає закону про Фонд держмайна, про управління об’єктами державної власності. Тому як би добре ти не працював, ти просто заручник свого часу". Воднораз вона ще раз принагідно наголосила, що є прихильником утримання в руках держави прибуткових об'єктів, а надто таких, як ВАТ "Криворіжсталь". Такої ж позиції дотримувалися й українські соціалісти.

 

Після реприватизації комбінату різні політичні сили вдалися до властивої їм риторики. Наприклад, лідер українських комуністів П. Симоненко заявив, що "в результаті злочинної економічної політики Президента Ющенка і уряду Тимошенко-Єханурова, що направлена на тотальний розпродаж державної, власності народу, Україна сьогодні позбавилася перлини вітчизняної металургії". Як і зазвичай, він наголосив, що купівля комбінату іноземної компанією – удар по економічній безпеці України.

 

Схожу за тональністю тезу виклав і лідер Партії регіонів Віктор Янукович, який зазначив, що повторний продаж "Криворіжсталі" загрожує економічній і політичній безпеці країни. А колишній голова ФДМУ М. Чечетов на сайті ПРУ розповів, що різниця в ціні "Криворіжсталі" пов’язана з тим, що попередній інвестор, який "зайшов на комбінат рік тому", "вкладав інвестиції та збільшив капіталізацію підприємства".

 

Зі свого боку, СДПУ(о) взялася за контроль за коштами, які було виручено від приватизації. Зацікавило її і питання розподілу цих коштів. Зокрема Нестор Шуфрич заявив: "...безумовно, було б справедливіше, якби підприємство "Криворіжсталь" залишилося у державній власності, щороку поповнювало на 5–10 мільярдів гривень державний бюджет і збільшувало вартість активів держави. Але якщо факт його продажу вже здійснено, то було б логічно, щоб виручені кошти були направлені на погашення заборгованості вкладів Ощадбанку колишнього СРСР".

 

Лідерка БЮТу Юлія Тимошенко теж повідомила, що парламентська фракція БЮТ уважно стежитиме за тим, на що будуть спрямовані кошти, отримані від продажу ВАТ "Криворіжсталь". У прозорому продажу вона вбачає безумовну свою заслугу, адже, за її словами, спрацювала технологія, закладена документами, виданими її урядом. За словами екс-прем’єра, за те, щоб ВАТ "Криворіжсталь" не було повернуто в державну власність, на всіх рівнях влади пропонували хабарі в розмірі до $300 млн. Також Ю. Тимошенко заявила, що справедливість і правосуддя не повинні завершитися на ВАТ "Криворіжсталь", оскільки в Україні нараховується до 20 об’єктів, які були так само нахабно вкрадені і тому теж повинні бути виставлені на повторний продаж.

 

Загалом же реприватизація "Криворіжсталі" стала унікальним випадком, коли в Україну по своїй волі прийшов крупний іноземний інвестор. Останнього разу це було в часи приватизації деяких українських обленерго. Прозорий конкурс став своєрідним показовим виступом для українського уряду, завдяки якому він продемонстрував, що приватизаційні процеси можуть відбуватися в Україні чесно. Це знакове дійство мало на меті привернути увагу іноземних інвесторів до українських підприємств, яка була суттєво знижена внаслідок незрозумілої та непослідовної політики уряду стосовно реприватизації. Черговим лакмусовим папірцем на рівень прозорості має стати не так реприватизація, як приватизація в подібному режимі – можливо, висловлюючись фігурально, в режимі "прямого ефіру" – інших підприємств.

 

Повторна приватизація "Криворіжсталі" також продемонструвала, наскільки суттєво були недооцінені в попередні роки активи українських підприємств. До речі, це вже сьогодні посприяло зростанню на світових ринках акцій українських металургійних компаній.

 

За всієї цієї ейфорії варто не забувати про ще один істотний аспект: важливо не "проїсти" кошти, що їх було отримано від приватизації. А такі популістські спроби невідворотні на тлі наближення парламентських електоральних жнив. У дійсності ж це може лише дестабілізувати українську економіку. Міністерство фінансів бачить ситуацію більш реалістично. За словами міністра фінансів В. Пинзеника, Мінфін має намір відновити дострокове погашення дорогого державного боргу за рахунок частини надпланових надходжень від продажу 93,02% акцій ВАТ "Криворіжсталь". Окрім того, з отриманих від продажу "Криворіжсталі" 24,2 млрд. грн. уряд направить 4,26 млрд. грн. колишньому власникові цього підприємства – консорціуму "Індустріально-металургійний союз", а 6,2 млрд. грн. виділить на фінансування держбюджету–2005, як це і передбачено законом про держбюджет.

 

В той же час уряд декларує, що буде контролювати, як виконуватимуть нові власники взяті на себе зобов’язання, що були передбачені приватизаційними вимогами. А колишні власники реприватизованого об’єкта не полишають надії оскаржити продаж комбінату в суді. Адже, за словами адвоката консорціуму Сергія Власенка, юридичних підстав для оскарження більш ніж достатньо...

 

RU. 11-й рік видання, № 31/423, 26 жовтня 2005 року

 

Юлія Тищенко, керівник програм розвитку громадянського суспільства УНЦПД

 

Український незалежний центр політичних досліджень